12 лютого 2013 р. Справа № 5004/1655/12
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпропетровськ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
про стягнення 36 860 грн. 04 коп.
Суддя Шум М. С.
за участю представників сторін:
від позивача: Велк В. В., довіреність від 16.01.2012 року
від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач - публічне акціонерне товариство "Акцент банк" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 36 860 грн. 04 коп., в тому числі 20 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 10 813 грн. 01 коп. заборгованості по відростках за користування кредитом, 4 427 грн. 03 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 620 грн. 00 коп. комісії за користування кредитом та судові витрати по справі в сумі 1 609 грн. 50 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 23.03.2011 року відповідач підписала заяву про відкриття поточного рахунку згідно якої приєдналася та погодилася на «Умови та правила надання банківських послуг», які разом із заявою від 23.03.2011 року складають договір банківського обслуговування №б/н від 23.03.2011 року. Відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту згідно «Умов та правил надання банківських послуг» не виконала у зв'язку з чим ПАТ «Акцент-Банк» просить стягнути з підприємця ОСОБА_1 заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом, пеню та комісію за користування кредитом.
В поясненнях від 25.01.2013 року позивач зазначив, що пеня, нарахована за період з 30.09.2011 року по 05.11.2012 року в розмірі 0,04 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення повернення кредиту, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та не суперечить п. 3.11.5.4 «Умов та правил надання банківських послуг». Щодо нарахування комісії зазначив, що п. 3.11.4.4 Умов передбачено, що винагорода за використання кредиту сплачується першого числа кожного місяця в розмірі 0,9% від максимального сальдо кредиту, яке існує на кінець банківського дня за попередній місяць.
Ухвалою суду від 29.01.2013 року розгляд справи відкладено, оскільки у суду не було доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Позивача зобов'язано направити копію позовної заяви відповідачу за його юридичною адресою: АДРЕСА_1. Докази направлення подати суду, відповідача подати суду пояснення по суті позовних вимог, докази в їх обгрунтування, належно засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
На виконання вимог ухвали суду від 29.01.2013. року позивач подав докази надіслання позовної заяви на юридичну адресу відповідача, а саме поштову квитанцію від 08.02.2013 року та опис вкладення у цінний лист від 08.02.2013 року.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. В поясненнях від 12.02.2013 року та в судовому засіданні зазначив, що під комісією, яку просить стягнути з відповідача в сумі 1 620 грн. 00 коп. у позовній заяві від 15.11.2012 року мається на увазі винагорода передбачена п. 3.11.4.4 «Умов та правил надання банківських послуг». Враховуючи зазначене, представник ПАТ "Акцент-Банк" просив стягнути з підприємця ОСОБА_1 36 860 грн. 04 коп., в тому числі 20 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 10 813 грн. 01 коп. заборгованості по відростках за користування кредитом, 4 427 грн. 03 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 620 грн. 00 коп. винагороди за користування кредитом.
Відповідач вимоги ухвали суду від 29.01.2013 року не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 29.01.2013 року, направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (АДРЕСА_1) повернута органами зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Повернення кореспонденції органами зв'язку з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.
При цьому господарський суд виходив також із необхідності дотримання вимог Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.
Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
При розгляді даної справи відповідачем контррозрахунку позовних вимог суду не надавалось.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
23 березня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станіславівною було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с. 35).
Згідно зазначеної заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг у тому числі з умовами та праилами обслуговування за розрахунковими картками, тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Крім того, в заяві відповідач просить відкрити поточний та картковий рахунок, вид валюти: гривня, назва виду економічної діяльності: роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, між сторонами склалися відносини кредитора та позичальника.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до п. 3.11.1.1. Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів (а. с. 36-55) кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обгрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Відповідно до п. п. 3.11.1.3, 3.11.1.8, 3.11.1.12, 3.11.1.13, 3.11.2.2.2, 3.11.2.2.5, 3.11.4.1, 3.11.4.1.2, 3.11.4.1.3, 3.11.4.1.4, 3.11.4.4 3.11.4.9, 3.11.5.1. Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача з повернення кредиту, сплати відсотків і винагороди. Проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»). Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Відповідач зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом. За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: при необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири)% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних ) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов зазначених вище позивач надав відповідачу кредит в розмірі 20 000 гри. 00 коп., що стверджується випискою по рахунку останнього з 24.05.2011 року по 05.11.2012 року (а. с. 57).
Відповідач в порушення умов договору суму кредиту не повернув.
26.10.2012 року позивач на адресу відповідача направив претензію №10323А351SOOC з вимогою погасити заборгованість в сумі 36 325 грн. 51 коп., що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист (а. с. 60-61).
Претензія залишена відповідачем без виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 15.11.2012 року становить 20 000 грн. 00 коп. по сплаті кредиту, 10 813 грн. 01 коп. по сплаті процентів за користування кредитом та 1 620 грн. 00 коп. винагорода за користування кредитом підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 427 грн. 03 коп. пені, нарахованої за період з 30.09.2011 року по 05.11.2012 року.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписами ст. ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами договору сторонами визначено інший порядок нарахування пені.
Пунктом 3.11.5.4 договору сторони передбачили, що нарахування пені за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Таким чином зі змісту п. 3.11.5.4 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме - три роки, що не суперечить чинному законодавству. Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові №14/044-11 від 12.07.2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
П. 3.11.5.7 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів передбачено, що строк позовної давності по стягненню кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.
Таким чином, нараховані позивачем 4 427 грн. 03 коп. пені за період з 30.09.2011 року по 05.11.2012 року підставні та підлягають до стягнення в силу ст. ст. 230, 232 ГК України, п. 3.11.5.4 договору.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», вул. Батумська, 11, Індустріальний район, м. Дніпопетровськ, код ЄДРПОУ 14360080
- 20 000 грн. 00 коп. основного боргу, 10 813 грн. 01 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1 620 грн. 00 коп. комісії за користування кредитом, 4 427 грн. 03 коп. пені, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 38 469 грн. 54 коп. (тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят дев'ять грн. 54 коп.).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення
складений 12.02.2013 року
Суддя М. С. Шум