ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
Іменем України
м. Київ
15 січня 2013 року 14:29 год. №2а-15117/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
за участю секретаря судового засідання Єрмакової О.А.,
представників: позивача - Богдан Л.С., Лукасевич К.А., відповідача - Чабан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італійський Торговий Дім" до Київської регіональної митниці про виз-нання протиправними дій, визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ "Італійський Торговий Дім" просить визнати протиправними дії Київської регіональної митниці при винесенні рішення від 16.05.2012 №100190000/2012/411160/1 про визначення митної вартості товару, визнати нечинним та скасувати зазначене рішення Київської регіональної митниці, а також зобов'язати Київську регіональну митницю прийняти рішення про застосування митної вартості, визначеної позивачем у ВМД від 17.05.2012 №100190000/2012/403732 на суму 554650,91 грн.
Під час розгляду справи представники позивача підтримали позов з наведених у ньому підстав. Представник відповідача не визнала позов, надала письмові заперечення.
Позов обґрунтовано невідповідністю визначення митної вартості відповідачем вимо-гам МК щодо визначення митної вартості товарів та безпідставністю застосування відпові-дачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості. Позивач стверджує про правильність визначення ним митної вартості імпортованого товару за першим методом (за ціною договору), наданням відповідачу необхідних документів, що підтверджували повноту і достовірність заявленої позивачем митної вартості за ціною договору та безпідставним неврахуванням цих документів відповідачем.
Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що відповідно до чинного міжнародного та національного законодавства митниця вправі впевнитися в правильності визначення митної вартості товарів, водночас позивач не довів заявлену ним митну вартість товару, а додатково надані позивачем документи відповідачем хоча і взяті до уваги, однак не могли бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару із вказаних у запереченнях підстав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що на підставі укладеного з Компанією "CAFE DO BRASIL S.P.A" (Італія) Контракту №00100/21 від 20.11.2007 і додаткових угод до нього (а.с.12-21) та відповідно до фактури №11604 від 10.05.2012 (а.с.114) позивачем придбано партію товару, зазначеного найменування, ціни, кількості, на загальну вартість 54051,34 Євро.
Придбаний товар та відповідні товаросупровідні документи позивачем подано до митного оформлення згідно ВМД від 16.05.2012 №100190000/2012/403596 (а.с.22, 23) та згідно Декларації митної вартості (ДМВ-1) від 16.05.2012 (а.с.24) митна вартість товару заявлена позивачем до митного оформлення відповідно до ст. 266 МК за першим методом (за ціною договору) і склала - 554650,91 грн.. (54051,34 Євро).
Судом встановлено, що у графі 2 ДМВ-1 від 16.05.2012 посадовою особою Київської регіональної митниці вчинено запис від 16.05.2012 про необхідність додаткового надання: - прайс-лист виробника; - копія ВМД країни-відправлення; - довідка підприємства-перевіз-ника; - калькуляція від виробника; - висновок експертної організації щодо якісних та харак-теристик товару.
Дана вимога обумовлена тим, що заявлена позивачем митна вартість оцінюваного товару є нижчою порівняно з даними Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби.
Під даним записом представником декларанта вчинено запис від 16.05.2012р. про ознайомлення та про проведення консультацій, а також про неможливість на даний момент надати висновок експертної організації через його відсутність на момент витребування. Решта запитуваних відповідачем документів були надані, зокрема це прас-лист фірми-виробника, копія ВМД країни-відправлення (експортна), калькуляції фірми-виробника.
Між тим, судом встановлено, що Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість товарів за шостим (резервним) методом, яка склала 74284,80 Євро (756045,59 грн.) з розрахунку: 11,68 Євро за одиницю, про що прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 16.05.2012 №100190000/2012/411160/1 (а.с.37, 86).
Як зазначено в графі 33 цього рішення вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, внаслідок ненадання додатко-вих документів та наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження митної вартості, а також неможливістю визначення митної вартості за 2-5 методами. При цьому в рішенні зазначено про надання додаткових документів та про те, що джерелом інформації для визначення митної вартості були надані документи.
Судом встановлено, що позивач надав решту додатково запитуваних відповідачем документів, зокрема листом від 04.06.2012 №180 позивач направив додатково експертний висновок Київської Торгівельно-Промислової палати від 28.05.2012 №Ц-395, лист про відсутність пов'язаності осіб №154 від 31.05.2012, повідомлення "CAFE DO BRASIL S.P.A" (Італія) від 05.06.2012, копію інвойсу від 10.05.2012 №11604 та копію пакувального листа щодо позицій вказаний у інвойсі.
Листом від 11.06.2012 №14/2-11/18184 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перегляду рішення про визначення митної вартості товарів та зазначив, що додатково надані позивачем документи взяті до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. В листі відповідач зазначив також наступне: - у висновку експерта проаналізовано лише ціни ексклюзивного дистриб'ютора в Італії та не вказано інформації щодо ринкових цін на аналогічні/подібні товари й у митного органу відсутня інформація стосовно складових, що вплинули на формування ціни товару, такі як норма прибутку, затрати на зберігання, логістичні операції, тощо, що унеможливлює перевірку зазначених у висновку відомостей; - в калькуляції від виробника не зазначено дату розрахунку вартості товарів, реквізити; - зовнішньоекономічний контракт має дві додаткові угоди від різних дат 01.01.2009 та 10.03.2010 та за одним номером (№4), такі розбіжності викликають сумніви щодо їх автентичності.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.
Статтею 259 МК (від 11.07.2002 №92-IV) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно зі ст. 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що прямо передбачено ч. 2 ст. 266 МК.
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 3 ст. 266 МК).
Частинами 4, 5, 7 ст. 266 МК визначено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271, або обчислена відповідно до вимог ст. 272 цього Кодексу вартість товарів (ч. 4). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 5). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 цього Кодексу (ч. 7).
Частиною 1 ст. 267 МК встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до ч. 2 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Згідно із ст. 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в т.ч. сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 264 МК у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.ст. 262, 264 МК постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений (далі - Порядок).
Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог МК. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Абзацом 2 даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 "для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із скла данням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Відповідно до п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем представлено відповідачу для митного оформлення оцінюваного товару документи, що передбачені п. 7 Порядку, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - 54051,91 Євро (554650,91 грн.), тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 1 ст. 267 МК.
В ході розгляду справи відповідач не заперечував проти наданих позивачем доказів, не спростував перед судом дійсність поданих до митного оформлення документів та досто-вірність зазначених відомостей. Відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, які впливають на рівень митної вартості. Відповідач не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів у розмірі 54051,91 Євро (554650,91 грн.), об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 267 МК. Стверджуючи про заниження позивачем митної вартості та правомірність застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості, відповідач всупереч вимогам ст. 265 МК не представив суду належних доказів, які би свідчили, що визначена позивачем митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару (у т.ч. сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару). Відповідач не надав до суду інших доказів, які б свідчили про неможливість застосування обраного позивачем першого методу визначення митної вартості товарів, або вказували на наявність встановлених законом обмежень.
Отже, позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження числових кількісних і вартісних показників оцінюваного товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.ст. 266, 267 МК.
Заперечення відповідача та надані ним документи не спростовують встановлених судом обставин та не містять належного і достатнього обґрунтування неможливості визна-чення митної вартості оцінюваного товару за першим методом її визначення відповідно до наданих до митного оформлення документів.
Твердження відповідача щодо наявності у нього сумнівів та недоліків у додатково наданих документах є формальними і несуттєвими та не свідчать про дійсне заниження позивачем митної вартості товарів і не підтверджують правомірність застосування шостого методу визначення митної вартості.
Так, відповідач обґрунтовує свої сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості товарів нижчим ціновим рівнем імпортованого позивачем товару, порівняно з іншим митним оформленням (11,68 Євро за кг), інформація про яке міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ.
Згідно наведених вище нормативних положень митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів та, в разі наявності обґрунтованих сумнівів в правильності її визначення, може перевірити достовірність показників, зокрема шляхом запитування додаткових документів, проведення консультацій. Однак з урахуванням вимог ст.ст. 264, 265, 266, 267 МК обґрунтованими сумніви можна вважати лише в тому випадку, якщо з поданих до митного оформлення документів не можливо підтвердити достовірність і повноту митної вартості оцінюваних товарів за обраним методом її визначення, коли такі документи не містять всіх необхідних відомостей для підтвердження числових показників оцінюваного товару або такі документи містять недостовірні дані, мають розбіжності, наявні ознаки підробки тощо. Таким чином, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює.
В даному випадку, лише наявність в базі даних розмитнення товарів за митною вар-тістю 11,68 Євро не свідчить про порушення позивачем вимог ст.ст. 266, 267 МК і не спрос-товує дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність задекларованої позивачем митної вартості товарів та її відповідність правилам ст.ст. 259, 266, 267 МК, у зв'язку з чим стверджувані відповідачем сумніви не можуть вважатися обґрунтованими. Крім того, відповідачем безпідставно поширено однакову вартість 11,68 Євро на весь асортимент оцінюваного товару.
Окремо, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, висловлена відповідачем неспроможність перевірити зазначені у експертному висновку відомості не спростовує ні змісту самого висновку, ні дійсність та достатність первісно поданих позивачем до митного оформлення документів та необхідність відповідача їх належного вивчення. В даному випадку така неспроможність відповідача - суб'єкта влад-них повноважень - не може трактуватися на його користь, оскільки відповідач необґрунто-вано заперечує саму можливість підтвердження митної вартості за ціною договору відповідно до наявних товаросупровідних документів, підстав неврахування яких відповідач жодним чином не обґрунтував.
Посилання представника відповідача на неподання 16.05.2012 декларантом до митного оформлення експертного висновку не спростовує можливість застосування першого методу визначення митної вартості оцінюваного товару. При цьому суд враховує, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим (основним) методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 2442 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.
Посилання відповідача на відсутність інформації стосовно складових, що вплинули на формування ціни товару, додатково підтверджує невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст. 265 МК щодо можливості застосування іншого методу визначення митної вар-тості товару відмінного від першого у разі встановлення того факту, що визначена декларан-том митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в т.ч. сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару. При цьому доведення того, що такий факт має місце покладається саме на митний орган, а не на декларанта.
Посилання відповідача на відсутність в калькуляції виробника дати розрахунку вар-тості товарів не виключало саму можливість проведення відповідачем розрахунку вартісних показників товарів на час їх імпорту та подальшого співставлення отриманих результатів. Однак відповідач, який намагається суд переконати в неможливості визначення митної вартості товарів за будь-яким з перших п'яти методів, не вчинив таких дій, що свідчить про формальність таких посилань відповідача.
Посилання відповідача на наявність двох додаткових угод за одним номером №4 від різних дат (01.01.2009 та 10.03.2010) та висловлення відповідачем з цього приводу сумнівів щодо їх автентичності не містить по суті жодних розумних підстав і не стосується визна-чення митної вартості товарів зокрема. Вказані додаткові угоди укладені сторонами, врегу-льовують відмінні питання і підлягають виконанню договірними сторонами, а однаковий номер не впливає на їх дійсність.
Посилання відповідача на п. 14 Порядку, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, є необґрунтованим, оскільки вказаним пунктом передбачено визначення митної вартості не в довільному порядку, а на підставі наявних відомостей згідно із законо-давством, - а такі необхідні відомості для визначення митної вартості за першим методом у розпорядженні відповідача були, що встановлено судом і зазначено вище.
Таким чином, наведені відповідачем обставини не є підставою для відмови у засто-суванні першого методу визначення митної вартості товарів. Інших переконливих аргу-ментів, які б заслуговували на увагу суду і викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Київ-ської регіональної митниці від 16.05.2012 №100190000/2012/411160/1, що є підставою для його скасування та задоволення позову в цій частині.
Водночас вимога про визнання нечинним оскаржуваного рішення не підлягає задово-ленню, оскільки стосується нормативно-правових актів, яким рішення про визначення митної вартості товарів не є, позаяк це правовий акт індивідуальної дії, тому належним способом захисту порушеного права є його скасування.
Не підлягає задоволенню вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення, оскільки неправомірність такого рішення є підставою для його скасування, що є належним і достатнім способом захисту прав позивача. Водночас протиправних дій, як таких, відносно позивача відповідач не вчиняв.
Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про застосування митної вартості, визначеної позивачем у ВМД від 17.05.2012 №100190000/2012/403732 на суму 554650,91 грн., з огляду на відсутність її належного право-вого обґрунтування.
З урахуванням встановлених судом обставин і наведених мотивів та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 128, 138, 158-163, 167 КАС, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відпові-дальністю "Італійський Торговий Дім".
2. Скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 16.05.2012 №100190000/2012/411160/1.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Італійський Торговий Дім" в задоволенні адміністративного позову в іншій частині.
4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Італійський Торговий Дім" судовий збір у сумі 10 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської регіональної митниці.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.
Суддя Д.А. Костенко