20 листопада 2006 р. Справа № 5/407-А
За позовом: ТОВ «Кріс» м.Мукачево
До відповідача: Виконавчого комітету Ужгородської міської Ради
м.Ужгород
Про визнання нечинним Рішення від 26.07.2006р. №184 в частині та зобов'язання вчинити юридично значимі дії.
Суддя О.С.Йосипчук
за участю представників сторін:
позивача: Дикань В.М. - керівник
відповідача:
Розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс» м.Мукачево до Виконавчого комітету Ужгородської міської Ради м.Ужгород про визнання нечинним Рішення від 26.07.2006р. №184 в частині та зобов'язання вчинити юридично значимі дії ,
Виконавчим комітетом Ужгородської міської Ради 26.07.2006р. було винесене Рішення від 26.07.2006р. №184 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» пунктом 2 якого відмовлено ТОВ «Кріс» у наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами на рекламних щитах в м.Ужгороді.
Рішення підписане першим заступником міського голови В.О. Бобковим
Позивач просить визнати нечинним п.2 згаданого вище рішення посилаючись на його необґрунтованість та протиправність.
Окрім того, позивач просить зобов'язати відповідача винести рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Відповідач письмових пояснень по суті вимог позивача не надав.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши
подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,
Суд задовольняє позов частково, виходячи з наступного:
Судовим розглядом справи встановлено, що 29 червня 2006 року позивач надав до госпрозрахункової організації «Ужгородрекламблагоустрій» заявки на розміщення зовнішньої реклами в кількості 19 шт.
До даних заявок позивачем було додано в якості додатку фотознімки з фотомонтажем майбутніх рекламних конструкцій, їх конструктивне рішення та копії свідоцтва про державну реєстрацію.
Таким чином, як вбачається вище, позивачем було дотримано порядок звернення із вимогою про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, встановлений Постановою КМ України №2067 від 29.12.2003р.
На підтвердження факту дотримання позивачем процедури звернення із вимогою про надання дозволу, ГРО «Ужгородрекламблагоустрій», що являється робочим органом Ужгородського міськвиконкому, видано пріоритети на встановлення по заявленим місцям рекламних засобів.
Статтею 22 Постанови КМ України «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами» №2067 від 29.12.2003р. встановлено що у наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами може бути відмовлено виключно у випадку коли оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам, або коли у поданих документах видано неправдиві відомості. Перелік підстав відмови у наданні дозволу є вичерпним.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем для отримання дозволу на рекламування подано документи які є правдивими і оформлені у відповідності до вимог закону (доказом чого є довідки про пріоритет) у відповідача відсутні будь-які встановлені законом підстави для відмови у наданні дозволу.
Тому, з урахуванням викладеного вище, та зважаючи на відсутність доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного акту (ч.2 ст.71 КАС України) суд констатує факт наявності у позивача права на отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м.Ужгороді.
За таких обставин, п.2 Рішення Виконкому Ужгородської міської Ради від 26.07.2006р. №184 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» слід визнати нечинним.
Вимоги позивача про зобов'язання Ужгородський міськвиконком надати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з п.2 ст.2 КАС України, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. При цьому, компетенція адміністративних судів поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності (ст..17 КАС України).
У відповідності до п.п.2 п.3 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимогe про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення.
Отже на підставі викладеного вище слід зробити висновок про те, що у судовому порядку може бути вирішено витання щодо прийняття рішення, як спосіб спонукати державний орган здійснити передбачену законом дію, а не питання щодо суті такого рішення.
Тому, вимога позивача про зобов'язання виконавчий комітет Ужгородської міської Ради прийняти позитивне рішення є некоректною
Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України,
1.Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним п.2 Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської Ради від 26.07.2006р. №184 «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами».
2.В решті вимог у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ст.ст. 254, 186, 160 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя О.С.Йосипчук