"08" липня 2011 р. справа № 0827/2а-2716/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Нагорної Л.М. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії, -
В лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення права на 30 % підвищення пенсії передбаченого ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язати відповідача виплатити недоплачену суму виплат дитині війни за строк з 09.07.2007 року по теперішній час і виплачувати довічно.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконною бездіяльність відповідача щодо не призначення, не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 28 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року. Зобов'язано відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена, за період з 28 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дане право позивача у 2007 та 2008 роках обмежувалось положеннями Закону України «Про державний бюджет»на відповідні роки.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року положення даних законів визнані неконституційними.
Отже, права відповідача відновлені відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року. Проте відповідні перерахунки у 2007 та 2008 роках відповідач не здійснював. Підстави для перерахунку за період з січня 2007 по 09.07.2007 року, а також з січня 2008 року по 22.05.2008 року -були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення
змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, які діяли на той час.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
При цьому, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права, відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині недоплати суми за період з 09.07.2007 року по 27.08.2010 року, замість того, щоб залишити їх без розгляду.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. У зв'язку зі зверненням позивача до суду в вересні 2010 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 року по 27.08.2010 року залишити без розгляду.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 27.08.2010 року.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя -задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 27.08.2010 року - скасувати, та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: Ю.М. Дадим