"29" червня 2011 р. справа № 2а-3022/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 р. у справі № 2а-3022/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Визнати незаконними дії відповідача. Зобов'язати відповідача перерахувати позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру. Встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. і в подальшому, з урахуванням виплачених сум, тобто в загальній сумі 4073,20грн.
Питання про поновлення позивачу строку судом першої інстанції вирішено ухвалою від 19.11.2010 в даній справі (а.с.1), строк звернення до адміністративного суду поновлено.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.10 (суддя Мовчан Д.В.), прийнятою за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити щомісячне нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2010 року з урахуванням вже фактично сплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с. 30), в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у позовних вимогах.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «Дитина війни», позивачу у 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З позовом до суду позивач звернувся 11.11.2010.
Поновлюючи позивачеві строк звернення до суду з позовом, суд першої інстанції діяв в межах наданих йому повноважень, виходячи з фактичних обставин справи.
Відповідно до ч.3 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
По суті заявлених позивачем вимог колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На 2009, 2010 роки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежена, зокрема, відповідними Законами України «Про Державний бюджет України».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в період з 09.07.07 по 31.12.07, з 22.05.08 по 01.09.10 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 р. у справі № 2а-3022/2010 -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає (ст.ст.183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко