"14" червня 2011 р. справа № 2а-701/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Нагорної Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровська апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області
на постанову Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2010 року
у справі № 2а-701/10 (категорія статобліку -2.19.6)
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої
щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
Постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2010 року вимоги позивача задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Ульяновському районі Кіровоградської області, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2010 року / а. с. 10-11/.
З зазначеною постановою суду не погодився відповідач, який посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом положень Законів України про Держаний бюджет на відповідний рік, не урахуванням компетенції органів Пенсійного фонду України, не урегульованістю на законодавчому рівні механізму виплати підвищення до пенсії дітям війни та відсутністю фінансування даного виду видатків в тому обсязі, який запрошується позивачем, оскільки у 2008 році законодавцем було визначено інший розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів діючи у відповідності до вимог статті 195 КАС України, визнала за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги у зв'язку з встановленням під час апеляційного перегляду справи порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до постановлення помилкового рішення у справі.
Судом першої інстанції з'ясовано, матеріалами справи підтверджено і відповідачем у справі не заперечується, що позивач по цій справі має статус «дитини війни»та відповідно користується правом на отримання пільг і державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є розмір виплати позивачу, як «дитині війни», підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
При цьому, суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини справи та правильно проаналізувавши чинне законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 і від 22.05.2008 р. № 10 щодо визнання неконституційним положень Законів України Про Держаний бюджет України на 2007-2008 рік, які стосуються доплат до пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дійшов обґрунтованого висновку про пріоритетність застосування до спірних правовідносинах положень закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 р. у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з починаючи з 22 травня 2008 року.
Колегія суддів з наведеними висновками суду погоджується, оскільки основною нормативною базою, якою регулюється питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України від 18.11.2004 р. № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни»та інші акти міжнародного та національного законодавства, якими передбачено ряд пільг, допомоги та гарантій особам, на яких поширюється їх дія, зокрема, визначено розміри виплати щомісячного підвищення до пенсії.
Посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Законів про Державний бюджет України на відповідний рік та положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року - суперечать загальному принципу дії закону у часі, і є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії «дітям війни»чітко визначений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої починаючи з 22.05.2008 р. не змінювалася, а сам закон має вищу юридичну силу у зрівнянні з нормативними актами уряду
Виходячи із змісту статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у якій йдеться саме про «мінімальний розмір пенсії за віком», який встановлюється лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та відсутність іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, колегія суддів не бере до уваги, як підставу для скасування рішення суду -доводи апелянта про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на частину третю цієї статті. Наявність вказаної норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не можуть бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
За наведених обставин, колегія суддів визнає обґрунтування суду першої інстанції у вищенаведеній частині такими, що відповідають нормам матеріального права.
Разом з тим, колегія суддів вважає за неможливе залишити рішення суду першої інстанції в силі в частині задоволення вимог позивача про захист його прав за періоди з 09.07.2007 р по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 02.05.2010 року, оскільки судом безпідставно не були застосовані до спірних правовідносин негативні наслідки пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 03.11.2010 р. (а.с.2) та просив визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною і відновити пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права на доплату пенсії. Разом з тим, позивач не обґрунтував будь-якими доводами причину пропуску ним строку звернення до суду та не надав доказів про її поважність.
Пункт 2 частини 1 статті 161 КАС України зобов'язує суд з'ясувати обставини, які є «іншими», тобто не стосуються обґрунтування вимог та заперечень осіб, які беруть участь у справі (пункт 1), але мають значення для справи. До таких обставин відноситься пропущення строку звернення до суду, що відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин у справі суд повинен визначити і перевірити (пункт 4 частини першої статті 7, частина четвер та статті 11, частина п'ята статті 71 КАС України).
Відповідно до ст. 99 КАСУ, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Всупереч наведених норм КАС України, суд першої інстанції не з'ясував причини пропуску позивачем строку звернення до суду та безпідставно задовольнив його вимоги за період поза межами річного процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом.
За наведених обставин та з огляду на те, що спір по цій справі стосується публічно-правових відносин, вирішувати який слід в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальний строк звернення до суду, що визначений ч.2 ст.99 КАС України, який обмежує час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права позивача на позов та запобігає постійному збереженню стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо розміру підвищення до пенсії відновлювалася на підставі рішень Конституційного Суду України у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року.
Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Таким чином, позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися ще у серпні 2007 року та у червні 2008 року при здійсненні йому територіальним органом ПФУ першої виплати підвищення до пенсії, після публікації зазначених рішень Конституційного Суду України. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною пропущення строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав , і поважних причин пропуску такого строку не вбачається, тому його вимоги про донарахування та виплату підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 02.05.2010 року - задоволенню не підлягають. Саме в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям іншої постанови в цій частині про відмову в позові за пропуском строку звернення до суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, судом першої інстанції не було вирішено по суті вимоги позивача стосовно зобов'язання УПФУ в Ульяновському районі Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком за період починаючи з 03.05.2010 року Вирішуючи наведену вимогу позивача, колегія суддів виходить з того, що у даному випадку, предметом судової діяльності є відносини, що пов'язані з соціальним захистом осіб зі статусом «дитина війни», які на момент розгляду справи ще не завершилися.
Позивач будучи переконаним у протиправності дій відповідача, що вже вчиненні ним під час здійснення повноважень по виплаті підвищення до пенсії, які відповідач за законом зобов'язаний вчинити у межах цих же правовідносин, відповідно з метою захисту своїх прав від вказаних неправомірних дій відповідача та не допущення їх продовження просить зобов'язати відповідача виплачувати йому підвищення з часу постановлення рішення у справі відповідно до вимог закону.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідач у цій справі продовжує до теперішнього часу виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі меншому ніж це визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та наполягає на правомірності своїх дій з підстав недофінансування вказаних виплат з державного бюджету і на прийняття урядом відповідних постанов, згідно яких і виплачується позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни».
На час розгляду справи позивач не позбавлений статуту «дитина війни», тобто не змінилися обставини з урахуванням яких позивачу призначене, нараховується та виплачується підвищення до пенсії, а на законодавчому рівні не вносилося змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо розміру підвищення до пенсії.
Отже, наведене свідчить, що на спірні у цій справі правовідносини, не розповсюджується правило, за яким судова постанова не може стосуватися дій, які ще не розпочалися, оскільки існують усі юридичні умови для їх вчинення відповідачем.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що адміністративний суд при вищенаведених обставинах, не має підстав для визначення кінцевої дати виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідач у цій справі, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний діяти на підставі закону і при внесенні на законодавчому рівні змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»або при зміні обставин, що зумовили виплату вказаного підвищення позивачу, має право та зобов'язаний перерахувати розмір підвищення до пенсії, і зобов'язання його судом до вчинення таких дій є зайвим.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що у період 2010 року та 2011 року визначений статтею 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»розмір підвищення до пенсії дітей війни не змінювався, отже, нарахування та виплата позивачу щомісячного підвищення до пенсії, повинно було здійснюватися відповідачем згідно до приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком встановленого законом на час виплати.
Згідно статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI на 2010 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -695 гривень, з 1 квітня -706 гривень, з 1 липня -709 гривень, з 1 жовтня 2010 року -723 гривні.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-VI на 2011 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -750 гривень.
За вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині захисту його прав в межах визначеного КАСУ шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, тобто за період починаючи з 03 травня 2010 року .
При цьому, колегія суддів перевіривши поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав за період з 09.07.2007 р по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 02.05.2010 року, і визнавши їх неповажними -вважає за необхідне залишити адміністративний позов без розгляду в частині вимог позивача про захист його прав за періоди з 09.07.2007 р по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 02.05.2010 року.
За таких обставин , колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково , рішення суду першої інстанції -скасувати та прийняти нову постанову .
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області -задовольнити частково.
Постанову Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-701/10 -скасувати та прийняти нову постанову .
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- задовольнити частково .
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 у повному обсязі підвищення пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03 травня 2010 року .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 03 травня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці , яка була виплачена у цей період .
Позовні вимоги в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 р по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 02.05.2010 року -залишити без розгляду .
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Л.М. Нагорна