Київський районний суд м. Сімферополя
Справа № 0109/1611/2012
Номер провадження 2/0109/1077/2012
30.11.2012 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,
ПАТ «Сведбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що 11 жовтня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 1101/1007/71/402, за яким банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 46 000,00 доларів США, на строк з 11 жовтня 2007р. по 10 жовтня 2032р. включно, та на умовах, передбачених у договорі кредиту, а позичальник прийняв зобов'язання повернути кошти надані банком у вигляді кредиту, сплатити проценти за користування кредитною лінією, сплатити неустойки, відшкодувати збитки у разі їх виникнення та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором кредиту.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком та позичальником укладений договір іпотеки від 11 жовтня 2007 р., за умовами якого іпотекодавець (ОСОБА_1.) передає в іпотеку придбане нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, належну їй на праві власності.
Однак прийняти на себе зобов'язання по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконанню своїх зобов'язань в повному обсязі у строки та на умовах передбачених договором кредиту позичальник належним чином не виконує, порушує строки платежів, у зв'язку з чим, станом на 13.01.2012р. у ОСОБА_1 перед банком виникло грошове зобов'язання в загальній сумі - 57649,20 доларів США, що еквівалентно - 460605,58 гривням.
Позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1101/1007/71/402 від 11 жовтня 2007 р. у сумі 57649,20 доларів США, що еквівалентно 460605,58 гривням, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» в особі Кримського відділення АТ «Сведбанк» (публічне) витрати по сплаті судового збору у сумі 3219 гривень.
В ході судового розгляду справи представник позивача уточнив заявлені вимоги, а саме зазначив, що станом на 28.05.2012 р. сума заборгованості становить 60195,10 доларів США, що еквівалентно 481109,34 грн.
Відповідач в ході судового розгляду справи проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не вірно проведений розрахунок заборгованості, у зв'язку із чим заявила клопотання про призначення по справі відповідної експертизи.
Між тим, в останнє судове засідання не явилася, про дату та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Суд, зі згоди представника позивача, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача по доказах, що є в наявності, шляхом ухвалення заочного рішення.
Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (у новій редакції) Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ "Сведбанк", який в свою чергу виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ "ТАС-Комерцбанк".
Як вбачається матеріалів справи, 11 жовтня 2007р. між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1101/1007/71/402, за яким банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 46 000,00 доларів США, на строк з 11 жовтня 2007р. по 10 жовтня 2032р. включно (а.с. 9-11 т.1).
В забезпечення зазначеного зобов'язання між банком та позичальником укладений договір іпотеки від 11 жовтня 2007 р., за умовами якого іпотекодавець (ОСОБА_1.) передає в іпотеку придбане нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, належну їй на праві власності (а.с.12-13).
Банк виконав зобов'язання з видачі позичальнику кредитних коштів згідно з договором кредиту, позичальником в касі банку отримано суму 46 000,00 доларів США, що не було заперечене відповідачем по справі та підтверджується роздруком руху грошових коштів по кредитному договору № 1101/1007/71/402 від 11.10.2007р. ( ас.65-66 т.1).
Згідно з п. 3.1. договору кредиту позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, через касу банку згідно Додатку №1.
Відповідно до п. 3.3, договору кредиту проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником через касу банку на рахунок нарахованих відсотків щомісяця в період з "01" по "10" число включно, за попередній календарний місяць.
Однак прийняти на себе зобов'язання по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконанню своїх зобов'язань в повному обсязі у строки та на умовах передбачених договором кредиту позичальник належним чином не виконує, порушує строки платежів, у зв'язку з чим, станом на 28.05.2012р. у ОСОБА_1 перед банком виникло грошове зобов'язання в загальній сумі - 60195,10 доларів США, що еквівалентно - 481109,34 грн. та підтверджується довідкою про стан заборгованості, яка додається до позовної заяви. Розрахунок суми заборгованості доданий до матеріалів справи.(а.с. 65-68 т.1).
Відповідно до п. 3.8. ст. 3 договору кредиту, у випадку якщо позичальник порушує строки здійснення платежів, встановлених статтею 3 договору кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість з погашення кредиту, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку передбаченому цим пунктом. При цьому строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення кредиту, сплати процентів за користування ним) настає на десятий календарний день з дня отримання повідомлення позичальником.
Повідомленням про зміну умов кредитного договору від 23.11.2011 р. банк звертався до позичальника з вимогою погасити прострочену заборгованість за кредитом та процентам у повному обсязі у визначений законом та кредитним договором строк, також була надіслана вимога по сплаті заборгованості у повному обсязі від 12.12.2011р., однак до цього часу вимога банку не виконана.
Відповідно до п. 2.3. ст.2 договору кредиту при непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені договором кредиту, банк має право звернути стягнення на предмет застави, або звернутися до суду.
Позивач скориставшись своїм право звернувся до суду саме з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Що стосується тверджень відповідача про те, що з боку банку були надані не коректні розрахунки, як не відповідають дійсності, то ці твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Так, на вимогу відповідача, ухвалою суду від 29 травня 2012 року по справі було призначено бухгалтерську експертизу на вирішення якої були поставлені питання щодо правильності розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед банком.
У відповідності до змісту висновку судової економічної експертизи № 120/12 від 02.11.2012 року, експертом зроблені наступні висновки.
Позивач у додатку до кредитного договору від 11 жовтня 2007 року №1101/1007/71/402 правильно обрахував та вказав сукупну вартість кредиту при базових умовах кредитування, викладений Банком у Кредитному договорі та у Інформації про умови кредитування. Розмір платежів (за тілом кредиту та відсотками), правильно визначені за розміром у договорі від 11 жовтня 2007 року №1101/1007/71/402 ОСОБА_1 згідно загальних умов кредитування ПАТ «Сведбанк», реальна відсоткова ставка складає 14,16 % річних, скупна вартість кредиту складає 122 891,08 дол. США; розмір щомісячного платежу, визначеного банком відповідає розміру відсоткової ставки, яка була визначена в договорі. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором від 11 жовтня 2007 року № 1101/1007/71/402, який був розрахований ПАТ «Сведбанк», обґрунтований та складає станом на 28.05.2012р 60195,10 дол. США, що в еквіваленті складає 481 109,34 грн ( ас. 4-29 т. 2).
ОСОБА_1, перед укладенням цього Договору отримала від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів". В п. 10.1 Кредитного договору. Позивач засвідчив, що умови Кредитного договору для нього є зрозумілі, відповідають його інтересам, с розумними і справедливими.
Пунктом 3.8. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» передбачено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. Така інформація була надана позичальнику, підписанням Кредитного договору позичальник підтвердив, що при укладенні Кредитного договору він ознайомився з усіма умовами, на яких Банк здійснює кредитування фізичних осіб, передбачені «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 (пункт 10.1 кредитного договору).
Вказане свідчить про те, що ризик зміни обставин несе позичальник. Вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті останній діяв на власний ризик і достовірно знав про можливу нестабільність національної валюти гривні по відношенню до долару США.
У матеріалах справи відсутні докази, того що позивач був позбавлений можливості внесення пропозицій в укладений договір, так як протягом трьох років дії кредитного договору жодних претензій до банку ним заявлено не було.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
З матеріалів справи йдеться, що у АТ «Сведбанк» (публічне) на час укладання спірних договорів була наявна необхідна ліцензія № 38, що видана НБ України і зареєстрована в ньому 31.10.1991 року за номером 69, а також письмовий дозвіл НБУ з додатком до нього з переліком дозволених операцій.
Таким чином, за наявності у АТ «Сведбанк» (публічне) відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення відповідачем кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Доводи позивача стосовно, того, що сплата кредиту у доларах США спричиняє суттєвий дисбаланс договірних прав та обов'язків не на його користь, також є необґрунтованими.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти - гривні. Так, відповідно до ст.36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні курси встановлюються НБУ за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ №496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного, можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладанні вищезазначеного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, відповідач - ОСОБА_1, повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати можливі коливання курсів валют на фінансовому ринку з відповідними наслідками. Позивач до цього часу не скористався своїм правом достроково повернути кредит, тобто він продовжує користуватися грошовими коштами, отриманими в банку відповідно до кредитного договору. Крім того, отримання кредиту саме у доларах США було обґрунтовано більшою відсотковою ставкою за користування кредитом при його отриманні в гривні.
Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. В ч. 2 ст. 533 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземної валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Аналіз вказаної норми законодавства свідчить про те, що законодавець визначив, що зміна курсу національної валюти відносно до іноземної не тягне за собою зміну об'єму прав та обов'язків сторін договору.
Тобто, позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному об'ємі, в тому числі й частині відшкодування судових витрат пов'язаних із платою судового збору.
Крім того, на думку суду з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» підлягають стягненню витрати по сплаті за проведення експертизи в сумі - 9581,00 грн., оскільки у відповідності до ухвали суду від 29.05.2012 року, якою на вимогу відповідача по справі призначено експертизу чітко встановлено, що витрати за її проведення покладені на відповідача по справі, тобто ОСОБА_1 ( ас. 70 т.1).
Згідно до повідомлення ТОВ «Кримське експертне бюро» від 02.11.2012року вих. №702 суду повідомлено, що ОСОБА_1 на повідомлення про необхідність провести оплату за проведене дослідження не реагує. До цього листа додане відповідну калькуляцію та рахунок (ас. 1-3 т.2).
У відповідності по ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
Крім того, ч. 2 ст. 86 ЦПК України, кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.
Враховуючі, що позов задоволено в повному об'ємі, всі судові витрати, у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, покладаються на відповідача по справі.
На підставі викладеного, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про іпотеку», ст, ст. 525, 526, 543, 589, 610-612,, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 11 жовтня 2007 року, що зареєстрований в реєстрі за № 6573, а саме: - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, на користь ПАТ «Сведбанк», в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 1101/1007/71/402 від 11 жовтня 2007 року у сумі 60195,10 доларів США, що еквівалентно 481109,34 грн., шляхом продажу предмету іпотекі на прилюдних торгах, за ціною не нижче ринкової вартості майна, визначеною попередньо належним експертом - субєктом оціночної діяльності.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі - 3201 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» витрати по сплаті за проведення експертизи в сумі - 9581,00 грн..
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Тонкоголосюк О. В.