Справа № 108/9656/12
1/108/800/12
Іменем України
01.02.2013 Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Чеснокової Ю.М.,
при секретарях - Губінії О.О., Острянінії О.А., Цвелік Л.О.,
за участю прокурорів - Шубьонкіної Т.А., Плахтій Г.А.,
захисника -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керч кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керч, громадянина України, маючого середню освіту, холостого, не працюючого, інваліда 3-ї групи з дитинства, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 05.05.2004 Керченським міським судом за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі, зі застосуванням ст. 75 КК України -іспитовий строк 2 роки; 2) 07.03.2006 Керченським міським судом за ст.ст. 15. ч. 2, 186 ч. 2, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 12.03.2012 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, -
за ст.ст. 186 ч. 2, 395 КК України;
Підсудний ОСОБА_2, 25 травня 2011 року близько 03.30 годин, перебуваючи в парку ім. Т.Г. Шевченка біля АДРЕСА_2 за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, маючи намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи умисно, повторно, застосувавши відносно потерпілого насильство, що виразилося в нанесенні удару по голові, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синця лобово-скроневої області голови, синця тім'яної області справа, садна в проекції лівого ліктьового суглоба, які не спричинили короткочасний розлад здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень, відкрито викрав належне ОСОБА_3 майно, а саме: сумку чоловічу вартістю 100 гривень, мобільний телефон 2330 С2», вартістю 300 гривень, всередині якого знаходилася СІМ-карта оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 10 гривень, грошові кошти в сумі 200 гривень, а також інше майно, яке знаходилося в сумці, що не представляє для потерпілого матеріальної цінності, - блокнот для записів, пластикову карту «УкрСибБанк», паспорт громадянина України на ім'я потерпілого, після чого спільно з невстановленою особою з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 635 гривень.
Крім того, ОСОБА_2 19 липня 2011 року, приблизно о 23.20 годин, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, знаходячись біля магазину «Башарат», розташованого по АДРЕСА_3, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, підійшли до раніше їм не знайомого ОСОБА_4, де ОСОБА_5 і невстановлена ??особа збили потерпілого з ніг і стали наносити йому удари руками та ногами по тілу і голові, заподіюючи ОСОБА_4 фізичний біль, а ОСОБА_2 крім того відкрито викрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон С-2»вартістю 836 гривень 30 копійок, всередині якого знаходилася карта пам'яті на 2 Гб, вартістю 70 гривень, а також сім-карта оператора мобільного зв'язку «МТС», яка не представляє для потерпілого матеріальної цінності, на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 25 гривень, після чого ОСОБА_2 і невстановлена ??особа з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним надалі на свій розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 931 гривень 30 копійок.
Крім того, 10.06.2010 Вільнянським районний судом в Запорізькій області відносно ОСОБА_2 було винесено постанову про встановлення адміністративного нагляду строком на два роки з наступними обмеженнями: заборона виходу з будинку (квартири) з 21.00 години до 05.00 години; заборона перебування у місцях проведення масових гулянь; заборона виїзду по особистих питань за межі району (міста); реєстрація в міліції чотири рази на місяць, з яким ОСОБА_2 був належним чином ознайомлений і попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду. Однак, ОСОБА_2, будучи належним чином попередженим про правові наслідки порушення адміністративного нагляду. діючи умисно, маючи умисел, спрямований на ухилення від адміністративного нагляду, без поважних на те причин після 25 липня 2011 року не прибував у 1 відділ міліції Керченського МУ ГУМВС України в АР Крим у встановлені дні для реєстрації, а 26 липня 2011 року самовільно оставив місце проживання за адресою АДРЕСА_1 і виїхав за межі міста Керч, чим порушив правила адміністративного нагляду.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованих йому діянь не визнав, від дачі показань відмовився.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що вина підсудного у вчиненні злочинів доведена сукупністю наступних доказів.
За епізодом грабежу ОСОБА_7:
Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 25.05.2011, він просить вжити заходів до невідомих йому осіб, які 25.05.2011 близько 03.30 годин біля парку ім. Т.Г. Шевченко відкрито викрали належне йому майно на суму 600 гривень (т. 1, а.с. 30).
Згідно з протоколом огляду місця події від 25.05.2011, в парку ім. Т.Г.Шевченка біля будинку АДРЕСА_1 була виявлена ??і вилучена металева труба і порожня пляшка з-під пива «Старопрамен»(т.1, а.с. 31-34).
Відповідно до висновку експерта №218 від 15.07.2011, ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження: синець лобово-скроневої області голови, синець тім'яної області справа, садно в проекції лівого ліктьового суглоба, які утворилися в результаті дії тупого предмета (предметів) з обмеженою діючою поверхнею, не виключено 25.05.2012, та які не спричинили короткочасне розлад здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 51-52).
Як випливає з оголошених в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року показань потерпілого ОСОБА_7, 18.05.2011 судно, на якому він працював, прибуло у м. Керч в порт СРЗ на ремонт. 24.05.2011 приблизно о 20.00 годині він пішов в місто прогулятися вздовж річки в сторону автовокзалу. У магазині «Річковий»він купив банку пива, та пішов в парк, розташований поблизу СРЗ. У парку познайомився з двома раніше йому не знайомими хлопцями, пам'ятає, що одного з них звали ОСОБА_2. ОСОБА_2 на вигляд був 25 років, а інший хлопець -20 років, зріст у них був приблизно 167-170 сантиметрів. Вони були щільної статури, вдягнені в темний одяг. Хлопці запропонували йому знову пройтися в магазин, купити спиртного і спільно розпити його, на що він погодився. У магазині «Річковий»він за свої гроші купив спиртні напої собі і тим двом хлопцям, після чого вони повернулися в парк, де розпивали спиртні напої. Приблизно в 03.25 годин він зібрався йти на судно і про це сказав хлопцям. Він пішов у бік СРЗ, але хлопці його гукнули, щоб він повернувся. Коли він підійшов до хлопців, то від другого хлопця він отримав удар якимось предметом по голові. Від удару він впав, свідомість не втратив. У цей момент один з хлопців ривком зірвав з його шиї його сумку, в якій знаходився мобільний телефон «Нокіа», а також гроші в сумі 200 гривень, блокнот для записів, пластикова карта банку «УкрСибБанк», паспорт громадянина України на його ім'я. Йому було завдано матеріальної шкоди на суму 635 гривень. Після скоєння злочину він пішов на прохідну СРЗ, де про все це розповів співробітникам охорони. Хлопців при зустрічі впізнати зможе (т. 1, а.с. 61-62). 13.09.2012 з його участю було проведено впізнання особи за фотознімками, в ході якого йому було пред'явлено чотири фотознімки хлопців, серед яких він упізнав на фото №1 хлопця, який спільно з ще одним хлопцем заподіяв йому тілесні ушкодження й забрав його майно 25.05.2011 близько 03.30 години поблизу будинку АДРЕСА_1. Він також доповнив, що у хлопця, якого він упізнав по фото, можливо була на момент скоєння злочину травма лівої руки, так як коли він знаходився поряд з ним, то хлопець постійно за неї тримався (можливо нервово тер) (т. 1, а.с.110).
Суд критично відноситься до доводів захисту про наявність сумнівів у об'єктивності показань потерпілого ОСОБА_7 Судом звернено увагу на той факт, що потерпілий ОСОБА_7, будучи допитаним 25.05.2011, тобто ще задовго до того часу, коли у органів досудового слідства з'явилася інформація про участь у вчиненні злочину ОСОБА_2, вказував на те, що одного з хлопців, які його пограбували, звали ОСОБА_2, та говорив про те, що може його впізнати.
Як випливає з протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 13.09.2012, ОСОБА_7 упізнав на фото ОСОБА_2 по формі голови, підбородка, лоба, очей, а також по зачісці, як одного з двох хлопців, які 25.05.2011 біля будинку АДРЕСА_1 заподіяли йому тілесні ушкодження та відкрито викрали належне йому майно (т. 1, а.с. 109).
Суд критично ставиться до доводів захисту про те, що протокол пред'явлення фотознімків для впізнання від 13.09.2012 слід визнати неналежним доказом, оскільки слідчим було порушено вимоги ст. 174 КПК України, а саме потерпілого не було допитано про зовнішній вигляд та прикмети особи. Зазначені доводи захисту суперечать матеріалам кримінальної справи, так згідно з протоколом допиту потерпілого від 27.05.2011 (т.1, а.с. 61-62), ОСОБА_7 показав, що хлопець на ім'я ОСОБА_2 був на вигляд 25 років, зростом приблизно 167-170 сантиметрів, щільної статури, вдягнений в темний одяг, зовнішність хлопців він не запам'ятав, але при зустрічі їх впізнати може. Також ОСОБА_7 розповів про обставини, при яких бачив цих осіб, при цьому, з його показань випливає, що він бачив обох хлопців протягом значного проміжку часу, при цьому при різному освітленні (парк, вулиця, магазин), познайомився та спілкувався з ними, тобто мав достатню можливість добре розглядіти їх та в подальшому впізнати. Крім того, суд звертає увагу, що в протоколі додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 13.09.2012, останній дає показання про обставини, за яких йому були пред'явлені для впізнання фотознімки, серед яких він впізнав хлопця, якій скоїв відносно нього грабіж (т. 1, а.с. 110), з показань ОСОБА_7 не вбачається відомостей про те, що слідча дія -пред'явлення для впізнання - була проведена з порушенням кримінально-процесуального законодавства. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що протокол пред'явлення фотознімків для впізнання від 13.09.2012 (т. 1, а.с. 109) слід визнати допустимим доказом, та приймає його до уваги при винесенні вироку.
Свідок ОСОБА_8, будучи допитаним в судовому засіданні, повністю підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві, та дав показання, з яких випливає, що 25.05.2011 разом з напарником ОСОБА_9 він працював в якості охоронника на прохідній Керченського СРЗ. Приблизно в 03.50 хвилин на прохідну СРЗ прийшов член екіпажу судна «Такель»- ОСОБА_7. Він був у стані алкогольного сп'яніння, скаржився на головний біль. Спочатку не міг нормально розмовляти, через 5-10 хвилин йому стало краще, та він пояснив, що дві невідомих особи пограбували його в парку «Шевченко». Вони викликали співробітників міліції та швидку допомогу. Хто міг вчинити злочин стосовно ОСОБА_7 йому не відомо.
Свідок ОСОБА_9, будучи допитаним в судовому засіданні, повністю підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві, та дав показання, аналогічні показанням ОСОБА_8
Як випливає з оголошених в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року показань свідка ОСОБА_10, вона працювала продавцем в магазині «Річковий», який розташований за адресою АДРЕСА_4. 25.05.2011 близько 02.30 годин в магазин увійшов раніше не відомий їй чоловік середніх років. Він придбав пляшку пива і слабоалкогольний напій, після чого пішов. Приблизно через 30 - 40 хвилин цей же чоловік знову прийшов до магазину з ще двома раніше не відомими їй хлопцями. Він знову купив спиртні напої і пішов. Близько 05.00 годин в магазин прийшов не відомий їй чоловік і сказав, що в парку «Шевченко»побили якогось чоловіка. Осіб, які приходили до неї в магазин вона не запам'ятала і впізнати не зможе (т. 1, а.с. 65).
Як випливає з оголошених в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року показань свідка ОСОБА_11, на початку червня 2011 року близько 21.00 години вона зі своєю подругою ОСОБА_12 знаходилися в районі театру імені О.С.Пушкіна. В цей час до них підійшов її знайомий ОСОБА_2 і попросив її зайти в ломбард, розташований недалеко на вул. Леніна і здати мобільний телефон. Вона погодилася і вони удвох пішли в ломбард, де ОСОБА_2 дав їй мобільний телефон «Нокіа»в корпусі чорного кольору. Вона пред'явила в ломбарді свій паспорт серії НОМЕР_2, після чого співробітник ломбарду склав договір, в якому вона поставила свій підпис. За телефон ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 100 гривень. Зі слів ОСОБА_2 їй було відомо, що даний мобільний телефон він раніше купив (т. 1, а.с. 83).
Відповідно до протоколу очної ставки від 25.09.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_11, остання повністю підтвердила свої показання про обставини, при яких вона на прохання ОСОБА_2 в ломбарді пред'явила свій паспорт та заклала від свого імені мобільний телефон, який їй передав ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 112).
Згідно з копією кредитного договору № 87 від 06.06.2011, його було укладено між ПО «Ломбард «Столичний»ОСОБА_14 та компанія»і ОСОБА_11, НОМЕР_1, заставним предметом був мобільний телефон «Нокіа» (т. 1, а.с. 92)
Як випливає з протоколу огляду та вилучення предмету від 29.07.2011, у ОСОБА_15 вилучено мобільний телефон 2330 С2»IME1 НОМЕР_3, який ОСОБА_15, з його слів, придбав у ломбарді (т. 1, а.с. 80).
Свідок ОСОБА_15, будучи допитаним в судовому засіданні, повністю підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві, та дав показання, з яких випливає, що на початку липня 2011 року в ломбарді, розташованому на Центральному ринку м. Керчі він придбав мобільний телефон «Нокіа», яким користувався, а надалі він у нього був вилучений співробітниками міліції. Про те, що даний мобільний телефон був здобутий злочинним шляхом йому відомо не було.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчинені грабежу, тобто відкритого викрадення майна ОСОБА_7, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, повністю підтверджується сукупністю вищевикладених доказів, які суд бере до уваги при винесенні вироку.
За епізодом грабежу ОСОБА_4:
Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 20.07.2011, останній просить вжити заходів до невідомих осіб, які 19.07.2011 біля 23.20 годин по вул. Кирова біля магазину «Башарат»завдали йому тілесних ушкоджень, а також відкрито викрали його мобільний телефон «Нокіа С2» IMEI НОМЕР_4 спричинив тим самим йому матеріальний збиток (т. 1, а.с. 122).
Потерпілий ОСОБА_4, будучи допитаним в судовому засіданні, підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві, та дав показання, з яких випливає, що 19.07.2011 близько 23.00 годин він пив пиво на лавці біля магазину «Башарат»по вул. Кирова м. Керчі, де познайомився з двома хлопцями. Через деякий час він зайшов до магазину, щоб купити ще пива, та пригостити цих хлопців. Коли він вийшов, то хлопців біля лавки не побачив, але у дворі будинку за магазином побачив якісь силуети, подумав, що це ті хлопці, та пішов до них. Він підійшов ближче, та побачив, що там стоять двоє інших чоловіків. Відразу ж один з чоловіків наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого він впав на землю, після чього хлопці почали завдавати йому ударів руками та ногами по голові та тулубу. Під час падіння у нього з кишені шортів випав мобільний телефон «Нокіа С2». Один з хлопців нахилився, підняв його телефон з землі та забрав собі. Між тим, як телефон випав, та тим, коли хлопець його підняв, пройшло близько 5-10 секунд. Він встав з землі самостійно, та почав убігати від цих чоловікив через дитячий майданчик. Коли він зупинився, то до нього підійшов незнайомий йому хлопець, та підкотив його велосипед. Він сів на нього, та поїхав додому. В міліцію з заявою про пограбування він звертався, але на судово-медичний огляд не пішов, бо не вважав, що це необхідно, оскільки в нього було тільки розбите обличчя, серйозних ушкоджень не було. Під час пограбування він все добре запам'ятав, оскільки не був в стані сильного алкогольного сп'яніння, цього дня він випив на роботі лише 50 грамів горілки, а після роботи 1 літр пива на трьох. Коли йому завдавали ударів, то обличчя хлопців він не зміг розглядіти, але коли один з них підіймав з землі його мобільний телефон, то він його побачив у профіль та запам'ятав. Коли на досудовому слідстві відбувалося впізнання, то на його прохання чотири чоловіка, які були йому пред'явлені, повернулися до нього профілем, та серед них він вказав на підсудного ОСОБА_2, як на хлопця, якій дуже схожий на того, що забрав його мобільний телефон.
Відповідно до протоколу очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 25.09.2012, останній підтвердив свої показання про обставини, при яких двоє чоловіків, один з яких дуже схожий на ОСОБА_2, нанесли йому декілька ударів та відкрито викрали його мобільний телефон (т.1, а.с. 216-217).
Згідно з протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_4 від 06.12.2011, останній продемонстрував де саме та за яких обставин було відкрито викрадено зі застосуванням насильства його мобільний телефон (т. 1, а.с. 156-159).
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 17.08.2012, ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2 по зовнішнім ознакам (форма голови, риси обличчя), як хлопця, який 19.07.2011 в районі магазину «Башарат»відкрито викрав його мобільний телефон (т. 1, а.с. 166).
З показань свідка ОСОБА_16, випливає, що в середині липня 2011 року йому подзвонив його знайомий ОСОБА_2 та запропонував придбати мобільний телефон. Він зустрівся зі ОСОБА_2, з яким разом був ще візуально йому знайомий хлопець на ім'я ОСОБА_21 ОСОБА_2 показав йому мобільний телефон «Нокіа С2», який йому сподобався, тому він домовився з ОСОБА_2 придбати у нього вказаний телефон за 400 гривень. Після покупки він користувався телефоном приблизно добу, після чого виявив, що телефон не дуже якісно працює, та вирішив повернути його ОСОБА_2 Він зустрівся з ОСОБА_2, який також знов був з хлопцем на ім'я ОСОБА_21 Оскільки у ОСОБА_2 не було грошей, щоб повернути йому за телефон, то він подзвонив своєму знайомому ОСОБА_17, та запропонував йому купити телефон. ОСОБА_17 під'їхав до них та погодився купити у ОСОБА_2 цей мобільний телефон. Після цього ОСОБА_2 повернув йому 400 гривень, та він пішов.
Розбіжності між показаннями, які ОСОБА_16 давав на досудовому слідстві та в судовому засіданні, свідок пояснив суду тим, що на момент допиту в суді він вже не все точно пам'ятає, оскільки пройшло багато часу, він повністю підтверджує показання, які він давав під час первісного допиту на досудовому слідстві, оскільки слідчому він розповідав правду та пам'ятав події значно краще. Беручи до уваги, що безпосередньо продаж телефону відбувалася в липня 2011 року, ОСОБА_16 був допитаний на досудовому слідстві 20.10.2011, а в судовому засіданні -07.11.2012, тобто через значний проміжок часу, суд вважає, що доводи ОСОБА_16 про те, що він на момент судового засідання вже не точно пам'ятає подробиці того, що відбувалося, слід визнати достовірними, та взяти до уваги при винесенні вироку показання свідка ОСОБА_16, які він давав під час допиту на досудовому слідстві 20.10.2011, та які повністю підтвердив в судовому засіданні. Той факт, що ОСОБА_16 вже не чітко пам'ятає подробиці того, що відбувалося, оскільки пройшов значний проміжок часу, та може помилятися, знайшов своє підтвердження й в протоколі очної ставки між ОСОБА_16 та ОСОБА_2 від 25.09.2012 (т. 1, а.с. 218-219).
Свідок ОСОБА_18, будучи допитаним в судовому засіданні, дав показання, з яких випливає, що наприкінці липня 2011 року йому зателефонував знайомий на ім'я ОСОБА_16 та запропонував придбати у нього мобільний телефон. Вони зустрілися на зупинці «Оптика», та разом з ОСОБА_16 пройшли у двір, де були двоє раніше йому не знайомих хлопців. Один з хлопців, а саме підсудний ОСОБА_2, показав йому мобільний телефон «Нокіа С2», він оглянув телефон та вирішив його купити. З ОСОБА_2 він домовився про ціну - 350 гривень, після чого пішов в магазин, де розміняв гроші, та віддав їх ОСОБА_2 Після цього він одразу ж поїхав, тому не бачив, чи передавав ОСОБА_2 гроші ще кому-небудь. В оголошеному в судовому засіданні протоколі його допиту записано, що гроші він віддав ОСОБА_16, але це не відповідає дійсності, слідчий записав це помилково, а він не став заперечувати. Наполягає на тому, що гроші він віддав саме підсудному. Телефоном він користувався деякий час, після чого цей телефон було вилучено робітниками міліції.
Згідно з протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_18 від 25.09.2012, останній підтвердив свої показання про обставини, при яких ОСОБА_2 продав йому мобільний телефон, який у нього надалі був вилучений співробітниками міліції (т.1, а.с. 220).
Відповідно до протоколу огляду та вилучення предметів від 19.08.2011, у ОСОБА_18 вилучено мобільний телефон «Нокіа С2»IMEI НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 135).
Згідно з протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 26.09.2011, потерпілий ОСОБА_4 упізнав вилучений у ОСОБА_18 мобільний телефон як такий, що належить йому (т. 1, а.с. 143).
Суд критично відноситься до доводів захисту про те, що на досудовому слідстві та в судовому засіданні ОСОБА_16 та ОСОБА_18 дають неправдиві показання та навмисно обмовляють ОСОБА_2, оскільки їх показання змінюються та суперечать один одному. Судом встановлено, що свідок ОСОБА_18 як протягом досудового слідства, так і в судовому засіданні незмінно вказував на ОСОБА_2, як на особу, яка безпосередньо продала йому мобільний телефон «Нокіа С2». Показання свідка ОСОБА_16, які були взяти судом до уваги при винесенні вироку, також свідчать про те, що мобільний телефон «Нокіа С2»продавав ОСОБА_2 Як випливає з протоколу очної ставки від 23.08.2012, протиріччя між показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_16 були усунені на досудовому слідстві під час проведення між ними очної ставки (т. 1, а.с. 167-168). Таким чином, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність показань вказаних свідків. Крім того, суд зауважує, що захистом не наведено жодної причини для подібної обмови вказаними свідками підсудного ОСОБА_2, судом такі причини також не вбачаються. Більш того, суд звертає увагу на те, що потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав суду, що ані ОСОБА_16, ані ОСОБА_18 не схожі на тих двох чоловіків, які його пограбували, натомість підсудний ОСОБА_2 дуже схожий на чоловіка, який підняв з землі його мобільний телефон «Нокіа С2».
Суд вважає безпідставними доводи захисту про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України по даному епізоду по причині того, що потерпілий ОСОБА_4 за медичною допомогою не звертався, висновок судово-медичного експерта в справі відсутній. Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчинені грабежу, тобто відкритого викрадення майна ОСОБА_4, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, повністю підтверджується сукупністю вищевикладених доказів, які суд бере до уваги при винесенні вироку.
За епізодом порушення правил адміністративного нагляду:
Згідно з рапортом ДІМ 1 відділу Керченського МУ від 07.01.2012, ОСОБА_2, відносно якого постановою Вільнянського районного суду Запоріжської області від 10.06.2010 було встановлено адміністративний нагляд, не прибуває на реєстрацію в ОВС та з 26.07.2011 залишив місце свого проживання (т. 1, а.с. 176).
Відповідно до постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.06.2010, відносно ОСОБА_2 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки з наступними обмеженнями: заборона виходу з будинку (квартири) з 21.00 годин до 05.00 годин; заборона перебування у місцях проведення масових гулянь; заборона виїзду з особистих питань за межі району (міста); реєстрація в міліції чотири рази на місяць (т. 1, а.с. 180).
Як випливає зі змісту корінця довідки про оголошення особі, яка звільняється з місць позбавлення волі, постанови суду про встановлення адміністративного нагляду, 13.07.2010 ОСОБА_2 попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду (т. 1, а.с. 181).
Згідно з реєстраційним листом на піднаглядного ОСОБА_2, остання відмітка про його реєстрацію датована 25.07.2011 (т. 1, а.с. 183).
Як вбачається з відповідей на запити з медичних установ м. Керч, в період з 25.07.2011 року по теперішній час ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в них не перебував і за медичною допомогою не звертався (т. 1, а.с. 194-202).
Свідок ОСОБА_19, будучи допитаним в судовому засіданні, підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві, та дав показання, з яких випливає, що він працює старшим дільничним інспектором міліції в 1 відділі Керченського МУ. 20.07.2010 в 1 відділі КМУ щодо ОСОБА_2 було заведено справу адміністративного нагляду, якому постановою Вільнянського районного суду Запорізької області був встановлений адміністративний нагляд строком 2 роки з наступними обмеженнями: заборона виходу з будинку (квартири) з 21.00 години до 05.00 години; заборона перебування у місцях проведення масових гулянь; заборона виїзду з особистих питань за межі району (міста); реєстрація в міліції чотири рази на місяць. В останній раз ОСОБА_2 з'явився на реєстрацію 25.07.2011, після чого зі слів матері перестав проживати за місцем свого проживання і виїхав за межі м. Керч, про його місцезнаходження нічого не було відомо.
Як випливає з оголошених в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України 1960 року показань свідка ОСОБА_20, вона раніше проживала з сином ОСОБА_2, який у середині липня 2010 року звільнився з місць позбавлення волі і йому був встановлений адміністративний нагляд строком 2 роки. В кінці липня 2011 року її син перестав з'являтися вдома і де він знаходився їй не відомо. Приблизно в середині листопада 2011 року вона дізналася, що її син був затриманий співробітниками міліції в м. Запоріжжя (т. 1, а.с. 204).
Згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2012, ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні 16.12.2011 злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі (т. 1, а.с. 205-206).
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчинені порушення правил адміністративного нагляду, а саме самовільного залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, повністю підтверджується сукупністю вищевикладених доказів, які суд бере до уваги при винесенні вироку.
Зібрані у справі докази, свідчать про те, що дії підсудного слід кваліфікувати за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, та за ст. 395 КК України, як порушення правил адміністративного нагляду, а саме самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Суд, призначаючи покарання підсудному, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів - скоєно злочин невеликої тяжкості та тяжкий злочин, ставлення підсудного до вчиненого, особу винного - за місцем проживання та за місцем відбування покарання характеризується негативно, не працює, є інвалідом 3-ї групи з дитинства, має незадовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно з висновком акту амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи від 01.10.2012 хронічними психічними захворюваннями не страждає, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю та наркотиків не страждає, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності.
Обставин, що пом'якшують покарання, судом не вбачається.
Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочину.
З урахуванням викладеного підсудному повинно бути призначене покарання за сукупністю злочинів, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, пов'язане з ізоляцією від суспільства, у вигляді позбавлення волі.
Крім того, враховуючи, що підсудний скоїв дані злочини до постановлення вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2012, згідно з яким його засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, покарання ОСОБА_2 слід призначити за сукупністю злочинів, у відповідності до вимог ст. 70 ч. 4 КК України.
Потерпілим ОСОБА_7 на досудовому слідстві було заявлено цивільний позов на суму 635 гривень (т. 1, а.с. 63), однак оскільки викрадене майно було знайдене, до суду надійшла письмова заява від потерпілого про те, що він претензій майнового характеру до підсудного не має, в зв'язку з цим у задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 слід відмовити.
Потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов не заявлено, матеріальний збиток йому відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.
Витрати, пов'язані з проведенням дактилоскопічних експертиз, підлягають відшкодуванню з підсудного в якості судових витрат.
Питання про речові докази слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 81 КПК України 1960 року.
Керуючись ст. ст. 321-324, 327, 332-335 КПК України 1960 року, суд,
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 395 КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ст. 395 КК України у вигляді 5 (п'яти) місяців арешту.
Згідно зі ст. 70 ч. 1 КК України, призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, враховуючи вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2012, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_2 залишити - тримання під вартою. Термін відбуття покарання обчислювати з моменту затримання, тобто з 19.08.2012. Зарахувати у строк покарання частково відбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2012: в період з 19.12.2011 по 19.08.2012.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в АР Крим згідно з квитанціями (т. 1, а.с. 42, 97) у відшкодування витрат на проведення судових дактилоскопічних експертиз в якості судових витрат 675, 36 (шістсот сімдесят п'ять) гривень 36 копійок.
Речові докази по справі:
- фрагмент металевої труби, що знаходиться в камері зберігання речових доказів 1 ВМ КМУ, згідно з квитанцією №319 від 19.07.2011 (т. 1, а.с. 37), - знищити;
- мобільний телефон «Нокія 2330 С2», що знаходиться в камері зберігання речових доказів 1 ВМ КМУ, згідно з квитанцією №376 від 02.02.2012 (т. 1, а.с. 108), - передати за належністю потерпілому ОСОБА_7;
- мобільний телефон «Нокіа С2», що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4, згідно з розпискою (т. 1, а.с. 145), - залишити за належністю ОСОБА_4
На вирок суду може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 15 діб з моменту проголошення вироку через Керченський міський суд.
Суддя