"28" листопада 2006 р.
Справа № 13/222-06-7755
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Н.Б.Таценко
суддів М.В.Сидоренко, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від прокурора: не з'явився
від позивача: Ковальчук І.В -довіреність № 220/Д-479 від 13.12.2005р.
від відповідача: Швець О.В. -довіреність б/н від 14.11.2006р.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ТОВ «Інтерім Сервіс»
на рішення господарського суду Одеської області
від 28.09.2006р.
у справі № 13/222-06-7755
за позовом Військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України
до ТОВ «Інтерім Сервіс»
про стягнення 8 750,91 грн.
Сторони і прокурор належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2006р. по справі № 13/222-06-7755 (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з ТОВ «Інтерім Сервіс» 8 750,91 грн. пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договорами про поставку для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р. задоволені в повному обсязі по ст. ст. 525, 526, 530, 546 -549, 610 ЦК України, посилаючись на непоставлення відповідачем продукції за договором від 07.07.2005р. № 246/1/2/05-23Д на суму 9 366,59 грн. та за договором від 03.08.2005р. № 246/1/2/05-29Д на суму 25 359,3 грн., нарахування позивачем згідно п.п.6.2-6.3 зазначених договорів пені та штрафних санкцій в сумі 8 750,91 грн., котрі відповідачем не сплачені, тобто позовні вимоги являються обґрунтованими та підтверджуються договорами, актами звіряння розрахунків, розрахунками та іншими доказами.
Не погоджуючись з названим рішенням господарського суду ТОВ «Інтерім Сервіс» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 881 від 20.10.2006р., в якій просить рішення господарського суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невірне цитування позивачем п.6.2 договорів № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р., нарахування позивачем пені по п.6.2 названих договорів являється необґрунтованим, оскільки постачальник поставив продукцію до закінчення строку постачання (відповідно 01.08.2005р. та 15.09.2005р.), неврахування господарським судом специфіки технології навантаження специфічного палива - авіаційний гас ТС-1.
В доповненнях від 16.11.2006р. до апеляційної скарги ТОВ «Інтерім Сервіс» додатково посилається на погодження сторонами зменшення кількості продукції, що підлягала поставці і врахування цього при взаєморозрахунках з підтвердженням вказаної обставини актами звіряння розрахунків від 07.02.2006р. з зазначенням про досягнення обопільної згоди на припинення постачання продукції, відсутність факту порушення відповідачем умов договорів № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р. і підстав для застосування штрафних санкцій, неправильне застосування господарським судом п.6.2 і п.6.3 зазначених договорів, які передбачають відповідальність за різні види правопорушень, їх одночасне застосування до спірних правовідносин є неможливим.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів, -
Міністерство оборони України в особі заступника Міністра оборони України (замовник) та ТОВ «Інтерім Сервіс» (постачальник) уклали договори про поставку для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р. про зобов'язання постачальника поставити для потреб Міністерства оборони України пально-мастильних матеріалів (продукція) згідно специфікації, а замовника забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікацій, одержувачами продукції є військові частини -склади та бази пального (представники замовника) згідно з рознарядками Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цих договорів. Специфікацією договорів № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. визначено строк постачання -01.08.2005р. загальною сумою вартості продукції з ПДВ 2 374 020 грн. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р. -15.09.2005р. загальною сумою вартості продукції з ПДВ 4 893 900 грн. По п. п. 6.2, 6.3 договорів за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості, за відмову від поставки або не поставку (недопоставку) продукції з постачальника стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.
Актами від 07.02.2006р. звіряння розрахунків між ТОВ «Інтерім Сервіс» та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за поставлену продукцію за договорами № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р. встановлено, що продукція постачена частково на суму 2 364 653,41 грн. та4 868 540,70 грн. відповідно, сторони домовились щодо припинення постачання продукції, договори вважаються закритими.
03.08.2006р. військовий прокурор Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Інтерім Сервіс» 8 750,91 грн. пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договорами про поставку для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р. по ст. ст. 509, 526, 532, 546 -549 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України із-за порушення відповідачем умов вищезазначених договорів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2006р. вищезазначені позовні вимоги задоволені з мотивів, викладених в описовій частині постанови. При цьому висновки господарського суду відповідають чинному законодавству, матеріалам та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги і доповнень до неї не заслуговують на увагу виходячи з наступного. Так, часткове виконання постачальником умов названих договорів випливає з безпосереднього змісту актів від 07.02.2006р. звіряння розрахунків між ТОВ «Інтерім Сервіс» та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за поставлену продукцію за договорами № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р., складених в підтвердження виконання зобов'язань по ст. 545 ЦК України. Наразі вказані акти звіряння не містять положень про погодження сторонами зменшення кількості продукції, що підлягала поставці. Зазначення в актах «вважати договір закритим» не базується на нормах чинного законодавства внаслідок відсутності передбачення підставою припинення зобов'язання «закриття» певного договору (ст. 598 ЦК України). Натомість умови договорів № 246/1/2/05-23Д від 07.07.2005р. та № 246/1/2/05-29Д від 03.08.2005р.не передбачали звільнення постачальника від відповідальності за невиконання зобов'язань з поставки палива виходячи з специфіки палива (авіаційний гас ТС-1), зокрема з можливості його відвантаження лише залізничним транспортом. Між тим, випадки припинення зобов'язання неможливістю його виконання законодавцем врегулювано в ст. 607 ЦК України. При цьому у разі, якщо неможливість виконання виникла внаслідок порушення боржником зобов'язання, то воно не припиняється, а трансформується в додаткові обов'язки (відшкодувати заподіяні збитки, сплатити штраф тощо). Одночасно посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом п.6.2 і п.6.3 вищезазначених договорів за умови незаперечення правомірності розрахунку та терміну прострочення спростовується ст. ст. 549, 551, 611, ч.1 ст.624, ст. ст. 627, 629 ЦК України, котрі зокрема передбачають, що конкретні правові наслідки порушення того чи іншого зобов'язання визначаються саме договором, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законами, що в даному випадку відсутнє, фактичним наведенням в позові змісту лише п.6.2 договорів, підтвердженням обґрунтування позову тільки п.6.2 представником позивача в засіданні апеляційної інстанції 28.11.2006р., посиланням товариством в первісній апеляційній скарзі на необґрунтоване нарахування пені виключно за п.6.2 договорів, а в доповненнях до апеляційної скарги -відповідно до п.6.2 і п.6.3 укладених договорів (міркування скаржника щодо п.3.4 і п.3.6 не підлягають правовій оцінці по ст. 43 ГПК України виходячи з предмету доказування по даному спору, т. я. недопоставка в позові не пов'язувалась з нестачею або неякісною поставкою). Таким чином, відповідачем всупереч ст. 33 ГПК України належними і допустимими доказами не доведено виконання зобов'язань по укладеним договорам згідно ст. 599 ЦК України і відсутність підстав для притягнення його до відповідальності.
За таких обставин рішення господарського суду від 28.09.2006р. відповідає чинному законодавству, матеріалам та обставинам справи, підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 28.09.2006р. по справі № 13/222-06-7755 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Н.Б. Таценко
Суддя М.В. Сидоренко
Суддя М.А. Мишкіна