Справа № 1111/5172/12
2/1111/1307/12
30.01.2013 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого-судді: Драного В.В.
при секретарі: Ткачук Л.О., Шиптенко Ю.О., Дудко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» від імені якого діє Філія «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ТОВ «РадосБудТех» про визнання правочинів недійсними, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ТОВ «РадосБудТех» про визнання правочинів недійсними. В обґрунтування позову зазначила, що 18 травня 2012 року засобами поштового зв'язку вона отримала кореспонденцію, в якій містилися позовна заява банку та копії договору про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 від 12 вересня 2007 року, додаткових угод № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до цього договору кредитування, копії договору поруки № 83 від 12 вересня 2007 року, додаткових угод № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до вказаного договору поруки № 83, копії договору поруки № 84 від 12 вересня 2007 року, додаткових угод № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до вказаного договору поруки № 84.
Зі змісту зазначених документів слідує, що 12 вересня 2007 року ТОВ «РадосБудТех» в особі директора - її чоловіка ОСОБА_2 з банком укладений договір кредитування на загальну суму 1600000 гривень з терміном повернення кредиту 11 вересня 2009 року із залученням її як поручителя виконання цих договірних зобов'язань та наданням чоловікові - ОСОБА_2 її згоди на укладання ним цих правочинів у відповідності з вимогами ст. 65 СК України. Вважає зазначені правочини, а також п. п. 5.1, 5.2 договору про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 від 12 вересня 2007 року в частині зазначення її як поручителя виконання цих договірних зобов'язань такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки про укладання цих правочинів договорів кредитування № 92-01-07 та поруки № № 83, 84 і додаткових угод до них від її імені та про існування цих правочинів, їй до цього часу відомо нічого не було, про їх укладання її ніхто не сповіщав, будь-кого на їх укладання та вчинення підписів від її імені вона не уповноважувала, свою згоду будь-кому, в тому числі своєму чоловікові ОСОБА_2, на їх укладання вона не надавала, особисто при їх складанні та підписанні вона присутньою не була, підписи в них особисто не вчиняла, а наявні підписи в цих правочинах від її імені особисто їй не належать. Таким чином, у будь-який спосіб вона не здійснювала своє вільне волевиявлення на укладання цих правочинів, зазначені правочини не відповідають її внутрішній волі та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 12 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ТОВ «Радосбудтех» був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 92 - 01 - 07 від «12» вересня 2007 року, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 1600000 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошті до «11» вересня 2009 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі згідно п. 3.1. договору. У якості забезпечення повернення кредитних ресурсів виступила порука фізичних осіб - ОСОБА_2 згідно договору поруки № 84 від 12.09.2007 року (зі змінами від 05.06.2008 р., від 10.11.2008 р.), та ОСОБА_1 згідно договору поруки № 83 від 12.09.2007 року (зі змінами від 05.06.2008 р., від 10.11.2008 р.). Зазначив, що позивач пропустив передбачений ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності для захисту свого цивільного права в суді. Так, оспорювані правочини укладені сторонами 12 вересня 2007 року, відповідно, позов поданий 31 травня 2012 року з пропущенням строку позовної давності. Крім того, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак до даних правовідносин норми ст.ст. 61, 65 СК України та ст. 369 ЦК України не можуть бути застосовані. На момент укладення кредитного договору та договорів поруки волевиявлення позивача були вільними і відповідали його внутрішній волі. Кредитний договір та договори поруки вчинені в письмовій формі, як того вимагає діюче законодавство та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Вказані договори містять усі істотні умови. Просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволення позову повністю.
Представник відповідача ТОВ «РадосБудТех» позов визнав та підтвердив обставини, на які посилається позивач. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ТОВ «Радосбудтех» був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 1600000 грн., а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошті до 11 вересня 2009 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18% річних (п. 3.1. договору) (а.с. 7-12).
12 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 та ТОВ «Радосбудтех» було укладено договір поруки № 83, а також додаткові угоди № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до вказаного договору поруки (а.с. 13-16). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору поруки ОСОБА_1
(поручитель) зобов'язалася перед ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (кредитором) відповідати за виконання позичальником ТОВ «Радосбудтех» усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 92-01-07 від 12 вересня 2007 року.
Згідно п. п. 6.2. договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Крім того, 12 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 та ТОВ «Радосбудтех» було укладено договір поруки № 84, а також додаткові угоди № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до вказаного договору поруки (а.с. 17-20). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору поруки ОСОБА_2
(поручитель) зобов'язався перед ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (кредитором) відповідати за виконання позичальником ТОВ «Радосбудтех» усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 92-01-07 від 12 вересня 2007 року.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ( ч. 3 ст. 203 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Висновком експерта № 273 судової почеркознавчої експертизи від 26.11.2012 року, проведеним експертом ПП «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз», встановлено, що підписи виконані від імені ОСОБА_1, розташовані в : договорі поруки № 83 від 12 вересня 2007 року, в графах «Поручитель», «ОСОБА_1»; додатковій угоді № 1 від 05 червня 2008 року до договору поруки № 83 від 12 вересня 2007 року, в графах «Поручитель», «ОСОБА_1»; додатковій угоді № 2 від 10 листопада 2008 року до договору поруки № 83 від 12 вересня 2007 року, в графах «Поручитель», «ОСОБА_1» виконані не ОСОБА_1, а іншою, однією й тією ж особою (а.с. 163-166).
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Оскільки позивачем доведено, що нею не вчинялись будь-які дії по укладенню договору поруки № 83 від 12 вересня 2007 року та додаткових угод № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до вказаного договору поруки, ці угоди нею не підписувались та її волевиявлення на укладання зазначених угод не було, суд вважає, що є підстави для визнання договору поруки № 83 від 12 вересня 2007 року та додаткових угод № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до нього недійсними на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України.
Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.
Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
Вимоги позивача щодо визнання недійсними договору поруки № 84 від 12 вересня 2007 року, додаткових угод № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до зазначеного договору поруки № 84 задоволенню не підлягають, оскільки дані договори укладалися між банком, ТОВ «Радосбудтех» та ОСОБА_2, який з вимогою до суду про визнання недійсними договору поруки № 84 від 12 вересня 2007 року та додаткових угод № 1, № 2 до зазначеного договору поруки не звертався, а позивач не була стороною даного договору, тому не може заявляти вимогу про визнання недійсними договору поруки № 84 та додаткових угод до нього.
Крім того, не підлягає задоволенню вимога про визнання недійсними п. п. 5.1, 5.2 договору про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 від 12 вересня 2007 року в частині зазначення позивача як поручителя виконання цих договірних зобов'язань, оскільки дані пункти погоджено сторонами при укладенні договору, на даний час є чинними та стосуються забезпечення виконання зобов'язань по договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 548 ЦК України недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд зазначає, що відповідно до ч. 2, ч.3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Оскільки, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 02.02.2009 року пред'явлено позов до суду про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ТОВ «Радосбудтех» заборгованості за кредитним договором і за результатами розгляду даного позову 7 квітня 2010 року Ленінським райсудом м.Кіровограда прийнято рішення, яке набрало законної сили, а позивач звернулася до суду за захистом своїх прав 5 червня 2012 року, суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду для захисту свого порушеного права почався заново з 07.04.2010 року, а тому позивачем не пропущений.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені нею судові витрати у розмірі 53 грн. 65 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» від імені якого діє Філія «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ТОВ «РадосБудТех» про визнання правочинів недійсними - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір поруки № 83 від 12 вересня 2007 року, додаткові угоди № 1 від 5 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року до зазначеного договору поруки № 83 від 12 вересня 2007 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» від імені якого діє Філія «Придніпровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 53 грн. 65 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Драний В.В.