Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22- ц/778/628/13 Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
06 лютого 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Денисенко Т.С.,
ОСОБА_2,
при секретарі: Камінській О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від « 28" листопада 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Бердянської міської ради, третя особа КП „Житлосервіс-2А" про визнання права власності, -
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Бердянської міської ради про визнання права власності.
В позовній заяві зазначала, що у вересні 1991 року на підставі усного розпорядження начальника Бердянського дорожньо-експлуатаційного управління ОСОБА_4 і старшого майстра ОСОБА_5 вона з двома дітьми вселилася в квартиру № 12 по АДРЕСА_1, яка була службовим приміщенням. На сьогоднішній день номер квартири змінено на інший - №2. У 2008 році вона звернулася до адміністрації міста з проханням визначити порядок користування квартирою та спонукання КП „Житлосервіс-2А" зареєструвати її у спірному жилому приміщенні, але їй рекомендували звернутися до суду. З вересня 1991 року квартира є її єдиними постійним місцем проживання, вона утримує її в належному стані, проводить ремонтні роботи та оплачує комунальні послуги. З цих підстав просила визнати її такою, що придбала право власності на жиле приміщення у квартирі №2 будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2012 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Позивачка свої вимоги до Бердянської міської ради про визнання права власності на квартиру №2 будинку АДРЕСА_1, яка є власністю Бердянської міської ради, обґрунтовувала посиланням на ст. 344 ЦК України, при цьому зазначала, що вона за усним розпорядженням посадових осіб Бердянського дорожньо-експлуатаційного управління була вселена у квартиру № 12 (нині №2) будинку АДРЕСА_1.
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
Згідно зі статтею 122 ЖК України та пунктів 16, 20, 21 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37, передбачалося, що єдиною підставою для вселення у службове приміщення являвся ордер, виданий виконавчим комітетом міської ради на підставі рішення підприємства, організації про надання службового приміщення. Згідно з п.26 зазначеного Положення на підставі спеціального ордера (пункт 21 Положення) між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення.
Судом установлено, що позивачка знала про те, що їй не видавався ордер на вселення в спірну квартиру, з нею не укладався договір найму цього житлового приміщення, в ньому позивачка не була прописана, зареєстрована. Тому вона повинна була усвідомлювати неправомірність користування цим жилим приміщенням. Тривале використання зайнятим жилим приміщенням за відсутністю на це правових підстав, оплата послуг за електричну енергію, тим паче - тільки з січня 2003 року(тобто менше ніж протягом 10 років), не породжують будь-яких прав на нього та не спростовують висновків суду щодо неправомірного користування відповідачкою спірною квартирою.
До того ж, доказів того, що квартира №12, яку, як зазначає позивачка, вона займала з 1991 року, являлася службовою суду не надано. Не надано суду і доказів того, що в будинку АДРЕСА_1 було змінено нумерацію квартир, у зв'язку з чим квартира №12 на тепер має №2, щодо якої позивачкою заявлені вимоги про визнання права власності.
З інформації від 21 листопада 2012 року, наданої Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради (а.с. 54), вбачається, що натепер право власності на житловий будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за територіальною громадою м. Бердянська в особі Бердянської міської ради (не приватизоване житло) - на 13/40 ч., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - на 7/20ч. - (квартиру №1), ОСОБА_10 -на 1/5 ч. (квартиру №4), за ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на 1/8ч. (квартиру №5).
З огляду на зазначені обставини, відсутні підстави вважати, що позивач "добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним" у тому розумінні, як це передбачено ч.1 ст.344 ЦК України.
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім наданим суду доказам і дійшов до правильного висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 344 ЦК України, для визнання за позивачкою права власності на квартиру №2 будинку АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги не спростовують такі висновки суду.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 листопада 2012 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: