КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
(в порядку письмового провадження)
23 січня 2013 року Справа № 1170/2а-4149/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Чубари Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТСН» ЛТД до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТСН» ЛТД (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000470224 від 27.07.2012 р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентами - ПП «Агро-По», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП Тревел-Ком» мали реальний характер. Угоди укладені між позивачем та ПП «Агро-По», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесеним з порушенням вимог чинного законодавстваэ, тому підлягає скасуванню.
Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав. Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «ВКФ «ТСН-ЛТД»» встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ПП «Агро-По», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП Тревел-Ком» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийнято згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на підставі наданих сторонами документів, суд дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію Серія А00 №745960 від 01.03.1993 року (т.1, а. с. 35).
Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД щодо факту декларування у власній податковій звітності фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Агро-По», ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 01.12.2011 року, за результатами якої складно акт №67/16-0/13757147 від 13.07.2012 р. (т.1, а.с.38-53)
В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань. Позивачем порушено ст. 203 ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодекс України, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, п. 198.1, п. 198.2, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України» завищено податковий кредит, та як наслідок, занижено податок на додану вартість, в зв'язку з його несплатою до бюджету, за період з 01.01.2008 р. по 01.12.2011 р. в сумі 907325,68 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000470224 від 27.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 625 855 грн., в тому числі за основним платежем - 527 173 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 98682 грн. (т.1, а.с.62).
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій \ межах господарської діяльності платника податку.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Судом встановлено, що між позивачем (покупець за договором) та ПП «Агро-ПО» (продавець за договором) укладений договір купівлі-продажу №10 від 02.01.2008 р. Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (т.1, а. с. 64).
Між позивачем (покупець за договором) та ПП «Агро-ПО» (продавець за договором) укладений договір купівлі-продажу №5 від 04.01.2010 р. Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (т.1, а. с. 65).
Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за період з липня 2009 року по травень 2010 року суми ПДВ на підставі податкових накладних: № 180 від 31.07.2009 р., №181 від 31.07.2009 р., №182 від 31.07.2009 р., №214 від 31.08.2009 р.,№215 від 31.08.2009 р., №247 від 01.09.2009 р.,№248 від 30.09.2009р., №275 від 30.10.2009 р., №276 від 30.10.2009 р.,№309 від 30.11.2009 р., №310 від 30.11.2009 р., №337 від 01.12.2009 р., №338 від 31.12.2009 р., №339 від 31.12.2009р.,№15 від 04.01.2010 р.,№16 від 04.01.2010 р.,№17 від 29.01.2010р.,№45 від 01.02.2010 р.,№46 від 26.02.2010 р.,№51 від 01.03.2010р.,№52 від 31.03.2010р., №78 від 20.04.2010 р.,№79 від 30.04.2010 р.,№99 від 13.05.2010 р.,№101 від 31.05.2010 р.,№100 від 31.05.2010 р. (т.1,а.с. 95-120).
На дату складання податкових накладних ПП «Агро-ПО» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку (т.1,а.с. 30-33).
Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними (т.1,а.с.66-92) та банківськими виписками (т.1, а.с. 121-167).
Судом встановлено, що між ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД (покупець за договором) та ПП «Агро-Буд-Гранд» (постачальник за договором) укладений договір купівлі - продажу №12 від 01.06.2010 р. на поставку товару. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (т.1,а.с.168).
Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за період з червня 2010 року жовтень 2011 року суми ПДВ на підставі податкових накладних: №164 від 01.06.2010 р.,№165 від 30.06.2010 р.,№1074 від 01.07.2010р.,№31071 від 31.07.2010 р.,№2087 від 02.08.2010 р.,№31082 від 31.08.2010р.,№1091 від 01.09.2010 р.,№30091 від 30.09.2010 р.,№1101 від 01.10.2010 р., №1102 від 01.10.2010 р.,№31101 від 31.10.2010 р., №1112 від 01.11.2010 р., №30111 від 30.11.2010 р.,№30112 від 30.11.2010 р.,№30113 від 30.11.2010 р.,№1121 від 01.12.2010 р.,№31121 від 31.12.2010 р.,№4011 від 04.01.2011 року,№31011 від 31.01.2011 р.,№1021 від 01.02.2011 р.,№28021 від 28.02.2011 р.,№31031 від 31.03.2011 р.,№31032 від 31.03. 2011 р., №20041 від 30.04.2011 р.,№30042 від 30.04.2011 р.,№31052 від 31.05.2011 р.,№31053 від 31.05.2011 р.,№1061 від 01.06.2011 р.,№30061 від 30.06.2011 р.,№28101 від 28.10.2011 р.,№31101 від 31.10.2011 р. (т.1,а.с. 201-232).
Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними (т.1,а.с..169-182,185-200),актом №30112 від 30.11.2010 року здачі - прийомки виконаних робіт (т.1, а.с. 183), рахунком - фактурою від 30.11.2010 р. (т.1,а.с. 184) та банківськими виписками (т.1, а.с. 223-250, т.2.,а.с. 1-20).
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД (покупець за договором) та ПП «Тревел-Ком» (постачальник за договором) укладений договір купівлі - продажу №51 від 01.07.2011 р. на поставку товару. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (т.2,а.с. 21).
Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за період з липня 2011 року по вересень 2011 року суми ПДВ на підставі податкових накладних: № 188 від 01.07.2011 р.,№207 від 29.07.2011 р.,№255 від 31.08.2011 р.,№266 від 01.09.2011 р.,№280 від 29.09.2011р. (т.2, а.с. 27-31).
На дату складання податкових накладних ПП «Тревел-Ком» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку (т.1,а.с. 22-25).
Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними (т.2,а.с..22-26) та банківськими виписками (т.2, а.с.32-45)
Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і зазначених вище контрагентів.
Доказів того, що вказані контрагенти позивача ПП «Агро-ПО», ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком» на час господарських взаємовідносин з позивачем не мали статусу платника податку на додану вартість податковим органом до суду не надано.
Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.
Крім того, в судовому засіданні встановлено наступні обставини. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є діяльність вантажного транспорту (т. 1 а. с. 36). Автомобільний транспорт є власністю позивача, що підтверджено належними доказами, а саме копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.2, а. с. 208-216). Саме для ремонту та обслуговування вказаного автотранспорту, позивачем укладались вказані вище договори з ПП «Агро-ПО», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком».
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 907325 грн. до податкового кредиту в періоді, що перевірявся, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку , яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що правочини між позивачем і ПП «Агро-ПО», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ПП «Тревел-Ком» є реальними, документи, що надають право на формування податкового кредиту оформлені належним чином, тому відсутні жодні підстави стверджувати, що ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД завищило суму податкового кредиту в перевіреному періоді.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.
Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.
Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
Крім того, щодо правової позиції Відповідача в частині нікчемності вищезазначених угод суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виходячи з положень ст. ст. 207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами. які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини. спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.
Крім того, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано ст. 78 ПК України. Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
У відповідності до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).
Податкове повідомлення-рішення, відповідно до пункту 86.8 ПК України, приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Водночас, пункт 86.9 статті 86 ПК України (станом на час вчинення спірних правовідносин та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) містить виняток із викладеного вище загального правила, а саме - у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Наведеній нормі кореспондує пункт 58.4 статті 58 ПК України, згідно з яким у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючим підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахувань платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових, санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Отже, особливістю проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК України є те, що така призначається відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу України або закону про оперативно-розшукову діяльність, відтак - призначена для зібрання доказової бази в кримінальному процесі. При цьому Податковий кодекс України не передбачає, що кримінальна справа, у зв'язку з розслідуванням якої призначено позапланову перевірку платника, повинна бути порушена відносно посадової особи такого платника. За наслідками такої перевірки податкове повідомлення-рішення приймається лише за умови набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ проведено позапланову перевірку позивача у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи №90-0035
Даний факт підтверджується актом про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ ВКФ «ТСН» ЛТД щодо факту декларування у власній податковій звітності фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Агро-По», ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 01.12.2011 року, за результатами якої складно акт за №67/16-0/13757147 від 13.07.2012 року, зі змісту якого вбачається, що проведення даної перевірки відповідачем здійснено на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (т.1, а.с. 38)
Відповідачем не надано суду докази того, що станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення кримінальна справа № 90-0035 судом розглянута, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні вирок чи постанова про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, що набрали законної сили.
Враховуючи вищевикладене, те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. З огляду на це, податкове повідомлення-рішення № 0000470224 від 27.07.2012 року, щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 527 173 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 98682 грн., підлягає скасуванню, оскільки такі прийняті всупереч вимогам п. 86.9 ст.89 ПК України.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС від 27.07.2012 р. № 0000470224.
Присудити ТОВ виробничо-комерційна фірма «ТСН» ЛТД судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу грошові кошти в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Чубара