Справа: № 2а-4961/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
07 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Губської О.А., Грибан І.О.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2012 №0000372300/0, №0000382300/0 і №000018171010/0 та від 06.08.2012 № 000043171010.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 24.05.2012 року № 0000372300/0 та № 0000382300/0. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині про задоволення вимог адміністративного позову, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби в період з 14.03.2012 року по 25.04.2012 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Алюпол» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.
Результати перевірки відображено в акті № 170/23-33283810 від 04.05.2012 року, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства та в подальшому винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Зокрема, податковим повідомленням-рішенням № 0000372300/0 від 24 травня 2012 року позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 13 551 781 грн. внаслідок порушення підприємством вимог п. 2, 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000372300/0 було скасоване в частині визначеного завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6706324 грн.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000382300/0 від 24 травня 2012 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50 548 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. За наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача на вказане рішення відповідача було залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вважаючи винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову та скасовуючи податкові-повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0000372300/0 та № 0000372300/0, суд першої інстанції виходив з того, спірні рішення прийняті податковим органом з порушенням вимог законодавства.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0000372300/0, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 13 551 781 грн. внаслідок порушення підприємством вимог п. 2, 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем податкового нарахування і випливають з порядку врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, який виник за наслідками 2010 року, у результатах наступних податкових періодів 2011 року.
Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств визначено розділом ІІІ Податкового кодексу України.
Пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.
Зазначена норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Абзац другий пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.
В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинних до 01.04.2011.
Пунктом 6.1 статті 6 названого Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.
Оцінюючи правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у спірний період, задекларованого позивачем, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в п. 3.1.2 акта перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем задекларованих показників у рядку 04.9 Декларацій "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду" за 1 кв. 2011 року на суму 6 677 197 грн. До такого висновку контролюючий орган прийшов, виходячи з того, що всупереч п. 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем в 1 кварталі 2011 року не відкориговано рядок 04.9 декларації з податку на прибуток в сумі 6 677 197 грн. по зменшенню від'ємного значення за результатами попередньої перевірки (Акт від 22.10.2010 № 645/23-33283810) за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року.
На підставі акта перевірки від 22.10.2010 № 645/23-33283810 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №00007122300/0 та №0000722300/0 від 09.11.2010 року.
За результатами їх оскарження в судовому порядку постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року по справі №2а-10006/10/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, вказані податкові повідомлення-рішення скасовано та визнано зменшення позивачу від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 4 445 415 грн. безпідставним.
Крім цього, судом встановлено, що за результатами планової податкової перевірки позивача за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 року відповідачем у Акті перевірки № 705/23-33283810 від 02.09.2008 встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 2 231 782 грн. У зв'язку із цим встановлено заниження податку на прибуток та визначено податкове зобов'язання у розмірі 91 575 грн. На підставі зазначеного відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0007832300/0 та №0007832300/1, якими позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 91 574,75грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 36 629,90 грн. За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень їх було скасовано в частині нарахування податку на прибуток, а в частині застосування штрафних санкцій залишено без змін, у зв'язку із чим винесено податкові повідомлення-рішення №0008482300/2 та №0008482300/3. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем до суду.
Постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-548/10/1070 від 22.11.2010 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2011 року вказані повідомлення-рішення були скасовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки зазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено правомірність включення позивачем суми у розмірі 6 677 197 грн. до складу валових витрат,
колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000372300/0 від 24.05.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи законність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення-рішення № 0000382300/0 від 24 травня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50 548 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку з порушенням останнім вимог пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.
До такого висновку контролюючий орган прийшов, вважаючи, що позивач незаконно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 50 548,36 грн. на підставі податкових накладних, які були виписані постачальниками у період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, який перевірений згідно акту попередньої перевірки, без наявності документального підтвердження запізнення отримання податкових накладних та підтвердження не включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по зазначених податкових накладних у періоді, який був перевірений, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 50 548 грн. 36 коп., в тому числі за серпень 2010 року на суму 498 грн. 36 коп., за травень 2011 року на суму 50 050 грн.
На думку податкового органу, позивач мав право декларувати податковий кредит лише у періоді, в якому настала перша з подій, визначених в пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту позивачем в серпні 2010 р. та в травні 2011 р. відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно із пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
При цьому, відповідно до приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що позивач отримав податкові накладні, виписані постачальниками у період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, у наступних податкових періодах, що підтверджується реєстром податкових накладних.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за серпень 2010 року на суму 498 грн. 36 коп. та за травень 2011 року на суму 50 050 грн.
Посилання податкового органу на приписи пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судом не приймається до уваги з огляду на таке.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Між тим, як встановлено судом, відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну отримувачу таких товарів (послуг) не було, а законодавцем визнано за платником податку лише право на подання такої заяви і подальшого включення відповідних сум до податкового кредиту відповідного звітного періоду, а не обов'язок отримувача товару подавати таку заяву.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що формування податкового кредиту позивачем в серпні 2010 року та травні 2011 року відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у податкового органу не було.
Мотивація та докази, наведені в апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову в цій частині.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 08.02.2012 року
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.