Справа № 2а/1770/4905/2012
01 лютого 2013 року 11год. 03хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Красько Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Позивач - ОСОБА_3 звернувся до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № 0000651744, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 7 145 грн. 14 коп.
Позовні вимоги полягають у наступному.
Оспорюване податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0642 га. У позивача до липня 2011 року дійсно перебувала на право сумісної власності земельна ділянка, розташованою за зазначеною адресою.
Проте 23.06.2011 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 ? (одну другу) частку, в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а відтак з моменту реєстрації права власності за ОСОБА_4 (з 01.08.2011 року) був відсутній об'єкт оподаткування, що передбачений ст. 270 Податкового кодексу України за № 2755-IV від 02.12.2010 року (із наступними змінами та доповненнями) (далі - ПК України).
Крім того, пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття терміну земельний податок як обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платнику до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення (п. 286.5 ст. 286 ПК України).
Позивач вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення у 2012 році суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2011 рік (з 01.01.2011 року по 01.08.2011 року) на підставі ст. 102 ПК України, враховуючи наступне.
Так, у відповідності до ч. 1 п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття терміну грошове зобов'язання платника податків як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В даному випадку ОСОБА_3 не вчиняв порушення податкового законодавства, а тому підстави для застосування податкового зобов'язання у податкового органу відсутні.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та дав пояснення, аналогічні викладеному у позові, просив його задовольнити повністю.
Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення та, зокрема, пояснив, що згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України податковий орган здійснив нарахування для ОСОБА_3 земельного податку шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. При цьому нарахування було здійснено за період, що не перевищує 1095 днів згідно вимог ст.102 ПК України. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
12.06.2012 року ДПІ у м. Рівне прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за № 0000651744, яким гр. ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 7 145 грн. 14 коп..
Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач в адміністративному порядку оскаржив його до ДПС України у Рівненській області.
Рішенням про результати розгляду скарги за № 20124/10-210/304 від 11.10.2012 року ДПС у Рівненській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 12.06.2012 року за № 0000651744 про визначення податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в сумі 7 145 грн. 14 коп., а скаргу ОСОБА_3 від 16.08.2012 року - без задоволення.
Не погодившись з прийнятим рішенням ДПС у Рівненській області ОСОБА_3 здійснив оскарження оспорюваного податкового повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.
Рішенням про результати розгляду повторної скарги за № 16633/6/10-2215 від 17.12.2012 року ДПС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному РО ДПС від 12.06.2012 року за № 0000651744 та рішення ДПС у Рівненській області від 11.10.2012 року за № 20124/10-210/304, а скаргу - без задоволення.
Доводи податкового органу зводяться до того, що відповідно до даних земельного кадастру за ОСОБА_3 рахується державний акт на право сумісної власності на земельну ділянку, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0642 га, серія ЯД за № 263461 виданий 10.01.2007 року; цільове призначення - «для обслуговування частини будівлі складу готової продукції».
Відповідно до висновку ДПС у Рівненській області від 12.11.2012 року за № 21971/10-208, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3) у період 2011-2012 роки здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, місце здійснення підприємницької діяльності: м. Рівне, вул. Черняка, буд. 41, яке відмінне від земельної ділянки, за яку нараховано земельний податок.
Отже, за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0642 га, ОСОБА_3 повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 274.1 ст. 274, п. 286.5 ст. 286 ПК України та виходячи з даних витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку Управління Держкомзему у м. Рівному за № 04-713 від 17.05.2011 року відповідачем було нараховано для позивача земельного податку на суму 7 145 грн. 14 грн., а саме: за 2011 рік - 3 572 грн. 00 коп., за 2012 рік - 3 572 грн. 57 коп., де 357 257 грн. 20 коп. - нормативно-грошова оцінка у 2011-2012 роках.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - ПК України.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документи, що посвідчують право на земельну ділянку є: право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
У відповідності до ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У ст. 270 ПК України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно ст. 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно п. 285.2 ст. 285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Статтею 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 275 ПК України у разі якщо не проведено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки ставки податку за земельні ділянки встановлюються у таких розмірах: в містах з населенням від 250 до 500 тис. осіб в розмірі 1,92 грн. із застосування коефіцієнта 2,0.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5 ст. 286 ПК України).
Судом встановлено, що 23.06.2011 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 ? (одну другу) частку, в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а відтак об'єкт оподаткування, передбачений ст. 270 ПК України, після 01.08.2011 року був відсутній.
Новим власником земельної ділянки - ОСОБА_4 у відповідності до умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.06.2011 року - здійснено переоформлення та отримано державний акт на право власності на земельну ділянку від 01.08.2011 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 561010001000959.
За наведених підстав нарахування земельного податку за період після 01.08.2011 року для ОСОБА_3 є неправомірним, відтак оскаржене податкове повідомлення - рішення в частині нарахування земельного податку за період з 01.08.2011 року по 31.12.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню. Приймаючи до уваги, що всього за період 2011 - 2012 років (24 місяці) було нараховано податку в сумі 7 145 грн. 14 грн., протиправним є нарахування на суму 5061,17 грн. (3572,57 + 1488,60) (нарахування за 2012 рік - 3 572 грн. 57 коп., нарахування за 5 місяців (серпень-грудень) 2011 року - 1488,60 (3572,57:12х5)).
Що стосується податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівне від 12.06.2012 року № 0000651744 в частині нарахування земельного податку для ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року на суму 2083 грн. 97 коп., тобто за час володіння земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, то, на думку суду, воно є правомірним, а відтак у задоволенні позову у цій частині суд відмовляє, враховуючи наступне.
Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платнику до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення.
У відповідності до ч. 1 п. 102.1 ст. 102 ПК України - контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття терміну земельний податок як обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
За наведених підстав ДПІ у м. Рівному правомірно визначила для ОСОБА_3 суму земельного податку за період з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року (за час перебування зазначеної земельної ділянки у спільній частковій власності позивача), тобто в межах встановленого ст.102 ПК України строку у 1095 днів, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє.
Покликання позивача на Закон України «Про плату за землю» за № 2535-XII від 03.07.1992 року (із наступними змінами та доповненнями), суд до уваги не бере, оскільки усі нарахування були здійснені відповідачем за період 2011-2012 років, тобто після набрання чинності ПК України.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України суд присуджує на користь ОСОБА_3 судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог у розмірі 75 грн. 11 коп.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області ДПС від 12.06.2012 року № 0000651744 в частині визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання на суму 5061 (п'ять тисяч шістдесят одна) грн. 17 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн. 11 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Борискін С.А.