29 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5320/12
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,
за участю:
секретаря судового засідання: Середюк М.А.,
позивача: Широкий С.В., Оборончук Т.Б.,
відповідача: Зоря І.А., Панасюк В.Б., Шадюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Піщанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№59)
до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Піщанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№59) до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що податковим органом проведено перевірку з питань достовірності нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб, за наслідками якої складено акт, в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення. За наслідками перевірки, 09.11.2012 року, Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0020421730 яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на 307583,75 грн., за штрафними санкціями на 79446,98 грн. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатково надані пояснення та докази, просили його задовольнити.
В свою чергу, представники податкового органу позов не визнали, просили відмовити в його задоволені, посилаючись на правомірність прийнятого рішення та безпідставність заявленого позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Крижопільської МДПІ №559 від 12.10.2012 року. на підставі направлення від 15.10.2012 року №523, податковим ревізором проведено позапланову виїзну документальну перевірку Піщанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України № 59 з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 1655/1730/08562571 від 26.10.2012 року.
Як вбачається з акту № 1655/1730/08562571 від 26.10.2012 року, документальною перевіркою встановлено наступні порушення :
- підпункту 120.1.1. п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI - подання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року з включенням до неї недостовірних даних. Відповідальність передбачено п.п. 120.1.1. п. 120. ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 84122,22 грн.
- підпункту 119, ст. 119, п.п. 176.2б, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI; п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, Інструкції про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум отриманого з них податку, затверджених наказом ДПА України від 29.09.2003 року за №451 та зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281; та Інструкції про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, на рахованого на користь платників податку, затвердженої наказом ДПА України від 24.12.2010 року за №1020 та зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784 - подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ІV-й квартал 2009 року, I-й квартал 2010 року, IІ-й квартал 2010 року, ІІІ-й квартал 2010 року, IV-й квартал 2010 року, I-й квартал 2011 року, II-й квартал 2011 року, III-й квартал 2011 року, IV-й квартал 2011 року, I-й квартал 2012 року, II-й квартал 2012 року. Відповідальність передбачено п. 119. 2 ст. 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.
- підпункту 19.2а, п. 19.2, ст.19, п.п. 8.1.2, п.8.1 ст.8; Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, п.п. 176.2 ст.176; п.п. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України - перерахування податку з доходів фізичних осіб не у повному обсязі, з порушенням термінів сплати. Заборгованість по податку з доходів фізичних осіб на 01.10.2012 року складає 307583,75 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 307583, 75 грн. Відповідальність передбачено п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.
Також, відповідно до ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-III та п.п. 129.1.3, п.п. 129.1.4, п. 129.1, ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI за несвоєчасну сплату, податку з доходів фізичних осіб донараховано пеню в сумі 13893, 35 грн.
За результатом проведеної перевірки, складеного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб : за основним платежем на 307583,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 79446,98 грн. (2551 грн. штрафу за подання протягом п'яти місяців недостовірних відомостей у податковій звітності + 76895,98 грн. штраф у розмірі 25% відсотків податку).
Не погоджуючись з таким рішенням та висновками перевірки позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, зокрема з питання правомірності податкового повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 року, суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Відповідно до ст. 18 Податкового Кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
П. 176.1 "є" ст. 176, п. 176.2 "а" ст. 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Податковий агент відповідно до положень абз. 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України, зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Крім того, норми Кримінально-виконавчого кодексу України регламентують порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Так, на думку представника позивача засуджені, які відбувають покарання у Піщанській виправній колонії (№59) не є платниками податку на доходи фізичних осіб, оскільки з ними не укладаються трудові угоди або цивільно-правові договори, а засуджені відбувають покарання із залученням до праці.
Проте, суд не може погодитись з зазначеними доводами представника позивача, оскільки судом встановлено, а представником позивача не заперечується, що відповідно до вимог податкового законодавства Піщанською виправною колонією (59) сума податку з доходів фізичних осіб самостійно нараховувалась, утримувалась, але не перераховувалась до бюджету.
Статтею 118 Кримінально - виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Відповідно до норм ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів.
Обов'язок позивача здійснювати утримання та перерахування із отриманих доходів засуджених податку з доходів фізичних осіб також закріплений п. 4.1 Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 191 від 04.10.2004 року.
Отже, здійснивши системний аналіз діючого на момент вчинення спірних правовідносин законодавства та наданих у справі доказів, суд доходить висновку, що податковим органом правильно встановлено порушення податкового законодавства щодо несвоєчасного перерахування до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з засуджених за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, проте не погоджується з винесенням податкового повідомлення - рішенням з наступних підстав.
Визначаючись щодо правильності розрахунку застосованої штрафної санкції встановлено, що за результатом проведеної перевірки, складеного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб : за основним платежем на 307583,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 79446,98 грн. (2551 грн. штрафу за подання протягом п'яти місяців недостовірних відомостей у податковій звітності + 76895,98 грн. штраф у розмірі 25% відсотків податку).
При цьому, відповідач вказує на те, що відповідно до вимог п. 119.2 ст. 119 ПК України за подання недостовірних відомостей у податковій звітності до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 2551 грн., (1 х 1 + 510 х 5), оскільки, така податкова звітність подавалась протягом п'яти періодів.
Відповідно до п.119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушеннями встановлених строків, подання у неповному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених на користь платника податків, суми утриманого з них податку, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Законодавством України не визначено право податкових органів, визначаючи розмір штрафних санкцій, як у даному випадку, здійснювати множення на кількість періодів, в яких допущено порушення.
Отже, за дане порушення, одноразове застосування штрафної санкції становить 510 грн., а в разі повторного протягом року порушення - 1020 грн.
Таким чином, суд вважає невірним нарахування штрафних санкцій, згідно розрахунку (а. с. 68-69), в розмірі 2551 грн.
Разом з тим, суд не наділений повноваженнями визначати розмір фінансових санкцій, зобов'язань тощо, а відтак, не має повноваження скасовувати податкове повідомлення-рішення в частині. Враховуючи вказане суд приходить до висновку скасувати податкове повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 року, оскільки воно є протиправним.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
З обставин адміністративної справи вбачається, що Крижопільською МДПІ не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження, під час розгляду адміністративної справи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722200 від 30.07.2012 року.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0020421730 від 09.11.2012 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь Піщанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№59) судові витрати в сумі 2141,81 грн. (дві тисячі сто сорок одна гривня вісімдесят одна копійка) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович