Справа № 1570/2496/2012
28 січня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Казарян С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії; визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000245171 від 07.12.2011 року,-
До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси, в якому позивач просив визнати протиправними дії відповідача, які полягають у проведенні документальної планової перевірки, в результаті якої складено акт №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24.10.2011р., на підставі не передбачених законодавством документів, визнати протиправними дії відповідача щодо визнання договорів, укладених ФОП ОСОБА_2 з контрагентами-постачальниками ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» в лютому-червні 2011р.такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; визнати протиправними дії відповідача, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за лютий-червень 2011р. про обсяги продажу; зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24.10.2011р; стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2012р. (суддя Тарасишина О.М.) передано адміністративну справу №1570/2497/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000245171 від 07.12.2011р. для вирішення питання про об'єднання в одне провадження з адміністративною справою №1570/2496/2012.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012р. об'єднано в одне провадження адміністративні справи №1570/2497/2012 та №1570/2496/2012.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладені з ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» договори мали реальний характер, позивачем під час перевірки було надано всі первинні документи, щодо яких у податкового органу не виникло будь-яких зауважень, між позивачем та контрагентами проведено розрахунки, що також не може свідчити про фіктивний характер господарських операцій, в той час як податковий орган під час проведення перевірки та складання акта перевірки використав документи, які не передбачені чинним законодавством України, а саме матеріали дослідчої перевірки, висновок про нікчемність договорів зроблено на підставі непідтверджених, недостовірних, неповних даних та доказів із посиланням на документи, які не лише не стосуються діяльності позивача, а й взагалі не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідач в порушення загальних засад судочинства та принципів відповідальності взяв на себе повноваження по розгляду та вирішенню справ про винуватість особи в кримінальній справі, а також поклав відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами на позивача, тому висновки відповідача про порушення п.185.1 ст.185, ст.ст.186,187, п.188.1 ст.188, ст.ст. 196,197,198,199 Податкового кодексу України та п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та необґрунтованими. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, неправомірним, упередженим та таким, що не відповідає об'єктивній дійсності та фактичним обставинам справи, тому підлягає скасуванню, а дії відповідача є такими, що порушують ч.2 ст.19 Конституції України.
У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, пояснивши, що податковим органом правомірно винесено оскаржене позивачем податкове повідомлення -рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована 23.03.2005 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області (Т.1, а.с.77).
01.04.2005 року ФОП ОСОБА_2 зареєстрована платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_4 (Т.1, а.с.78).
24.10.2011 року на підставі ст.ст. 77, 82 Податкового кодексу України ДПІ у Суворовському районі міста Одеси проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.
За наслідками зазначеної перевірки складено акт №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24.10.2011р., відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення: ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з TOB фірмою «Ліон» та TOB «ЮСАЕМ» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість при придбанні товарів у TOB фірми «Ліон», TOB «ЮСАЕМ», які підпадають під визначення п. 185.1. ст. 185, 186, 187 п. 188.1. ст. 188 , ст. 196, ст. 197, ст.198, ст. 199 Податкового Кодексу України; пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі - 1878,00 грн.;п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. завищено податковий кредит на суму ПДВ - 16666,67 грн. (Т.1,а.с.17-54).
На підставі зазначеного Акту перевірки, 07.12.2011 р. ДПІ у Суворовському районі міста Одеси прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 19 015, 50 грн. (Т.1, а.с.235).
Позивач, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням та діями відповідача, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати дії протиправними та скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).
Згідно пп..77.1,77.4 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій, які полягають у проведенні документальної планової перевірки, в результаті якої було складено Акт №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24.10.2011 р., суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Перевірка ФОП ОСОБА_2 проведена відповідно до ст.ст.77,82 Податкового кодексу України на підставі направлення на проведення документальної перевірки №1908/17-1 від 29.09.2011р. та наказу №1909 від 12.10.2011р. Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання протиправними дій в частині проведення документальної планової перевірки.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій щодо визнання договорів укладених ФОП ОСОБА_2 з контрагентами-постачальниками: TOB Фірма «Ліон», TOB «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» в лютому-червні 2011 р., такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону та визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000245171 від 07.12.2011 року, суд вважає, що вони підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 07.12.2011р. є порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням
послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).
Згідно п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.
Перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. ФОП ОСОБА_2 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 1059615,00 грн. В перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 мала взаємовідносини з TOB Фірма «Ліон», TOB «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» .
За період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. ФОП ОСОБА_2 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 968821 грн.
Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від TOB Фірма «Ліон», TOB «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» до складу податкового кредиту, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п. 201.7 вказаної статті податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
14.02.2011р. між ТОВ Фірма «Ліон» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір №14022011 від 14.02.2011р., відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець приймає та здійснює оплату товару в повному обсязі та в обумовлені строки згідно накладних виданих Продавцем.
Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом первинними документами, а саме: податковою накладною № 244 від 14.02.2011р., видатковою накладною №РН-140201 від 14.02.2011р. та ТТН від 14.02.2011р. (Т.1 а.с.58-64).
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судом встановлено, що позивачем (Замовник) та ПП «ОВД-Трейд» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 травня 2011 року, відповідно п.1.2 зазначеного Договору Виконавець зобов'язується надати послуги по фасуванню продуктів харчування.
На виконання зазначеного договору позивач отримав податкові накладні №268 від 31.05.2011р.; №339 від 30.06.2011р. Окрім того, на виконання зазначеного Договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №310522 від 31.05.2011р.; від 30.06.2011р.
Щодо господарських операцій позивача з TOB «Южспецатоменергомонтаж», судом встановлено, що 10.05.2011р. позивачем укладено договір №100511, відповідно до умов якого TOB «Южспецатоменергомонтаж» передає, а ФОП ОСОБА_2 приймає та здійснює оплату в повному обсязі та в обговорені строки згідно накладних, виданих Продавцем.
На виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні №88 від 14.06.2011р., №31 від 10.05.2011р., видаткові накладні №100503 від 10.05.2011р., №РН-140602 від 4.06.2011р. та ТТН від 10.05.2011р., від 14.06.2011р. (Т.1, а.с.70-76).
В підтвердження факту оплати за зазначеними договорами позивач надав банківські виписки (Т.1,а.с.143-154).
Окрім того, на підтвердження використання товарів отриманих за вищезазначеними договорами у господарській діяльності, позивач надав договори, а саме: договір поставки з ТОВ «Копійка-Центр» №117 від 30.05.2011р. та з ПП «Таврія плюс» №14 від 01.01.2010р. (Т.1, а.с. 156-164).
Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Твердження представника відповідача стосовно того, що зазначений у ТТН, наданих на виконання договорів, автомобіль не може перевозити таку кількість вантажу, зазначену в ТТН не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно з умовами договорів транспорт за рахунок Покупця та на виконання зазначеного позивачем надано належним чином оформлені ТТН від 10.05.2011р., від 14.06.2011р., ТТН від 14.02.2011р
Окрім того, суд звертає увагу, що надання товарно-транспортної документації про перевезення товару не передбачено договорами, а тому суд вважає, що надані позивачем ТТН є свідченням траснопортування товару. Відповідачем будь-яких доказів зворотнього не надано. Наданий відповідачем в судовому засіданні витяг з сайту Інтернет щодо автомобіля Merctdes Sprinter не приймається судом до уваги, оскільки не є належним та допустимим доказом.
Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договорами, а саме: отримано товар та послуги, сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договори укладені позивачем з метою використання зазначених товарів, робіт у власній господарській діяльності, а податкові накладні, виписані TOB Фірма «Ліон», TOB «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1, 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.
Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними в сумі податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 16666, 67 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за травень, червень 2011 року.
Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, виконання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.
Відсутність фактичного виконання робіт за договорами, укладеними з TOB Фірма «Ліон», TOB «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд», відповідач обґрунтовує, посилаючись на лист №4622/7/23-218 від 15.09.2011р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фірма «Ліон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий-червень 2011 року. В ході зазначеної перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB фірми «Ліон» підприємствам-покупцям у періоді з 01.02.2011р. по 30.06.2011р., що свідчить про те, що правочини між TOB фірмою «Ліон» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, і правочини відповідно до 4.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Виходячи з вищенаведеного, TOB фірма «Ліон» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в наслідок чого у TOB фірма «Ліон» перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів послуг підприємствам - покупцям за період з лютого 2011 року по червень 2011 року. У перевіряємому періоді згідно протоколу загальних зборів TOB фірми «Ліон» від 24.02.2011 №7 на посаду директора з 25.02.2011п. призначено ОСОБА_4. Відповідно до пояснень прийнятих Ст. оу з ОВС оперативного управління УПМ ДПА в Харківській обл. капітаном податкової міліції Краснощоком С.М. від 20.06.2011 року, опитанийв якості керівника TOB фірми «Ліон» ОСОБА_4 повідомив: «никогда бухгалтерские и налоговые документы как от ООО фирма «Лион» так и под ними других коммерческих структур я не подписывал, финансово-хозяйственную деятельность от предприятия «Лион» не осуществлял, бухгалтерскую и налоговую отчетность никогда не подписывал, в органы налоговой службы отчетность от имени ООО фирма «Лион» не здавал, ни с какими предприятиями как г. Харькова так и др. областей Украины я никогда финансово-хозяйственной деятельности не вел». Згідно протоколу загальних зборів учасників TOB фірми «Ліон» від 28.03.2011 №9 на посаду директора з 29.03.2011 призначено ОСОБА_6. Відповідно до пояснень прийнятих начальником оперативно-розшукового відділення ВПМ ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова підполковником податкової міліції ОСОБА_1 від 05.08.2011р., допитана в якості керівника TOB фірми «Ліон» ОСОБА_6 повідомила: «я как директор предприятия ООО «Лион» никакого отношения к осуществлению фінансово- хозяйственной деятельности этой организации не имею. Никакого товара я не поставляла каких либо услуг не оказывала. Кто от моего имени осуществлял, либо нет деятельность указанной фирмы мне не известно. Также могу с уверенностью сказать, что никаких доверенностей на осуществление от моего какой либо деятельности ООО «Лион» я не подписывала, и не выдавала».
Стосовно доводів податкового органу, висловлених на підставі вищазазначених пояснень керівників контрагентів позивача, суд зазначає, що таких даних не було у податкового органу на момент формування податкового кердиту. Окрім того, такі пояснення керівників контрагентів можуть бути взяті судом до уваги лише після закінчення розгляду кримінальної справи судом і надання їм оцінки в сукупності з іншими доказами при постановленні судом рішення у кримінальній справі.
Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової законодавства не може слугувати підставою для позбавлення платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 права формування податкового кредиту, у разі, якщо нею виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та вона має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Також згідно листа Харківської ОДПІ №7091/7/23-418 від 26.09.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року та акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №1678/243/33010817 від 19.08.2011р. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB «ЮСАЕМ» підприємствам-покупцям у періоді з 01.02.2011р. по 30.06.2011р., що свідчить про те, що правочини між ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_1) та TOB «ЮСАЕМ» вчинені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 15, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу ви не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Враховуючи те, що у TOB «ЮСАЕМ», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, траснпортні засоби, то операції з TOB «ЮСАЕМ» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України.
Згідно акту від 19.08.2011р. №3761/1800/37091177 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства „ОВД-Трейд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.» встановлено, що неможливість реального здійснення фінансово- господарських операцій та ведення господарської діяльності у передбаченому приписами діючого законодавства України, а отже встановлено порушення ст. 185-ст. 203 розділу 5 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань за період -з 1.201 1 року по 30.06.2011 року та завищення податкового кредиту. Зазначеною перевіркою встановлено, що згідно висновку НДЕКЦ при ГУМВС у Харківській області за №384 від 04.08.2011р. підписи виконані від імені керівника ПП „ОВД-Трейд" Горбачова Р.С. на копії договору №5731 від 1805.2011р. про визнання елекронних документів, копії довіреності від 15.04.2011р., копії листа від 18.04.2011р. №18/04-11 викоанні різними особами В порушення ст.185 та ст.187 Податкового кодексу України Приватним підприємством „ОВД-Трейд" було завищено податкові зобов'язання.
Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, суд робить висновок, що викладені в актах перевірок №3761/1800/37091177 від 19.08.2011р., №1678/243/33010817 від 19.08.2011р., №4622/7/23-218 від 15.09.2011р. судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях та на даних АІС РПП податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.
Окрім того, доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.
При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.
Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагента позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, що ПП "ОВД-Трейд" оскаржено до Харківського окружного адміністративного суду дії по проведенню перевірки та постановою від 21.12.2011р. по справі №2-а-11538/11/2070 адміністративний позов до ПП "ОВД-Трейд» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова задоволено, скасовано наказ №1762 від 18.08.2011р. Державної податкової інспекції у Дзержинському м. Харкова про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ОВД - Трейд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ОВД - Трейд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.
Згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі №2-а-12304/11/2070 адміністративний позов ТОВ «ЮСАЕМ» до Харківської ОДПІ Харківської області про визнання наказу та дій по проведенню перевірки неправомірними задоволено.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 року по справі №2-а-1671/12/2070 адміністративний позов ТОВ Фірма «Ліон»» до Індустріальної МДПІ Харківської області про визнання наказу та дій по проведенню перевірки неправомірними задоволено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №5114/17-1/НОМЕР_1 від 24.10.2011р. щодо визнання договорів укладених ФОП ОСОБА_2 з контрагентами-постачальниками: TOB Фірма «Ліон», TOB «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» в лютому-червні 2011 р., такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону, в основу якого покладені акти від 19.08.2011р. №3761/1800/37091177, №1678/243/33010817 від 19.08.2011р., №4622/7/23-218 від 15.09.2011р. безпідставні та спростовуються документально, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати державну податкову інспекцію у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті № 5114/17-1/НОМЕР_1 від 24.10.2011 р.
Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Недійсність договорів, а також податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначених договорів. Зобов'язання за договорами між Позивачем TOB Фірма «Ліон», TOB «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.
Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними податковим органом.
Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
При цьому суд враховує, що позивач та його контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення, яке є актом індивідуальної дії. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу ст.ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування). Тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на зазначене суд вважає, ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000245171 від 07.12.2011р., не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами, наявність порушень порядку формування податкового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ФОП ОСОБА_2 шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 17.05.2012р.
Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,
Адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси щодо визнання договорів укладених ФОП ОСОБА_2 з контрагентами-постачальниками: TOB Фірма «Ліон», TOB «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» в лютому-червні 2011 р., такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.
Зобов'язати державну податкову інспекцію у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті № 5114/17-1/НОМЕР_1 від 24.10.2011 р..
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області №0000245171 від 07.12.2011 року. В решті позовних вимог, - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 лютого 2013 року
Cуддя: Г.П.Самойлюк
.