31 січня 2013 року Справа № 803/70/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Сандовій Т.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Багдасарова Є.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2331 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до військової частини А 2331 про визнання протиправними дій командира ВЧ А2331 щодо перешкоджання використанню права позивача на особисте звернення та зобов'язання командира ВЧ А2331 утриматись від вчинення відносно ОСОБА_1 переслідувань і протиправних, незаконних дій та від будь-яких незаконних службових розслідувань за його звернення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні 09.01.2013р. через стройову частину до командира військової частини А2331 із рапортом про вибуття до міста Києва з наміром особистого звернення до посадових осіб Міністерства оборони України позивачу було відмовлено як у прийнятті, так і у реєстрації зазначеного рапорту з посиланням на усне розпорядження командира ВЧ А2331, що суперечить як вимогам Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, так і Інструкції з діловодства у Збройних Силах України.
Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач в поданих суду письмових запереченнях та представник відповідача в судовому засіданні просять в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:
- вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено звернення військовослужбовця до безпосереднього начальника, а у випадку неможливості їх вирішення - до наступного прямого начальника, однак вказана процедура не була дотримана позивачем;
- з 08.01.2013р. у ВЧ А2331 розпочались показові заняття з бойової готовності, за який, згідно з розподілом функціональних обов'язків, відповідає саме ОСОБА_1 як заступник командира частини і останній, не роз'яснивши мотивів звернення, чітко не вказавши об'єкта, часу звернення, особи, яка буде його заміщати, подав рапорт;
- незважаючи на усі порушення щодо порядку звернення, не проходження інструктажу перед вибуттям за межі військової частини, відсутність дозволу командира ВЧ А2331, позивач поїхав до м.Києва та звернувся до посадових осіб Міністерства оборони України
- позивач неодноразово звертався з рапортами до нетаємного діловодства ВЧ А2331 і жодного разу не отримував безпідставної відмови у їх прийнятті та подальшій реєстрації.
Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, дослідивши подані суду письмові та речові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:
Як встановлено судом, ОСОБА_1 09.01.2013р. було подано через стройову частину рапорт на ім'я командира військової частини А2331 рапорт наступного змісту: «Дійсним доповідаю, керуючись ст.40 Конституції України, убуваю у м.Київ для особистого звернення до посадових осіб Міністерства оборони України в термін з 09-11.01.2013р., для захисту своїх прав».
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч.1 ст.80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Як вбачається з дослідженого судом оптичного диску (CDR UG 80 E (030150137) (а.с.18), працівником, що здійснювала прийом вхідної кореспонденції, було відмовлено позивачу у реєстрації поданого звернення (рапорту) з посиланням на усну вказівку майора ОСОБА_3.
Згідно з наданими в судовому засіданні 31.01.2013р. показами свідка - старшого солдата ОСОБА_4, яка здійснювала прийом поданого 09.01.2013р. позивачем рапорту, остання зазначила, що отримала усне розпорядження начальника відділення особового складу військової частини А2331 ОСОБА_3 про необхідність відмови у реєстрації поданого ОСОБА_1 рапорту, однак зазначила, що необхідність з'ясування, в даному випадку, позиції керівництва із згаданого питання виникла виключно у зв'язку з неможливістю визначити тип поданого звернення (рапорту).
Відповідно до п.1.1 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 3 грудня 2005 р. №722 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005 р. за №1512/11792 (далі - Інструкція), ця Інструкція встановлює порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, у командуваннях видів Збройних Сил України, об'єднаннях, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - органи військового управління) та визначає порядок контролю за його дотриманням.
Згідно з п.14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Таким чином, позивач, використовуючи своє право на звернення та у відповідності до вимог Статуту звертаючись до свого безпосереднього начальника, подав рапорт (звернення).
Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 Інструкції письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця; у зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковане або написане від руки, розбірливо, чітко підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати.
Як вбачається з поданого позивачем 09.01.2013р. рапорту, усі зазначені реквізити у ньому дотримані, в зв'язку з чим таке звернення підлягало обов'язковому прийняттю, первинній реєстрації та розгляду.
При цьому суд зазначає, що роз'яснення мотивів поїздки до м.Києва, належне виконання вимог щодо виїзду за межі військової частини, покладення обов'язків на відповідальну особу тощо, могло враховуватись командиром ВЧ А2331 при первинному розгляді поданого звернення (рапорту) та винесенні відповідного рішення, однак жодним чином не впливає на обов'язок посадових осіб військової частини прийняти та зареєструвати таке звернення.
За таких обставин, суд вважає, що посадовими особами військової частини А2331 - старшим солдатом ОСОБА_4 та майором ОСОБА_3, який надавав відповідну вказівку, були порушені вимоги чинного законодавства України щодо прийняття та реєстрації поданого 09.01.2013р. позивачем звернення, відповідно саме їх дії підлягають визнанню протиправними.
Разом з тим, суд зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання командира ВЧ А2331 утриматися від певних дій, а саме, утриматися від вчинення відносно ОСОБА_1 переслідувань і протиправних, незаконних дій та від будь-яких незаконних службових розслідувань за його звернення є необґрунтованими, оскільки відповідачем ще не вчинено вказаних дій відносно позивача і права останнього ще не порушені. Окремих дій, крім оспорюваних, які б порушували права позивача, судом при розгляді справи не встановлено та позивачем не наведено.
За таких обставин позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 69-72, 80, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 3 грудня 2005 р. №722, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії посадових осіб військової частини А2331 щодо відмови у прийнятті та реєстрації звернення ОСОБА_1 від 09.01.2013 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 05 лютого 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук