09 листопада 2006 р.
№ 11/149
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Берег-Касонь» (далі -СГ ТОВ)
на постанову
від 30.08.2006 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 11/149
господарського суду
Закарпатської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства “Берегівський комбінат хлібопродуктів»
до
СГ ТОВ “Берег-Касонь»
про
стягнення 27 420,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Цебрик Л.В. (довіреність від 22.09.2005р. б/н)
від відповідача:
не з'явились
Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Якимчук Л.М.) від 26.07.2006 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Бобеляк О.М., судді -Орищин Г.В., Якімець Г.Г.) від 30.08.2006 року (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 року про виправлення описки), у справі № 11/149 позов задоволено частково; стягнуто з СГ ТОВ “Берег-Касонь» на користь ВАТ “Берегівський комбінат хлібопродуктів» 15 916,50 грн., з яких 11 292,70 грн. борг, 3 614,80 грн. інфляційні витрати, 1009 грн. -3% річних, а також 159,17 грн. державного мита та 68,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, застосувавши позовну давність, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.71, 76, 80, 165 ЦК УРСР, ст.ст.256, 257, 261, 267 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу та доповненні до нього позивач повністю заперечує викладені в касаційній скарзі доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що Відкрите акціонерне товариство “Берегівський комбінат хлібопродуктів» звернулось з позовом до господарського суду про стягнення з СГ ТОВ “Берег-Касонь», правонаступника колективного Сільськогосподарського підприємства “Косино-Шомське», товарно-матеріальних цінностей, зокрема, муки пшеничної 1-го сорту у кількості 15300 кг та 8000 кг кормосуміші у відповідному асортименті, кількості та якості, які були одержані Сільськогосподарським торговим підприємством “Косино-Шомське» у 1998-1999 роках за договором позики, оформленим накладними, довіреностями.
Позивач подав до місцевого господарського суду заяву від 16.07.2006 року про зміну предмета позову, в якій просить стягнути з відповідача 11 292,70 грн. - вартість товарно-матеріальних цінностей, 1005,00 грн. - три проценти річних, 3 614,80 грн. інфляційних та 2 122,00 грн. пені з простроченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ “Берегівський комбінат хлібопродуктів» передав Колективному Сільськогосподарському торговому підприємству “Косино-Шомське» товарно-матеріальних цінностей:
- 300 кг муки пшеничної 1-го сорту на суму 3076,7 грн., довіреність від 28.12.1998 року № 522737, накладна від 28.12.1998 року № 825899;
- 1000 кг муки пшеничної 1-го сорту на суму 1169,02 грн., довіреність від 16.02.1999 року № 521963, накладна від 17.02.1999 року № 825913;
- 5000 кг муки пшеничної 1-го сорту на суму 2882,54 грн., довіреність від 15.03.1999 року № 521982, накладна від 15.03.1999 року № 825931;
- 3000 кг муки пшеничної 1-го сорту на суму 1792,52 грн., довіреність від 14.04.1999 року № 238184, накладна від 14.04.1999 року № 825951;
- 3000 кг кормосуміші на суму 889,45 грн., довіреність від 30.03.1999 року № 238161, накладна від 22.04.1999 року № 358077;
- 2000 кг кормосуміші на суму 1482,42 грн., довіреність від 05.05.1999 року № 877409, накладна від 05.05.1999 року № 358102.
Загальна сума товарно-матеріальних цінностей, які були передані позивачем становила 11 292,70 грн.
Окрім цього, відповідачем у справі були представлені податкові накладні, які підтверджують передачу ВАТ “Берегівський комбінат хлібопродуктів» муки та кормосуміші Сільськогосподарському торговому підприємству “Косино-Шомське».
Господарськими судами було встановлено, що накладні та рахунки не містять інформації щодо строку сплати за поставлені товарно-матеріальні цінності. Доказів про здійснення такої оплати СГ ТОВ “Берег-Касонь» не представило.
У відповідності до ст.154 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент здійснення спірних правовідносин, коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не була потрібною. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
Суди дійшли вірного висновку, що дії ВАТ “Берегівський комбінат хлібопродуктів» щодо поставки муки та кормосуміші, виписування довіреностей і накладних на відповідні суми, а також прийняття Сільськогосподарським торговим підприємством “Косино-Шомське» зазначених товарно-матеріальних цінностей свідчить про те, що між ними було укладено договір купівлі-продажу у формі згідно ст.154 Цивільного Кодексу УРСР.
Позивач звернувся до Сільськогосподарського торгового підприємства “Косино-Шомське» з вимогою від 15.07.2003 року сплатити борг за поставлені муку та кормосуміш, яка була залишена без відповіді.
Згідно із ст.165 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент звернення позивача до боржника, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Відповідно до приписів ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Статтею 76 цього Кодексу встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно із п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Вірним є те, що враховуючи той факт, що строк виконання зобов'язання сплатити відповідну суму за поставлені муку та кормосуміш не були встановлені, а також те, що позивач звернувся до боржника з вимогою про сплату такого боргу 15.07.2003 року, то на момент звернення до господарського суду (26.05.2006 року) строк позовної давності не збіг.
З урахуванням викладеного та оскільки сума основного боргу підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, господарськими судами було зроблено правомірний висновок про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми 11 292,70 грн. основного боргу.
У відповідності до ст.214 Цивільного Кодексу УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Згідно із п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 625 вказаного Кодексу передбачена аналогічна статті 214 Цивільного Кодексу УРСР відповідальність боржника за невиконання грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, судами зроблено правомірний висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрати за період з 25.07.2003 року до травня 2006 року у сумі 3 614,80 грн. та три відсотки річних за період з 25.07.2003 року до 17.07.2006 року у сумі 1 009,00 грн.
В частині відмови у позові про стягнення пені судові рішення фактично не оскаржуються відповідачем, оскільки в касаційній скарзі відсутні посилання на порушення в цій частині судами норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу СГ ТОВ “Берег-Касонь» від 15.09.2006 року № 43 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 року у справі № 11/149 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 року у справі № 11/149 -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С.Бакуліна
О.Глос