Справа № 429/12920/12
24 січня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді - Юдіної С.Г.
при секретарі - Воротник В.В.
за участю представника відповідача - Солодовник Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, суд, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь виплату за моральну шкоду завдану отриманими на виробництві професійними захворюваннями в сумі 20 000 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що він на протязі 15 року знаходився в трудових відносинах з підприємствами відповідача. За період роботи на підприємствах відповідача він отримав професійні захворювання. Згідно висновку МСЕК № 2 від 02.10.2006 року йому було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Внаслідок втрати професійної працездатності вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки він втратив професійну працездатність, став інвалідом, перестав бути повноцінною людиною, постійно відчуває наслідки професійного захворювання, стан його здоров'я став незадовільним. Багато часу знаходиться на стаціонарному лікуванні у лікарнях, що порушує його нормальні зв'язки. Моральну шкоду оцінює в 20 000 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки норми закону, яка передбачає обов'язок роботодавця по відшкодуванню шкоди завданої здоров'ю працівника при виконанні ним трудових обов'язків, поряд з Фондом немає. Крім того, зазначила, що важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванню чи іншому ушкодженні здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, доходить висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на такі підстави.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач з 06.08.1979 року по 17.10.1979 рік, з 03.09.1981 року по 04.07.1994 року, з 05.09.1994 року по 06.04.2006 року знаходився з підприємствами відповідача в трудових відносинах. (а.с. 13-14)
За час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав професійні захворювання. Згідно висновку МСЕК від 02 жовтня 2006 року позивачу було встановлено 60 % втрати професійної працездатності первинно. (а.с. 18)
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
З часу дії вищевказаного Закону, тобто з 01 квітня 2001 року, обов'язок по повному відшкодуванню шкоди (матеріальної та моральної) по трудовому каліцтву або професійному захворюванню, було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві.
Згідно з розділом XI Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VІ), відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їхніх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року.
Тобто, на час встановлення позивачу відсотку втрати професійної працездатності первинно, а саме на 02 жовтня 2006 року, обов'язки по відшкодування шкоди, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було покладено саме на Фонд.
Позивач, як особа, яка працювала на підприємстві за трудовим договором, згідно з вимогами ст. 253 КЗпП України, підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та був застрахований.
Закони та інші нормативно-правові акти, згідно ст. 58 Конституції України, не мають зворотної сили в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо цивільні правовідносини виникли раніше та регулювалися актами цивільного законодавства, яке втратило чинність, то новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, які виникли після моменту введення їх в дію.
У випадках, коли з набуттям чинності певного Закону, його нормами призупиняється дія положень Закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується той Закон, який діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та положення законодавства України суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ст. 253 КЗпП України, ст. 9 Закону «Про охорону праці», 10, 11, 60, 131, 137, 212 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С. Г.Юдіна