про повернення позовної заяви
05.02.13р.Справа № 904/1049/13-г
Суддя господарського суду Крижний О.М., розглянувши матеріали
за позовом Дніпродзержинського енергетичного технікуму, м. Дніпродзержинськ
до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ
про стягнення 8 027,07 грн.
Дніпродзержинський енергетичний технікум звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення грошових коштів у розмірі 8027,07 грн. та судового збору.
Розглянувши позовні матеріали господарський суд дійшов до висновку про повернення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.
1) До позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5.1. роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Копії платіжних документів не можуть бути доказом сплати судового збору.
Відповідно до Інформаційного листа Державної судової адміністрації України № 12-6621/11 від 10.11.2011 року доказом сплати судового збору є оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення.
Відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, оскільки чинним законодавством передбачено, що допустимим доказом сплати судового збору є виключно оригінал платіжного доручення, то його копія не є належним і допустимим доказом.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 27 липня 2011 року по справі № 38/16-63.
Крім того, статтею 4 п. 2 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2013 року становить 1 147, 00 грн.
Як вбачається з доданоого до позовної заяви платіжного доручення №1 від 17.01.2013 року, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 609,50 грн., тобто у меншому ніж належить розмірі.
Враховуючи вищезазначене, додане до позовної заяви платіжне доручення не свідчить про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1 720, 50 грн.
Також суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у Постанові від 04.12.2012 року по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
2) Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають із слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Позивачем в якості додатків до позовної заяви надані документи, які не засвідчені належним чином як копії, а саме не містять назви посади особи, яка засвідчує копію, ініціалів та прізвища та дати засвідчення копії, тому вони не можуть бути прийняті господарським судом як належні докази по справі.
3) Також відповідно до п.6 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
До позовної заяви №66 від 29.01.2013 року позивачем в якості доказів направлення відповідачу додано другий оригінал позовної заяви з відміткою про отримання Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" з вхідним №353 від 29.01.13р., яка підтверджує лише отримання основного документа (позовної заяви) на 4 аркушах, в графі кількості аркушів додатків міститься прочерк.
Таким чином, до позовної заяви не додано доказів надсилання відповідачеві всіх копій доданих до позовної заяви документів.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України (п.3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд зазначає, що національним законодавством України (статтею 56 Господарського процесуального кодексу України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження по справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, пунктами 4, 6 частини 1 статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: на 36-ти аркушах, в т.ч. копія платіжного доручення №1 від 17.01.2013 року про сплату судового збору у розмірі 1609,50 грн.
Суддя О.М. Крижний