ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
01 лютого 2013 року № 2а-9003/12/1370
15 год. 55 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Саїв М.В.,
від позивача Михальчишин Г.П., Жила Р.І., Дмитришин Я.П.,
від відповідача Гейвич М.М., Параль С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" до ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач), у якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001442321 від 02.07.2012 року, № 0001432322 від 02.07.2012 року, № 0001452321 від 02.07.2012 року, № 0001912321 від 25.09.2012 року, № 0001902321 від 25.09.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про заниження податку на прибуток підприємств в сумі 359785,08 грн., а відповідно і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 36798,41 грн., а також про заниження податку на додану вартість в сумі 193900,86 грн. і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 47576,74 грн. та завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 19465,25 грн. і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 1,00 грн. є абсолютно безпідставними, необгрунтованими та незаконними.
ТзОВ фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" протягом періоду часу, стосовно якого здійснювалася перевірка, здійснювало діяльність з виготовлення ялинкових іграшок та дзеркал. Реалізація ялинкових іграшок має свою специфіку, оскільки носить сезонний характер. При проведенні перевірки інспекторами свідомо було вибрано місяці (січень, лютий, грудень 2010 року, січень-березень 2011 року) з низьким обсягом реалізації ялинкових іграшок у зв'язку з їх сезонною специфікою, повністю ігноруючи інші вісім місяців року, протягом яких обсяги реалізації продукції та доходи підприємства набагато вищі.
Необгрунтованим також позивач вважає припущення інспекторів, що реалізація ялинкових прикрас впродовж трьох місяців протягом року за ціною, нижчою собівартості, свідчить про завищення собівартості реалізованої продукції і як наслідок завищення валових витрат, оскільки не містить під собою жодного фактичного чи документального підтвердження.
Позивач вважає оскаржувані рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС такими, що прийняті формально з абстрактним покликанням на відповідний набір статей Податкового кодексу України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які фактично не мають відношення до обставин справи.
Також позивач не погоджується з нарахуванням земельного податку з юридичних осіб в сумі 23163,97 грн. та нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 804,76 грн.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили повністю з підстав викладених у запереченні, вважає позовні вимоги безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та -
ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ фірма „Галімпекс-Склодзеркальний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року. На підставі перевірки складено акт № 570/22-10/00293367 від 12.06.2012 року /а.с.17-72/.
Згідно акту Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Галімпекс-Склодзеркальний завод" порушено:
- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 176018,64 грн., в тому числі за І квартал 2010 року - 41254,23 грн., ІV квартал 2010 року - 105935,34 грн., І квартал 2011 року - 28828,96 грн.;
- п. 138.2, п. 138.6, п. 138,8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 183766,45 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року - 100332,54 грн., ІІІ квартал 2011 року - 39803,53 грн., ІV квартал 2011 року - 43630,38 грн.;
- п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 117751,73 грн., в тому числі за січень 2010 року - 649,77 грн., за лютий 2010 року - 32353,69 грн., за грудень 2010 року - 84748,27 грн.;
- п. 189.1 ст. 189, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95614,38 грн., в тому числі за січень 2011 року - 3597,91 грн., за березень 2011 року - 15576,25 грн., за листопад 2011 року - 5933,76 грн., за грудень 2011 року - 70506,46 грн.;
- п. 274.1 ст. 274, п. 271 ст. 271, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), ухвал Львівської міської ради від 31.03.2011 року № 369 „Про деякі питання нарахування та сплати за землекористування у зв'язку із введенням в дію у 2011 році грошової оцінки земель м. Львова", від 18.06.2009 року № 2712 „Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" внаслідок чого занижено плату за землю в сумі 23163,97 грн., в тому числі: завищено за 2010 рік на суму 1979,98 грн., занижено за 2011 рік на суму 25143,95 грн. /а.с.69-70/
На підставі акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0001442321 від 02.07.2012 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання ТзОВ фірми «Галімпекс-Склодзеркальний завод» по податку на прибуток на суму 396583,49 грн., в тому числі за основним платежем 359785,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36798,41 грн.;
- № 0001432322 від 02.07.2012 року по податку на додану вартість на суму 261915,09 грн., в тому числі за основним платежем 213366,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48548,98 грн.;
- № 0001452321 від 02.07.2012 року по земельному податку з юридичних осіб на суму 23968,73 грн., в тому числі за основним платежем 23163,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 804,76 грн. /а.с.12-14/.
Не погоджуючись з рішенням ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС, позивач оскаржив вищевказані повідомлення-рішення у ДПС у Львівській області, на що отримав рішення ДПС у Львівській області № 19526/10/10-2005/1607 від 10.09.2012 року про результати розгляду первинної скарги. Цим рішенням скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова ДПС в частині 19465,25 грн. основного платежу податку на додану вартість та 972,24 грн. застосованих штрафних (фінансових санкцій), а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова ДПС від 02.07.2012 року № 0001432322 залишено без змін, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 3102,0 грн., за березень 2011 року на 12464,25 грн., за квітень 2011 року на 3899,0 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,0 грн. /а.с.73-80/
На підставі цього рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість № 0001902321 від 25.09.2012 року на суму 241477,60 грн., в тому числі за основним платежем 193900,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47576,74 грн., та № 0001912321 від 25.09.2012 року на суму 19465,25 грн. завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн. /а.с.15-16/
Дане рішення було оскаржено до ДПС України, яка своїм рішенням про результати розгляду повторної скарги від 08.10.2012 року № 0/61-12/10-2215 залишила без змін податкові повідомлення-рішення № 0001442321 від 02.07.2012 року, № 0001432322 від 02.07.2012 року, № 0001452321 від 02.07.2012 року, з урахуванням рішення ДПС у Львівській області від 10.09.2012 року № 19526/10/2005/1607 прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення /а.с.81-88/.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР) валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Перевіркою встановлено, що ТзОВ фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" завищило валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, завищило собівартість виготовленої та реалізованої продукції та завищило задекларовані показники в рядку 04.2 Декларацій "убуток балансової вартості запасів", що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.
Висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про заниження податку на прибуток підприємств в сумі 359785,08 грн., а відповідно і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 36798,41 грн., а також про заниження податку на додану вартість в сумі 193900,86 грн. і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 47576,74 грн. та завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 19465,25 грн. і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 1,00 грн. базуються на тому, що в січні, лютому, грудні 2010 року та січні, лютому, березні, грудні 2011 року ТзОВ фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" здійснювало реалізацію готової продукції, зокрема ялинкових прикрас, за цінами нижче сформованої собівартості, а саме: в січні 2010 року - на суму 3248,86 грн.; в лютому 2010 року - на суму 161768,47 грн.; в грудні 2010 року - на суму 284605,90 грн.; в січні 2011 року - на суму 33499,57 грн.; в лютому 2011 року - на суму 13558,83 грн.; в березні 2011 року - на суму 68257,45 грн.; в грудні 2011 року - на суму 189697,32 грн., а така діяльність, на думку ДПІ, не є господарською. Враховуючи лише цю обставину відповідач дійшов висновку про завищення собівартості реалізованої продукції та завищення валових витрат.
Судом встановлено з матеріалів справи, що позивач протягом періоду що перевірявся, здійснював в цілому прибуткову діяльність. Це підтверджується копією податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року, копією податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, копією податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, копією податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року /а.с.89-104/. Крім того, з п. 3.1.1 акта перевірки вбачається, що підприємство протягом періоду, що перевірявся здійснювало абсолютно прибуткову діяльність. Тому, твердження відповідача, що така діяльність не є господарською, є безпідставним.
Висновки відповідача, що реалізація товару нижче від собівартості не належить до господарської діяльності підприємства через відсутність прибутку - безпідставні, оскільки господарська діяльність - це діяльність особи, спрямована на отримання доходу, а прибуток та дохід - не є тотожними. Тому продаж за низькими цінами, у т.ч. за цінами, нижчими від собівартості, належить до господарської діяльності підприємства.
Крім того, базою для виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість і пріоритетним для подальших дій при визначенні валового доходу є визначення звичайної ціни.
Згідно п. 14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Звичайні ціни, як наслідок визначення валового доходу від реалізації товару за зниженою ціною, враховуються у разі реалізації пов'язаним особам та особам, які не є платниками податку на прибуток або сплачують цей податок за іншими ставками.
Згідно п. 14.1.159 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) пов'язана особа - юридичні або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.
Тому, у разі реалізації товару за ціною, нижчою від собівартості, визначальною є звичайна ціна, якщо товар реалізується пов'язаним особам або неплатнику податку на прибуток. Тому позивач не повинен був коригувати валові витрати, адже валовими витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності ( п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).
Відповідач не вказав у запереченні та не пояснив у судовому засіданні, які показники декларації з податку на прибуток завищені, які саме витрати і на якій підставі не слід було включати до валових витрат.
Згідно п. 138.8. ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
У статті 139 ПК України міститься перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
Відповідач не надав суду доказів того, що позивачем було допущено порушення чинного законодавства України та завищено валові витрати.
Судом встановлено, що нематеріальні витрати, понесені позивачем на виготовлення готової продукції до 01.04.2011 року в сумі 436228,45 грн. були включені до валових витрат в першому кварталі 2011 року (до 01.04.2011 року) та залишок готової продукції станом на 01.04.2011 року не включався позивачем до собівартості реалізації в другому кварталі 2011 року, оскільки цей залишок продукції в другому кварталі 2011 року не був реалізований, що підтверджують копії оборотно-сальдових відомостей кількісно-сумового обліку по складу готової продукції за другий квартал 2011 року /а.с.116-133/. В другому кварталі 2011 року було реалізовано продукції, що обліковувалась на складі станом на 01.04.2011 року на суму 22343,74 грн., нематеріальна частина якої не включена до собівартості реалізованої продукції за другий квартал 2011 року.
Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відтак, оскільки не було доходів від реалізації залишку готової продукції станом на 01.04.2011 року, в другому кварталі 2011 року не могло бути й витрат, пов'язаних з його реалізацією.
Також судом встановлено з матеріалів справи, що в грудні 2010 року та вересні 2011 року, згідно Звітів про рух сировини, напівфабрикатів і допоміжних матеріалів по ялинковому цеху, фактичні витрати лаку на випуск виробів становлять 3511,4 кг та 4025,46 кг відповідно /а.с.105-115/. Звіти про рух сировини, напівфабрикатів і допоміжних матеріалів по ялинковому цеху є первинними підтверджуючими документами, які служать підставою для розрахунку вартісних показників по розходу сировини та матеріалів.
Відповідачем не обґрунтовано, чому рішення про завищення задекларованих показників в рядку 04.2 Декларації "убуток балансової вартості запасів" в четвертому кварталі 2010 року та завищення рядку 05.1 Декларації „собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в третьому кварталі 2011 року прийняте на основі Звіту по розходу лаків, який не є первинним документом, а відомості, які містяться в первинних документах не взяті до уваги.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що нарахування ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС з податку на прибуток підприємств в сумі 359785,08 грн., а відповідно і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 36798,41 грн., а також з податку на додану вартість в сумі 193900,86 грн. і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 47576,74 грн. та зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 19465,25 грн. і нарахування на цю суму штрафу в розмірі 1,00 грн., що відображені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях є неправомірними.
Відповідно до вимог п. 4, п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Враховуючи системні недоліки в оформленні акту перевірки його висновки про завищення валових витрат та собівартості реалізованої продукції є не підтвердженими.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не повинен виконувати обов'язки податкового органу та встановлювати суму зобов'язання шляхом проведення перевірки всіх бухгалтерських та первинних документів ТзОВ фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод", оскільки обов'язок доведення правомірності оскаржуваних рішень покладається на податковий орган, однак вибірковим їх аналізом встановлено помилковість визначення спірних сум.
Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п. 2.2 ухвали Львівської міської ради № 369 від 31.03.2011 року власники та користувачі земельних ділянок, які володіють та користуються земельними ділянками відповідно до державних актів на право власності на землю та право постійного користування і які здійснюють нарахування та сплату земельного податку відповідно до довідок про нормативну грошову оцінку в 2011 році, здійснюють подальшу сплату земельного податку в межах поданих розрахунків до моменту введення в дію відкоригованої грошової оцінки земель м. Львова.
Згідно роз'яснень, наданих Львівською міською радою до п.п. 2.1, 2.3 вищевказаної ухвали платники, які не встигли отримати нових довідок про нормативну грошову оцінку у 2011 році повинні сплачувати земельний податок згідно поданих раніше податкових декларацій. У п. 2.4 передбачено, що після введення в дію відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова, зазначені у пункті 2.3 цієї ухвали землекористувачі зобов'язані отримати нові довідки про грошову оцінку земельних ділянок, якими вони користуються, здійснити перерахунок орендної плати та земельного податку відповідно до отриманих довідок, внести зміни до податкової звітності та сплатити різницю коштів за землекористування з моменту прийняття цієї ухвали і до моменту введення в дію відкоригованої грошової оцінки земель м. Львова.
Судом встановлено, що позивач володіє на праві власності земельною ділянкою площею 0,5909 га за адресою м. Львів, вул. Балабана, 14. Також суд встановив, що позивач не провів перерахунку земельного податку, не вніс зміни до податкової звітності та не сплатив різницю коштів за землекористування в 2011 році відповідно до отриманих нових довідок про грошову оцінку по вищевказаній земельній ділянці. В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що довідку про грошову оцінку даної земельної ділянки позивач отримав в грудні 2011 року.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що нарахування з земельного податку в сумі 23163,97 грн. відповідач провів законно та обґрунтовано, тому позовні вимоги в цій частині не належить задовольняти.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Чинним законодавством України не передбачено, що органи чи посадові особи Державної податкової служби мають право в будь-який момент проводити нарахування штрафних санкцій за неперерахування земельного податку за землекористування в 2011 році відповідно до отриманих нових довідок про грошову оцінку земель.
Відповідач не надав доказів того, що нарахування штрафу у розмірі 804,76 грн. за неперерахування земельного податку за землекористування в 2011 році, відповідно до отриманих нових довідок про грошову оцінку земель, проведене відповідно до закону, тому позовні вимоги в частині скасування штрафу у розмірі 804,76 грн. належить задовольнити.
За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Крім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 162 КАС України, в резолютивній частині постанови вказати про протиправність та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки саме така юридична термінологія вживається законодавцем щодо актів індивідуальної дії.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України у разі часткового задоволення адміністративного позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001442321 від 02.07.2012 року.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001432322 від 02.07.2012 року.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001902321 від 25.09.2012 року.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001912321 від 25.09.2012 року.
6. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001452321 від 02.07.2012 року в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 804,76 (вісімсот чотири гривні 76 коп.) гривень.
7. В решті позовних вимог відмовити.
8. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Галімпекс-Склодзеркальний завод" (ЄДРПОУ 00293367) судові витрати у виді судового збору відповідно до задоволених вимог в сумі 1716,08 (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень 08 коп.) гривень.
Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Кравців О.Р.