10.1
Іменем України
04 лютого 2013 року Справа № 812/215/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Матвєєвої В.В.,
при секретарі: Захаровій Ю.О.,
за участю сторін:
представника позивача -
УПФУ в Сватівському районі Луганської області: не з'явився,
відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та єдиному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 5681,48 грн.,
09 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та єдиному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 5681,48 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Сватівською районною державною адміністрацією Луганської області 14.03.1996, в Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області зареєстрований як платник страхових внесків.
В порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач за 2010-2011 роки не в повному обсязі сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та єдиний внесок, у зв'язку з чим станом на 03.01.2013 за відповідачем рахується недоїмка по сплаті страхових внесків у розмірі за 2010 рік в сумі 1671,18 грн. та заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2011 рік в сумі 4010,30 грн.
Управлінням пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області відповідачу були направлені вимоги про сплату боргу № Ф-2581 від 05.04.2011 та № Ф-446 від 03.04.2012. Відповідач суми боргу, зазначених у вимогах, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання таких вимог, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.
У зв'язку з несплатою відповідачем недоїмки позивач звернувся з позовом до суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином (а. с. 23), 28.01.2013 надав суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності представника УПФУ в Сватівському районі Луганської області.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся, ані заяви про визнання позовних вимог, ані заперечень проти адміністративного позову до суду не надходило, про причини неявки суду невідомо.
Ухвала про відкриття провадження була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1. 22.01.2013 на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 17).
Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.
У зв'язку з тим, що будь-яких відомостей відносно зміни місця реєстрації відповідач державному реєстратору не надав, записи до реєстру не вносились, суд позбавлений можливості повідомити відповідача про розгляд даної справи за іншою адресою.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Сватівською районною державною адміністрацією Луганської області 14.03.1996 (а. с. 7). В УПФУ в Сватівському районі Луганської області зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 20.05.2002 за № 12-30-11-491 (а. с. 6).
Станом на 26.11.2012 недоїмка відповідача по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік складає 1671,18 грн., що підтверджується довідкою про наявність заборгованості зі сплати страхових внесків (а. с. 5), наданого позивачем до адміністративного позову, карткою особового рахунку платника (а. с. 11) та звітом за 2010 рік (а. с. 12).
05.04.2011 Управлінням пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області була винесена вимога про сплату боргу № Ф-2581 (а. с. 8). Вказану вимогу відповідач отримав 08.04.2011, про що свідчить підпис в поштовому повідомленні (а. с. 8), та не оскаржив.
Крім того судом встановлено, що недоїмка відповідача по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік складає 4010,30 грн., що підтверджується довідкою про наявність заборгованості зі сплати страхових внесків (а. с. 5), карткою особового рахунку платника (а. с. 10) та звітом за 2010 рік (а. с. 13).
03.04.2012 УПФУ в Сватівському районі Луганської області була винесена вимога про сплату боргу № Ф-446 (а. с. 9). Вказана вимога не була отримана відповідачем, про що 01.06.2012 складено акт про відмову від отримання вимоги та відмови від підпису про отримання вимоги (а. с. 9 зв.).
Як було встановлено в судовому засіданні відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач суми боргу, зазначених у вимогах від 05.04.2011 та від 03.04.2012, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання таких вимог, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, борг по сплаті недоїмки по страховим внескам у відповідача виник до 01.01.2011, тому, щодо стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування потрібно застосовувати норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (із змінами) (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно з п. 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Законом України від 08.07.10 № 2461 «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.
Для платників фіксованого податку пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 13 лютого 1998 №129/98-ВР встановлено порядок перерахування з фіксованого податку відрахувань до ПФУ, а саме: до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
До введення в дію Закону України від 08.07.2010 № 2461 «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування.
Починаючи з липня 2010 року Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. № 2461 встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058, тобто мінімального страхового внеску, а саме: за липень-вересень 2010 року - по 294,82 грн. щомісяця; за жовтень-листопад 2010 року - по 301,12 грн. щомісяця; за грудень 2010 року - 306,10 грн.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач знаходиться на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок. В період з січня по червень 2010 року до УПФУ в Сватівському районі Луганської області відповідач щомісяця зараховував внески у розмірі 8,00 грн. У період з липня по грудень 2010 року відповідачу нараховано мінімальний внесок, а саме: за липень-вересень 2010 року - по 294,82 грн. щомісяця; за жовтень-листопад 2010 року - по 301,12 грн. щомісяця; за грудень 2010 року - 306,10 грн., який відповідач сплатив не в повному обсязі.
Крім того, відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 здано звіт до УПФУ в Сватівському районі Луганської області за 2010 рік. Відповідно до картки особового рахунку платника розмір несплаченої недоїмки по страховим внескам за 2010 рік складає 1671,18 грн., тобто нараховані внески до 01.01.2011. Але станом на 01.01.2011 строк сплати даних платежів не настав, так як звіт подається страхувальником до органів ПФУ один раз на рік до 01 квітня року, наступного за звітним.
З матеріалів справи вбачається, що загальна сума заборгованості по сплаті внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня по грудень 2010 року становить 1840,80 грн. (а. с. 11). Відповідачем частково була сплачена сума боргу по сплаті страхових внесків в сумі 169,62 грн., а тому недоїмка по сплаті внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2010 рік становить 1671,18 грн. (1840,80 грн. - 169,62 грн. = 1671,18 грн.).
Зазначений борг до теперішнього часу відповідачем до УПФУ в Сватівському районі Луганської області не перерахований, вимога про сплату боргу № Ф-2581 від 05.04.2011 у встановленому законом порядку не оскаржена.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно звіту відповідача за 2011 рік (а. с. 13), долученого позивачем до матеріалів адміністративного позову, ФОП ОСОБА_1 повинна була сплатити заборгованість по сплаті єдиного внеску в розмірі 4010,30 грн., з яких у період з січня по березень 2011 року - 326,53 грн. щомісяця, з квітня по вересень 2011 року - 333,12 грн. щомісяця, з жовтня по листопад 2011 року - 341,80 грн. щомісяця, в грудні 2011 року - 348,39 грн. Відповідач суму боргу в розмірі 4010,30 грн. до теперішнього часу в добровільному порядку не сплатив.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Зазначений борг до теперішнього часу відповідачем до УПФУ в Сватівському районі Луганської області не перерахований, вимога про сплату боргу № Ф-446 від 03.04.2012 у встановленому законом порядку не оскаржена.
За таких обставин суд вважає, що позов Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та єдиному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в загальній сумі 5681,48 грн. є доведеним та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та єдиному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 5681,48 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (місцезнаходження: 92600, Луганська область, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, 38) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2010 рік у розмірі 1671,18 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят одна гривня вісімнадцять копійок) та заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за 2011 рік у розмірі 4010,30 грн. (чотири тисячі десять гривень тридцять копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 06 лютого 2013 року.
Суддя В.В. Матвєєва