8.2.4
Іменем України
04 лютого 2013 року Справа № 812/920/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Матвєєвої В.В.,
при секретарі: Захаровій Ю.О.,
за участю сторін:
представника позивача: Серджан А.Д. (довір. № 21-100-02-08 від 21.01.2013, дійсна до 21.03.2013),
відповідача - фізичної особи - підприємця
ОСОБА_2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 500,00 грн.,
22 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 4800,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 10.09.2012 року працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів була проведена перевірка торгівельного об'єкту - павільйону, який належить відповідачу та розташований за адресою: АДРЕСА_1, - по дотриманню вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями, та іншого законодавства з питань зберігання, транспортування та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Перевіркою було встановлено факт реалізації алкогольних напоїв на розлив.
На підставі акту перевірки від 10.09.2012 РУ Департаменту САТ ДПС Україні у Луганській області 14.09.2012 було прийнято рішення про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у вигляді штрафу розмірі 6800,00 грн. Частково відповідачем було сплачено суму фінансових штрафних санкцій в сумі 2000,00 грн., тому заборгованість складає 4800,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав заяву про зменшення позовних, відповідно до якої, у зв'язку з частковою сплатою, заборгованість відповідача по сплаті штрафних санкцій становить 500,00 грн. Додатком до заяви є копії квитанцій про сплату фінансової санкції в загальній сумі 4300,00 грн. Просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся, ані заяви про визнання позовних вимог, ані заперечень проти адміністративного позову до суду не надходило, про причини неявки суду невідомо.
Ухвала про відкриття провадження була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_2. 31.01.2013 на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.
У зв'язку з тим, що будь-яких відомостей відносно зміни місця реєстрації відповідач державному реєстратору не надав, записи до реєстру не вносились, суд позбавлений можливості повідомити відповідача про розгляд даної справи за іншою адресою.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 06.02.2004 за НОМЕР_2.
Відповідно до направлення № 71 від 10.09.2012 працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів була проведена перевірка торгівельного об'єкту - павільйону, який належить відповідачу та розташований за адресою: АДРЕСА_1, - по дотриманню вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями, та іншого законодавства з питань зберігання, транспортування та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів ( а. с. 8)
Згідно акту перевірки від 10.09.2012 № 033/212/НОМЕР_1 було встановлено факт реалізації алкогольних напоїв на розлив, а саме - покупцю було продано 400 мл. Вина «Портвейн «Алушта» за ціною 12 грн. та надано розрахунковий документ (а. с. 6-7).
Як вбачається з матеріалів справи, копію акту перевірки від 10.09.2012 № 033/212/НОМЕР_1 було вручено особисто відповідачу, про що свідчить підпис.
Рішенням № 1200511207-21 від 14.09.2012 до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 6800,00 грн. (а. с. 12). Копію рішення про застосування фінансових санкцій було направлено на адресу відповідача 14.09.2012 за вихідним номером № 885/7/21-222 (а. с. 13) та отримано особисто ФОП ОСОБА_2 25.09.2012 (а. с. 13 зв.).
Як було встановлено в судовому засіданні, зазначене рішення у відповідності до Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) в установлений законодавством строк ані в адміністративному, ані в судовому порядку відповідачем оскаржено не було.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності із ст. 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання у разі за порушення вимог статті 15-3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі 6800 гривень.
Відповідно до абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, в павільйоні, в якому проводилась перевірка, відповідач здійснював реалізацію алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці у підприємстві, що не має статусу суб'єкта громадського харчування, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача (а. с. 10) та висновком (а. с. 11). Отже дії позивача щодо застосування фінансових санкцій по відношенню до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 є правомірними.
У відповідності із п. 13 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону № 481/95-ВР, рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування фінансових санкцій у встановлений законодавством строк відповідачем ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржене.
У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
Заборгованість по сплаті фінансових санкцій у розмірі 500,00 грн. відповідачем до теперішнього часу не сплачена.
На підстав вищевикладеного суд вважає, що позов Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України в Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 500,00 грн. є доведеним та підлягає здоволенню.
Керуючись ст. 15, 17 Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Порядком застосування фінансових санкцій, ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 500,00 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 06 лютого 2013 року.
Суддя В.В. Матвєєва