83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.01.13 р. Справа № 5006/6/147/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна індустріальна компанія», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро», с. Новоолексіївка Донецької області
про стягнення 63 777,05 грн.
за участю уповноважених сторін:
від позивача - Зінченко С.В. - представник по довіреності від 17.09.12р.
від відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна індустріальна компанія», м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро», с.Новоолексіївка Донецької області заборгованості у розмірі 60 000грн., 3% річних у розмірі 629,51грн. та пені у розмірі 3 147,54грн. (Усього 63 777,05грн.)
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №ЮН0046 від 05.07.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію додатку №1 від 05.07.2012р. до договору, копію довіреності серії ЯПР №449617 від 05.07.2012р., копію видаткової накладної №РН-0001533 від 05.07.2012р., копію акту введення в експлуатацію від 10.07.2012р., копію претензії вих.№37 від 21.09.2012р.
На виконання вимог суду, позивачем у матеріали справи надано супровідний лист б/н від 21.12.12р. з додатками та клопотання від 24.01.2013р.
Слухання справи відкладалось, у зв»язку з неявкою відповідача у засідання суду, а також для представлення сторонами витребуваних та додаткових документів по справі.
Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.
Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.
У судовому засіданні 28.01.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.
Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
05 липня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна індустріальна компанія», м. Київ (далі по тексту-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро», с.Новоолексіївка Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №ЮН0046, згідно умов якого Продавець зобов"язався передати сільськогосподарську техніку виробництва компанії Tonutti (Італія), що перелічено в додатку №1 до цього договору, у власність Покупця, а Покупець зобов»язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, на умовах даного договору. Асортимент товару, одиниця виміру кількість товару, загальна кількість товару передбачається у додатку №1 до даного договору, що є невід»ємною частиною даного договору.
Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань, де він у виконання умов укладеного договору по видатковій накладній №РН-0001533 від 05.07.2012р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на загальну суму 70 000 грн. Разом з цим, сторонами складено та підписано акт введення в експлуатацію від 10.07.2012р.
Поставлений згідно означеної накладної товар на підставі довіреності серії ЯПР №449617 від 05.07.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.
З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.
Розглянувши представлену накладну судом встановлено, що асортимент вказаний в ній повністю співпадає з предметом поставки, який зазначений в додатку №1 від 05.07.2012р. до договору (граблі).
Як вбачається з довідки б/н від 24.01.2013р. наданої позивачем між сторонами по справі відсутні будь-які інші право чини щодо купівлі-продажу техніки виробництва компанії Tonutti (Італія), окрім договору купівлі-продажу №ЮН0046 від 05.07.2012р.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що поставка товару згідно представленої позивачем накладної, відбулась в межах договору купівлі-продажу №ЮН0046 від 05.07.2012р.
У відповідності до п.2.1, п.2.1.1, п.2.1.2 укладеного договору, покупець зобов»язався сплатити грошову суму за товар, яка складає з ПДВ 70 000 грн. до 15.07.2012р. в наступному порядку:
- попередня оплата у розмірі 10 000 грн. здійснюється покупцем до 05.07.2012р.;
- остаточна оплата здійснюється покупцем в розмірі 60 000 грн. до 15.07.2012р., після запуску у господарстві.
На виконання умов договору відповідачем було перераховано на рахунок позивача передоплату у розмірі 10 000 грн. з посиланням на виставлений рахунок-фактури №ЮН/0000046 від 05.07.2012р., що підтверджується банківською випискою.
Станом на 31.10.2012р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 60 000 грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст.ст. 55, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності з ст. 599 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 60 00 грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
На момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 60 000 грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна індустріальна компанія», м. Київ, щодо стягнення боргу у сумі 60 000 грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 16.07.2012р.-20.11.2012р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. п.2.1 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 629,51грн. 3% річних в повному обсязі.
Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені за вказаний період у розмірі 3 147,54грн. такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно вимог ст.ст.546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, умовами договору купівлі-продажу №ЮН0046 від 05.07.2012р. сторони не узгодили дану відповідальність відповідачем.
Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.193, ч.2 ст.343 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна індустріальна компанія», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро», с.Новоолексіївка Донецької області про стягнення 63 777,05грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро», с.Новоолексіївка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна індустріальна компанія», м. Київ заборгованість у розмірі 60 000грн., 3% річних у розмірі 629,51грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 530,07 грн.
В решті частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 28.01.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2013р.
Суддя Подколзіна Л.Д.