Справа №22ц-12863/12 р. Головуючий у 1 інстанції - Ткачов О.М.
Категорія - 23 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
27 грудня 2012 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Ларіної Н.О.
Смєлік С.Г.
при секретарі: Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» (далі Агрофірма) про розірвання договору оренди землі,-
Рішенням Краснолиманського міського суду від 08 листопада 2012 року ОСОБА_2 у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув на вимоги діючого законодавства. Так, відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути розірваним у разі порушення його істотних умов однією із сторін. Однією з таких умов є оренда плата, яку відповідач не сплачував, а погашення її продукцією та послугами належним чином не оформив. Крім того, згідно Закону України «Про оренду землі», орендна плата здійснюється з урахуванням індексу інфляції, перевірити нарахування інфляційної суми неможливо у зв'язку з відсутністю у відповідача звітів. Останній також у порушення прав орендавця, передав його земельну ділянку у суборенду без його згоди. Умови договору оренду були порушені ще в момент його укладання, оскільки сторони виходили з того, що зміни обставин не настануть. Як вбачається з договору оренди, він не містить умов відповідальності, зокрема щодо нарахування пені у разі несвоєчасного перерахунку орендної плати. Крім того, договір не містить всіх істотних умов, зазначених в ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Суд не врахував, що договірні зобов'язання повинні виконуватися належним чином а також те, що відповідно до вимог Закону України «Про плату за землю», не внесення оплати протягом певного строку вважається систематичним порушенням і є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Позивач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
При розгляді справи судом було встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,02 га, розташована в Краснолиманському районі Донецької області, цільове призначення якої - сільськогосподарське. 10 квітня 2007 р. між сторонами укладений договір оренди землі строком на 12 років (до 2018 року включно), який зареєстрований належним чином в Державному реєстрі земель 25.06.2007 р. за №040715500164 (далі Договір).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст. 15 Закону, істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Як вбачається з вимог ст. 18 Закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Виходячи з встановлених судом обставин між сторонами укладений Договір, який є чинним.
Відповідно до розділу 4 Договору, сторони домовилися щодо орендної плати, зокрема, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 520 грн. без урахування інфляції в період з 01.01.по 31.12 кожного року його дії. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідним актом. При цьому нарахування пені у разі несвоєчасної виплати орендної плати не передбачено.
Згідно ст. 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Як вбачається з вимог ст. 22 Закону, орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.
В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 відповідачем сплачувалася оренда плата в строки та на умовах, передбачених Договором з урахуванням домовленості про різні форми орендної плати із застосуванням індексів інфляції, незважаючи на відсутність домовленості про нарахування інфляційних сум. Більш того, як вбачається з наданих відповідачем відомостей, у позивача навіть мала місце переплата.
Відповідно до ст. 32 Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно ст. 141 ЗК України (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема: систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, ним ставиться питання про розірвання Договору з підстав порушення відповідачем умов щодо орендної плати. При цьому, позивачем не надано доказів, які б підтверджували обґрунтованість його вимог. В ході слухання справи судом першої інстанції не встановлено порушень стосовно здійснення орендної плати відповідачем, які б давали підстави для розірвання Договору. Більш того, ОСОБА_2 у заяві зазначав, що він не впевнений у правильності розрахунків, при цьому не заперечував факт отримання орендної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що дійсно існує договір суборенди, укладений між відповідачем та фермерським господарством «Максимус-1». Доказів того, що вказаний договір був укладений за згодою позивача або його реєстрація проведена належним чином не надано. Разом з тим, викладені обставини не є підставами для розірвання Договору, передбачені діючим законодавством, а можуть бути лише підставами для визнання договору суборенди недійсним чи свідчити про його нікчемність.
Крім того, викладені позивачем обставини для розірвання договору не є істотними порушеннями Договору в понятті, передбаченому діючим законодавством. Доказів же завдання цими обставинами шкоди, в результаті якої позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору останнім не надано.
За вказаних обставин, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову ОСОБА_2
Стосовно порушень, начебто допущених відповідачем при укладенні договору, то відповідно до діючого законодавства, вони не є підставами для розірвання Договору, а можуть бути лише підставами для визнання його недійсним. Такі вимоги позивачем не заявлялися.
Виходячи з наведеного, доводи апелянта про те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися вимоги діючого законодавства, зокрема незастосування ст. 651 ЦК України у зв'язку із нездійснення відповідачем орендної плата; погашенням її продукцією та послугами; ненарахуванням індексу інфляції; передача земельної ділянки у суборенду без його згоди є необґрунтованими.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про порушення умови договору оренду в момент його укладання, оскільки у разі наявності таких обставин вони можуть бути підставами для визнання договору недійсним.
Необґрунтовані також посилання позивача на вимоги Закону України «Про плату за землю», оскільки цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів і відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Крім того, з 01.01.2011 р. він втратив чинність.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 листопада 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: