Справа №22ц/0590/12868/2012 Головуючий в 1 інстанції Заставенко М.О.
Категорія 27 Доповідач Пономарьова О.М.
25 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Канурної О.Д.,
при секретарі Бордюзі Л.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню,-
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчих написів приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 03 червня 2010 року про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, що належать ОСОБА_1, скасовано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, що встановлюють заборгованість. Однак, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 26 вересня 1999 року іпотечний договір не є документом, що підтверджує безспірність заборгованості боржника. Крім того, виконавчий напис нотаріуса на іпотечному договорі вчиняється у зв'язку з простроченням виплат обов'язкових платежів у разі закінчення строку основного зобов'язання та іпотечного договору. Судом не взято до уваги, що строк закінчення основного зобов'язання настає лише 02 травня 2017 року. Апелянт вважає необгрунтованим покладення на нього витрат по вчиненню виконавчого напису.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні виконавчих написів були дотримані вимоги законодавства, а позивач не надав суду доказів в підтвердження наявності обставин, які б свідчили протилежне.
Такий висновок суду є правильним і відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 589 частиною 1 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Згідно із положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи відповідно до Іпотечних договорів №0401/0407/88-035-Z-1 від 03 травня 2007 року та №0401050788-035Z2 від 17 вересня 2008 року ОСОБА_3 на забезпечення виконання Основного зобов'язання за Кредитним договором №0401/0507/88-035 від 03 травня 2007 року передав в іпотеку Іпотекодержателю належні йому на праві власності: будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,100 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
20 квітня 2010 року відповідно до п.3.8, п.3.10 Кредитного договору, п.11 Іпотечного договору та ст.35 Закону України «Про іпотеку» Банком на адресу ОСОБА_1 надіслано лист за вих. №09/447/109 від 15 квітня 2010 року та лист за вих. №09/448/109 від 15 квітня 2010 року, які позивач отримав особисто 27 квітня 2010 року, що підтверджується двома повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Вказаними листами Банк повідомляв позивача про зміну умов кредитного договору, вимогу про виконання порушеного зобов'язання, письмову вимогу про усунення порушення відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п. 11 Іпотечного договору.
Згідно зі ст. 87 Закону «Про нотаріат» (в редакції від 03 березня 2009 року) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 88 цього Закону передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Пунктами 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Мінюсту України від 03 березня 2004 року №20/5, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у даному Переліку.
Пунктом 283 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем і боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушень.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин та вимог законодавства, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що при вчиненні виконавчих написів 3 червня 2010 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на праві власності, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі іпотечних договорів №0401/0407/88-035-Z-1 від 03 травня 2007 року та №0401050788-035Z2 від 17 вересня 2008 року, порушень вимог закону та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України допущено не було.
Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором на підставі виконавчих написів є безпідставним, оскільки ч.1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Пунктом 3.8 Кредитного договору передбачена зміна умов кредитного договору без укладання будь-якого додаткового договору. Банк має право вимагати від Позичальника виконання зобов'язання за Кредитним договором, якщо Позичальник порушує строки платежів, встановлені п.3.3 Кредитного договору. При настанні такої обставини, строк виконання Позичальником своїх зобов'язань за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня направлення Банком Позичальнику повідомлення про зміну умов Кредитного договору.
Доводи апелянта про те, що він не був повідомлений про вчинення виконавчих написів, спростовуються умовами договорів та тим, що 20 квітня 2010 року Банк направив ОСОБА_1 два листи, які він отримав особисто 27 квітня 2010 року, в яких повідомляв позивача про зміну умов кредитного договору, вимогу про виконання порушеного зобов'язання, письмову вимогу про усунення порушення відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п. 11 Іпотечного договору.
Оскільки банк своєчасно направив ОСОБА_1 письмову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором, а іпотекодавець не направив заперечень проти суми боргу, посилання апелянта на те, що виконавчий напис не підлягає виконанню, є безпідставними.
Відповідно до статті 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій, а також за надання послуг технічного характеру справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом,та фізичною або юридичною особою, тому доводи апелянта про необгрунтоване стягнення з нього витрат за вчинення виконавчого напису, є безпідставним.
Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі позивача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М.Пономарьова
Судді: Л.І.Соломаха
О.Д.Канурна