Справа № 22/0590/13026/12 Головуючий у 1 інстанції: Мамалуй М.В.
Категорія: 51 Доповідач: Краснощокова Н.С.
19 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Мальованого Ю.М.
при секретарі: Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» про відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди.
Посилався на те, що з січня 1977р. по січень 2011р працював у ДП «Добропіллявугілля» у відокремленому підрозділі «Шахта «Алмазна» та у відокремленому підрозділі «Шахта «Добропільська» електрослюсарем підземним, машиністом гірничовийомочних машин підземним. Під час роботи у вугільній промисловості, виконуючи важку роботу отримав професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів 2 ступеня. Висновком МСЕК від 12.12.2006р. йому вперше встановлено інвалідність 3 групи та 50% страти професійної працездатності. Крім того, під час трудового договору з відповідачем він виконував завдання з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримав захворювання середньо - ампулярного відділу прямої кишки. На підставі довідки МСЕК від 4.07.2011р. йому було встановлено 85% втрати професійної працездатності безстроково за сукупністю вказаних захворювань. Відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі йому призначені страхові виплати та щомісячні регресні виплати. Внаслідок захворювання від шкідливих умов праці йому заподіяно фізичний біль та душевні страждання, порушені його особисті немайнові права на охорону здоров'я, на безпечну працю. Він тривалий час знаходився на лікуванні. Професійне захворювання залишило для його здоров'я невиліковні наслідки, він відчуває постійний біль у грудях, задуху при ходьбі, приступи ускладненого дихання, слабкість, у нього періодично підвищується тиск, у зв'язку з чим він відмовився від пересування на дальні відстані, при зміні погоди задихається, постійно приймає ліки. Після захворювання він не може виконувати певні види роботи у побуті, тому вся важка праця лягла на плечі дружини, обмежене його спілкування з друзями та знайомими. Таким чином, внаслідок втрати професійної працездатності на 85% йому спричинена істотна моральна шкода, у відшкодування якої позивач просив стягнути з відповідача 85 000 грн..
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 38 000,00 грн.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення. Посилається на те, що оскаржуване рішення ґрунтується на недоведених і неповно з'ясованих обставинах, а розмір стягнутої суми є надмірним. Висновком МСЕК не встановлено спричинення позивачу моральної шкоди. Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем не доведено і судом не встановлено факту заподіяння моральної шкоди позивачу, а також винних дій відповідача. При укладанні трудового договору позивач під розпис був повідомлений про умови праці, про можливі негативні наслідки для його здоров'я та пов'язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Позивач свідомо йшов працювати в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці, щорічно проходив періодичний медичний огляд і був усвідомлений про стан його здоров'я. При погіршенні стану здоров'я мав можливість припинити роботу, але свідомо продовжував працювати в шкідливих та небезпечних умовах. Таким чином, сама важкість і небезпечність технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.
В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 проти скарги відповідача заперечувала та просила рішення залишити без зміни. Представник відповідача в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений, що підтверджено телефонограмою, прийнятою працівником відповідача - секретарем Пославською Л.О. Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутності за участю його представника ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп. 1 - 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII "Про охорону праці" (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року N 229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та пунктом 22 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV), якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соцстраху.
Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року N 717-V "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 717-V), що набрав чинності з 30 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону N 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі N 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237- 1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Задовольняючи позов частково суд правильно виходив із того, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачеві спричинена моральна шкода, яку має відшкодувати відповідач на підставі ст. 237-1 КЗпП України.
Однак, суд виходив із того, що відповідач має нести відповідальність за спричинення моральної шкоди у зв'язку із отриманням позивачем двох захворювань - хронічного обструктивного захворювання легенів 2 ступеня та захворювання середно - ампулярного відділу прямої кишки, виходячи із втрати професійної працездатності 85%, визначеної висновком МСЕК від 4.07.2011р.
З таким висновком суду погодитись у повному обсязі неможливо з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, тривалий час працюючи на підприємстві відповідача в підземних умовах отримав професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень пилової етиології, другої стадії, що підтверджено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 24 листопада 2006р., розслідування проведено відповідачем.
Згідно з випискою з акту огляду у МСЕК від 12 грудня 2006р. позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічним обструктивним захворюванням легень та встановлено 3 групу інвалідності безстроково.
З 17 травня по 2 серпня 1988р. позивач виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено записом у трудовій книжці та архівною довідкою від 24.09.2008р., виданою галузевим державним архівом міністерства оборони України.
Згідно з витягом з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання ОСОБА_1, а саме «захворювання середно - ампулярного відділу прямої кишки, стан після комбінованого лікування» пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 8 квітня 2011р. захворювання позивача, а саме «захворювання середно - ампулярного відділу прямої кишки, стан після комбінованого лікування» пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Висновком МСЕК від 4.07.2011р. позивачу встановлено 85% втрати професійної працездатності за сукупністю хвороб, а саме 50% за професійним захворюванням хронічним обструктивним захворюванням легень та 35% по хворобі, пов'язаній з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки хронічне обструктивне захворювання легень є професійним захворюванням, що підтверджено актом розслідування хронічного професійного захворювання та висновком МСЕК, це захворювання виникло через недосконалість технології гірничих робіт, неефективність засобів боротьби з пилом, недотримання та невиконання всього комплексу обезпилюючих заходів, передбачених проектом комплексного обезпилення шахти та окремих дільниць та причиною професійного захворювання є підвищена запиленість повітря на робочих місцях на протязі 30 років, як це зазначено у пунктах 16, 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання, відповідальність за спричинення моральної шкоди, у зв'язку з цим професійним захворюванням має бути покладена на роботодавця - відповідача у справі.
35% втрати професійної працездатності у зв'язку з захворюванням середно - ампулярного відділу прямої кишки не є професійним захворюванням. Це захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено витягом з протоколу засідання Військово - лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18.11.2011р., експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 8 квітня 2011р. та висновком МСЕК від 4.07.2011р.
Захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст. 1 вказаного Закону).
Тому стягнення моральної шкоди, спричиненої захворюванням, яке не пов'язане з виробництвом, не є професійним, з роботодавця не відповідає вимогам ст. 237-1 КЗпП України.
Оскільки судом помилково визначено розмір відшкодування моральної шкоди у зв'язку із втратою професійної працездатності 85% за сукупністю двох захворювань, професійного та пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково, шляхом відшкодування моральної шкоди, спричиненої лише професійним захворюванням.
12.12.2006р. позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічним обструктивним захворюванням легень та 3 групу інвалідності безстроково. Позивач посилався на те, що у зв'язку з професійним захворюванням, втратою здоров'я, поновити яке неможливо, йому спричинено моральні страждання, він відчуває фізичний біль, задуху, у нього ускладнене дихання, слабкість, він вимушений постійно приймати ліки, змінився звичайний спосіб його життя, він не може виконувати певні види робіт у побуті, не може пересуватись на далекі відстані, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації його життя. Зазначені обставини свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності висновку МСЕК про спричинення моральної шкоди безпідставні, обов'язкова наявність такого висновку діючим законодавством не передбачена. Посилання апелянта на те, що позивач знав про шкідливі умови праці та продовжував працювати також не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки встановлено, що моральна шкода, пов'язана з втратою здоров'я на виробництві, спричинена порушенням трудових прав позивача, внаслідок неефективності засобів боротьби з пилом, недотримання та невиконання всього комплексу обезпилюючих заходів, передбачених проектом комплексного обезпилення шахти та окремих дільниць.
З врахуванням ступеня втрати професійної працездатності, пов'язаної з професійним захворюванням, неможливості відновлення стану здоров'я позивача, глибини фізичних та душевних страждань позивача, принципів розумності і справедливості, слід визначити розмір моральної шкоди в сумі 15 000 грн., у задоволенні іншої частини вимог слід відмовити, оскільки покладення відповідальності на роботодавця за 35% втрати професійної працездатності, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС не відповідає вимогам матеріального закону.
Згідно з пунктами 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» задовольнити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я на виробництві 15000 грн. (п'ятнадцять тисяч грн..).
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: