Справа 22ц-0590/11463/12 Головуючий у 1 інстанції Руденко Л.М.
Категорія 53 Доповідач Санікова О.С.
10 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Санікової О.С.,
суддів Барсукової О.І., Дундар І.О.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року,-
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. З 27 лютого 1963 року по 5 вересня 2001 року він знаходився у трудових відносинах з відповідачем.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 8 жовтня 1997 року по цивільній справі за його позовом стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з вересня 1996 року по серпень 1997 року в розмір 662.23 грн., яка не сплачена до теперішнього часу.
Згідно довідки ВАТ «Содовий завод» за період його роботи з березня 2000 року по вересень 2001 року виникла заборгованість в сумі 1106 грн., яку при звільненні йому також не було виплачено та не сплачено до наступного часу.
Просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість по зарплаті в сумі 1106.92 грн., а також на підставі ст. 117 КЗпП України - середній заробіток в сумі 10961.60 грн. за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 5 вересня 2001 року по день ухвалення рішення та на підставі п. 2 постанови КМ України від 21 лютого 2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» - компенсацію втрати частини заробітної плати, яка виникла з 2001 року в сумі 2992.00 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати, яка виникла з 1997 року в сумі 3431.67 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 1 106 грн. 92 коп., вирішено питання судових витрат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; апелянт вважає, що судом неправильно до даних правовідносин застосовані положення ч.ч. 6, 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явились. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності; від ВАТ «Содовий завод» також надійшла зава про розгляд справи у відсутності представника.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою господарського суду Донецької області від 3 січня 2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ «Содовий завод», постановою господарського суду від 4 вересня 2003 року завод визнано банкрутом, а виплати, про які просить позивач не входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки середній заробіток та компенсація не входять до складу заробітної плати.
Проте з такими висновками погодитись неможливо виходячи з наступного.
За положеннями ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.
У трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються. Такі терміни використовуються у низці статей Цивільного та Господарського кодексів України.
По даній справі виник спір із приводу порушення ВАТ «Содовий завод» законодавства про оплату праці з передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України підстав.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ч.ч. 4, 6,7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ВАТ «Содовий завод» і був звільнений з роботи 5 вересня 2001 року на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). Заборгованість по заробітній платі товариства перед ОСОБА_1, яка становить 1106.92 грн., на час звільнення йому не виплачена.
Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнення сум, фактично з ним розрахувався.
Виходячи з встановлених по справі обставин, наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню. Виходячи з періоду затримки розрахунку, економічного та фінансового становища підприємства (визнання його банкрутом і в той же час тривалість проведення ліквідаційної процедури, а саме з 2003 року), а також штучне накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), а також враховуючи розмір заборгованості по зарплаті (662.23 грн. та 1106.92 грн.) та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просив стягнути позивач (п.20 постанови Пленуму) апеляційний суд вважає за можливе відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 1800.00 грн.
Згідно зі ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповіднозі ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості по місяцях, за які вона утворилась.
Тому саме з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації в сумі 2992.00 грн. та в сумі 3431.67 грн. не підлягають задоволенню.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303-316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року в частині спору про стягнення середнього заробітку та компенсації скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 1800.00 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: