Справа № 22ц-0590/12018/12 Головуючий у І інстанції Батманова В.В.
Категорія 27 Доповідач Дундар І.О.
3 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
на ухвалу Куйбишевського районного суду м.Донецька від 23 жовтня 2012 року про розстрочку виконання рішення суду,
Ухвалою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 23 жовтня 2012 року заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 18 березня 2010 року задоволена частково: розстрочено виконання рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 18 березня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на строк 30 місяців.
В апеляційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права - суд при розгляді заяви не встановив наявність обставин, що утруднюють виконання рішення відповідно до ст.373 ЦПК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Інші особи до суду не з»явились, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином - телефонограмами, які передані 26 листопада 2012 року та зареєстровані в Журналі телефонограм за №№2394, 2395.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично виконує платежі на зменшення заборгованості за кредитним договором, а зменшення сукупного доходу родини ОСОБА_1 не є підставою для розстрочки виконання рішення суду.
Але з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не можливо.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення (арк..спр.40), заявник посилався на те, що в нього значним чином зменшився розмір доходу - отриманої ним пенсії, припинилося надходження прибутку від підприємницької діяльності його дружини; крім того, в теперішній час державним виконавцем описано майно, яке передано в заставу - автомобіль, з метою його реалізації.
Проте як вбачається з рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 18 березня 2010 року сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 393900,12 грн. стягнута з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку (арк..спр.36-37).
Відповідно до постанови державного виконавця Куйбишевського відділу державної виконавчої служби 30 березня 2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Куйбишевським районним судом м.Донецька 20 вересня 2010 року на підставі рішення даного суду від 18 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» 395720,12 грн. (арк..спр.44).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, з 23 лютого 2010 року по 28 вересня 2012 року сплачує кошти на користь ПАТ «ВТБ Банк».
Частиною 1 ст. 36 Закону від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім"ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Вказана стаття визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення суду.
Як зазначено у наведеній статті підставою для, зокрема, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання боржника або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, при розгляді питання щодо розстрочки в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду чи про відмову у наданні розстрочки, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, або про відсутність таких обставин.
Разом з цим, зменшення розміру пенсії заявника та часткове погашення заборгованості в добровільному порядку не є підставою для розстрочки виконання вирішення та не є винятковим випадком в сенсі статті 373 ЦПК України.
Апеляційний суд приходить до висновку, що переконливих доказів, які б давали підстави для розстрочки рішення заявником не наведено.
Оскільки при розгляді заяви суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального прав, ухвала підлягає скасуванню з відхиленням заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення.
Доводи заявника щодо неможливості негайного і одноразового виконання ним рішення є необгрунтованими.
Так, відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно до статті 68 даного Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, становить п'ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.( стаття 70 Закону)
За таких обставин, з урахуванням передбачених Законом способів погашення боржником заборгованості, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечено заставою, тому часткове виконання зобов'язання може бути здійснено за рахунок суми від реалізації заставленого майна, а розстрочка виконання зобов'язання суттєво порушує права банківської установи на одержання боргу за кредитним договором та отримання грошових коштів від реалізації заставленого майна.
При вирішенні питання суд не врахував інтереси стягувача, права якого порушені, а також те, що заявником не надано доказів наявності обставин, що утруднюють виконання рішення.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволені заяви.
Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.
Ухвалу Куйбишевського районного суду м.Донецька від 23 жовтня 2012 року про відстрочку виконання рішення суду скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 18 березня 2010 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: