Справа №22ц-0590/11909/12 Головуючий в 1 інстанції Чемодурова Н.О.
Категорія 46 Доповідач Новосьолова Г.Г.
12 грудня 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді., Новікової Г.В.
суддів: Новосьолової Г.Г., Шевченко В.Ю.
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і розподіл спільного майна, -
17 жовтня 2012 року рішенням Слов'янського міськрайонного суду позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору-продажу і розподіл спільного майна - задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Визнано за ОСОБА_4, право власності на ? частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на ? частку автомобіля марки GEELY MR 7151 A з державним номерним знаком НОМЕР_1.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 надіслав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, ухвалите нове про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини по справі, а також порушені норми процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не перевірені докази надані позивачкою, суд не пересвідчився у правильності даних автомобілю.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 надіслав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, ухвалите нове про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини по справі, а також порушені норми процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не перевірені докази надані позивачкою, судовий процес проводився з порушеннями: не було надано право на репліку, у дебатах представник апелянта зазначала, що дати пояснень не може, оскільки вона не знає всіх обставин по справі, а тому суд повинен був відповідно до вимог ст.194 ЦПК України повернутися до з'ясування всіх обставин по справі.
У судовому засіданні представник позивачки просила апеляційні скарги відхилити, рішення суду залишити без змін.
В судове засідання не з'явилась позивачка ОСОБА_4, але нею до суду надана заява про розгляд справи за її відсутності.
У судове засідання не з'явились ОСОБА_3, ОСОБА_2, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать телефонограми в матеріалах справи, які зареєстровані у Журналі телефонограм №1 за №1117,1118,1120 (а.с.134,136,137).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю - доповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано виходив з вимог ст. 369 ЦК України, ст..ст.70, 74 СК України та правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено.
16 червня 2011 року рішенням Слов'янського міськрайонного суду позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволені частково.
Встановлений факт проживання однією сім'єю з 2004 року без реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль марки GEELY MR 7151 A, державний номерний знак НОМЕР_1, якій зареєстрований 20 березня 2009 року у МРЕВ м. Слов'янська на ім'я ОСОБА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2(а.с.8-10).
09 серпня 2011 року рішенням апеляційного суду Донецької області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, якім у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
11 січня 2012 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних рішення апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2011 року скасовано та справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 11,12).
12 березня 2012 року рішенням апеляційного суду Донецької області рішення Слов'янського міськрайонного суду від 16 червня 2011 року в частині дати, з якої сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу змінено. Встановлено факт проживання однією сім'єю з 09 квітня 2008 року без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_2
Рішення суду в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_1 та автомобілю марки GEELY MR 7151 A, державний номерний знак НОМЕР_1, якій зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишено без змін.
10 травня 2012 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і розподіл спільного майна, мотивуючи свої вимоги тим, що в період спільного проживання однією сім'єю сторони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль марки GEELY MR 7151 A, державний номерний знак НОМЕР_1, якій зареєстрований на ОСОБА_2, що є спільною сумісною власністю сторін, оскільки це встановлено рішенням суду.
В період розгляду вищевказаної справи ОСОБА_2 продав своєму братові ОСОБА_3 спірний житловий будинок не узгодивши це питання зі співвласником позивачкою ОСОБА_4
Відповідно до довідки КП «БТІ» м. Слов'янська право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу 13 лютого 2012 року (а.с.13).
Відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 16 червня 2011 року встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль марки GEELY MR 7151 A, державний номерний знак НОМЕР_1, якій зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Позивачка звертаючись до суду з позовом про розподіл майна та визнання за нею право власності на ? частину спірного житлового будинку та ? частину спірного автомобіля виходила з того, що це майно за рішенням суду визнано спільною сумісною власністю.
Виходячи з встановлених обставин наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст..70 СК України, визнавши за позивачкою право власності на ? частину на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 та на ? частину автомобіля марки GEELY MR 7151 A державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки зазначене майно є об'єктом права спільної сумісної власності та частки майна дружини та чоловіка є рівними.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 16 червня 2011 року встановлено, що спірний житловий будинок та автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Однак, відповідачем ОСОБА_2 спірний будинок відповідно до договору купівлі - продажу від 13 лютого 2012 року був проданий ОСОБА_3, та в подальшому згідно довідки КП «БТІ» м. Слов'янська право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі зазначено договору купівлі - продажу (а.с.13).
Отже, при здійсненні зазначеного правочину були порушені права співвласника позивачки, оскільки їй належить ? частина зазначеного будинку та своєї згоди при продажі спірного будинку вона не надавала.
Відповідно до вимог ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно діючого законодавства правочини, щодо нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
При цьому, як вбачається з вимог ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, виходячи з встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не мав права на відчуження спірного будинку, оскільки він визнаний за рішенням суду спільною сумісною власністю сторін та його відчуженням порушені права позивачки, як співвласника.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено.
Довід апеляційної скарги проте, що суд не пересвідчився в правильності даних автомобілю є необґрунтованим, оскільки у рішенням суду першої інстанції від 16 червня 2011 року встановлено, що саме автомобіль марки GEELY MR 7151 A, державний номерний знак НОМЕР_1, якій зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Крім цього, апелянт не надав суду доказів у підтвердженні доводів апеляційної скарги.
Довід апеляційної скарги проте, що судом порушені норми процесуально права, а саме представнику відповідача не було надано право на репліку є безпідставним.
Відповідно до ч.7 с.193 ЦПК України вбачається, що з дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.
Репліка - це коротка відповідь на почуте у судовій промові протилежної сторони. Репліка адресується конкретній особі. Ця особа має право на відповідь.
Отже, твердження відповідача проте, що судом не було надано право на репліку його представнику не підтверджується матеріалами справи, а саме журналом судового засідання.
Відповідно до вимог ст..199 ЦПК України ні відповідач, ні його представник письмових зауважень щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання, журналу судового засідання суду не подавали, а тому ці доводи є безпідставними.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: