Справа 22ц- 0590/11258/2012 Головуючий у 1 інстанції: Сліщенко Ю.Г.
Категорія 45 Доповідач: Новосьолова Г.Г.
28 листопада 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю.
суддів: Корчистої О.І., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Бакунець Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 30 липня 2012 року по цивільній справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди,
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, зобов'язання не чинити перешкод, стягнення моральної шкоди,
10 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої з наступних підстав.
Позивач зазначає, що він разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 мешкає за адресою:АДРЕСА_5. Їх сусідами є ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2.
На межі земельних ділянок, а саме дворів позивача та відповідачки знаходиться вугільний сарай, який належав позивачу. Позивач сам побудував його та він визначений як самовільно зведений.
Відповідачка наполягала на знесенні сараю, оскільки він їй заважав. У вересні 2011 року відповідачка разом зі своїм чоловіком зруйнувала частину сараю, вугілля висипалося у двір відповідачки.
Позивач для отримання необхідних документів звернувся до відділу земельних відносин у виконком Петровської районної ради м. Донецька, але йому пояснили, що на плані отриманому у БТІ м. Донецька сарай є, але його необхідно ввести в експлуатацію, а потім звертатися до суду.
Звернувшись до відповідної організації ГАСКа для виготовлення проекту та технічного звіту для подальшого оформлення документів, йому пояснили, що замовлені документи на сарай виготовити не можливо, оскільки він майже знищений, а тому його необхідно відновити згідно плану БТІ, а потім знов звертатися до ГАСКа.
З питанням відновлення будівлі - сараю, позивач звернувся до відповідачки, але остання зі скандалом відмовилась.
Оскільки позивач не може оформити документи належним чином, а відповідачі відмовляються відновити зруйнований ними сарай, це супроводжується постійними скандалами, які негативно впливають на стан здоров'я позивача та його матері, на думку позивача, діями відповідачки йому спричинена моральна шкода у розмірі 50 000 гривень, які він просить суд стягнути з відповідачки, а також просить зобов'язати відповідачку відновити його сарай.
13 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.
29 грудня 2003 року на підставі рішення Петровської районної ради м. Донецька від 10 грудня 2003 року її чоловіку ОСОБА_3, як багатодітної сім'ї , був виданий ордер №14490 на квартиру АДРЕСА_2.
15 листопада 2008 року на підставі рішення Петровської районної ради м. Донецька від 12 листопада 2008 року її чоловіку ОСОБА_3, був виданий ордер №14623 на квартиру АДРЕСА_4.
На підставі свідоцтва про право власності №2222 від 07 травня 2008 року родина ОСОБА_3 стали власниками квартири.
У квартирі АДРЕСА_5 мешкають: ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_6
До заселення родини ОСОБА_1 у будинок АДРЕСА_2, на межі земельних ділянок між ними та позивачем ОСОБА_2, останнім без відповідного дозволу на будівництво, був побудований вугільний сарай. З часом сарай прийшов у стан не придатний для використання.
Відповідачка ОСОБА_1 з метою безпеки для своєї родини - дітей, разом з чоловіком розібрали стіну сараю зі своєї сторони та запропонували позивачу ОСОБА_2 також розібрати сарай та перенести його в інше місце.
Проте, ОСОБА_2 категорично відмовився і навпаки знов заложив стіну в сараї, яка знаходилась на земельної ділянці ОСОБА_1 з порушенням норм та стандартів будування (без зв'язку з іншими стінами).
Весною 2011 року ОСОБА_2 завіз вугілля та розташував його у зазначеному сараї. 09 вересня 2011 року стіна, яку заложив ОСОБА_2 розрушилася та вугілля висипалося у двір ОСОБА_1, у зв'язку з чим, прохід та проїзд на автомобілі у її дворі став не можливим. Крім цього, це стало перешкодою для ОСОБА_1 щодо встановлення у дворі будинку воріт та огорожи на межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5.
Дані обставини стали підставою для звернення до суду з наступними позовними вимогами: усунути перешкоду у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача перенести зі земельної ділянки ОСОБА_1 вугільний сарай в інше місце на земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди для встановлення воріт та огорожі на межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5.
03 листопада 2011 року ухвалою Петровського районного суду м. Донецька обидві справи об'єднані в одне провадження.
13 січня 2012 року до суду звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6 ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, зобов'язання не чинити перешкод, стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.
На межі земельної ділянки будинку АДРЕСА_2, де мешкає родина ОСОБА_5 та земельної ділянки будинку АДРЕСА_5, де мешкає родина ОСОБА_6, ОСОБА_2, без відповідного дозволу на будівництво був побудований вугільний сарай. З часом сарай прийшов у стан непридатний для використання.
Родина ОСОБА_4 просила ОСОБА_2 перенести вугільний сарай в інше місце на своєї земельної ділянки, оскільки спірний сарай став руйнуватися та загрожував здоров'ю родини ОСОБА_4.
Весною 2011 року ОСОБА_2 завіз вугілля та розташував його у зазначеному сараї. 09 вересня 2011 року стіна зруйнувалась та вугілля висипалося у двір ОСОБА_1, у зв'язку з чим, прохід та проїзд на автомобілі у дворі став не можливим. Крім цього, це стало перешкодою для родини ОСОБА_1, щодо встановлення у дворі будинку воріт та огорожи на межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5.
Відмова родина ОСОБА_2 усунути перешкоди, а саме перенести сарай та убрати із двору ОСОБА_1 вугілля, супроводжувалось постійними скандалами, які негативно впливають на стан здоров'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому, діями ОСОБА_2, ОСОБА_6 ОСОБА_7 ним спричинена моральна шкода, у зв'язку з чим необхідно стягнути:
- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень кожному за користування їх земельною ділянкою та здійснення перешкоди щодо неможливості встановлення воріт у дворі будинку з 2004 року,
- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральну шкоду кожному, за нанесення незручностей за кожний день у розмірі 50 гривень, у зв'язку з руйнуванням стіни сараю за 120 діб, а разом 6 000 гривень,
- з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень кожному за образу протягом 5 місяців,
- з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень кожному відповідно до вимог ст..103 Земельного кодексу України.
Крім цього, такі обставини стали підставою для звернення до суду з наступними позовними вимогами: усунути перешкоду у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача перенести з земельної ділянки ОСОБА_1 вугільний сарай в інше місце на земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди для встановлення воріт та огорожі на межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5.
17 січня 2012 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, зобов'язати перенести вугільний сарай в інше місце на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5, стягнути на її користь з ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень мотивуючи свої вимоги наступним.
З 2010 року у родині ОСОБА_2, які мешкають за адресою: АДРЕСА_5, став проживати відповідач ОСОБА_7
У 2011 році на ім'я ОСОБА_7 двічі ОСОБА_6 було отримано вугілля. Під тиском ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_7 вугілля засипав у вугільний сарай та у двір ОСОБА_1, що стало підставою для звернення до суду. Відповідач ОСОБА_7 убрав стену та вугілля тільки після звернення до суду.
24 лютого 2012 року ухвалою Петровського районного суду м. Донецька зазначені справи об'єднанні в одне провадження.
13 липня 2012 року ухвалою Петровського районного суду м. Донецька позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування земельної ділянки та стягнення моральної шкоди залишена без розгляду.
30 липня 2012 року рішенням Петровського районного суду м. Донецька у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, зобов'язання не чинити перешкод, стягнення моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 надіслала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволені її позову скасувати та ухвалите нове про задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушенні норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки неповне з'ясував обставини по справі, що мають значення для її вирішення. Апелянт вказує на те, що позивач ОСОБА_2 самовільно без дозволу виконкому місцевої ради побудував сарай, якій знаходився на межі земельних ділянок родини ОСОБА_2 та родини ОСОБА_1, у процесі користування стіна сараю впала та вугілля висипалось у подвір'я апелянта, що стало перешкодою у користуванні автомобілем та встановленням воріт разом з огорожею, також дії позивача спричинили моральну шкоду. Проте, суд першої інстанції розглянув справу не всебічно, що є підставою для скасування в частині відмови у задоволенні її позовних вимог.
У судовому засіданні відповідачі підтримали доводи апеляційної скарги, рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог просили скасувати та ухвалите нове про задоволення їх позову.
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_6 та відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать в матеріалах справи телефонограми, які зареєстровані у Журналі телефонограм № 1 за № 1039, 1041, також до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності (а.с.152-153 Т.3).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю - доповідача, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в частині відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, сторонами не оскаржувалось.
З матеріалів справи вбачається наступне.
29 грудня 2003 року на підставі рішення Петровської районної ради м. Донецька від 10 грудня 2003 року її чоловіку ОСОБА_3, як багатодітної сім'ї , був виданий ордер №14490 на квартиру АДРЕСА_2.
15 листопада 2008 року на підставі рішення Петровської районної ради м. Донецька від 12 листопада 2008 року її чоловіку ОСОБА_3, був виданий ордер №14623 на квартиру АДРЕСА_4 (а.с.82-85 Т.1).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло №2222 від 07 травня 2008 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 по 1/5 частині за кожним на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та зареєстрована КП БТІ м. Донецька 25 березня 2009 року (а.с.36, 38 Т.2).
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди, виходив з того, що сторони мають можливість у добровільному порядку усунути перешкоди, а тому відсутні підстави у задоволенні позову в цій частині.
Але, з таким висновком суду погодитися не можливо з наступних підстав.
Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 81 ЗК України (Право власності на землю громадян) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
У статті 92 Земельного кодексу України визначено право постійного користування земельною ділянкою, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 131 ЗК України передбачені підстави набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод, а саме громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Відповідно до ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України
Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.
З матеріалів справи вбачається, що у сторін відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5, які б підтверджували, у яких межах їм була надана земельна ділянка у власність або користування.
Як у судовому засіданні суду першої інстанції, так і апеляційній інстанції відповідачі ОСОБА_1 не надали суду доказів порушення їх прав у користуванні земельною ділянкою, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
Крім цього, апелянт зазначила, що на день ухвалення рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 усунув перешкоди, а саме розібрав стіну вугільного сараю та прибрав з двору ОСОБА_1 вугілля, також ОСОБА_1 вже встановили ворота та огорожу.
Виходячи з встановлених обставин та наданих сторонами доказів, та вимог закону апеляційний суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди для встановлення воріт та огорожі на земельної ділянки, слід відмовити з наступних підстав.
Апелянтом не надані докази порушення її прав у користуванні земельною ділянкою, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку, що самою ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не заперечувалось.
Отже, встановити на якій саме земельній ділянці був побудований вугільний сарай не можливо.
Що стосується доводу апеляційної скарги про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь моральної шкоди з відповідачів, слід зазначити, що при даних правовідносинах вимоги щодо відшкодування моральної шкоди законом не передбачено.
Крім цього, апелянт ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 вимог про стягнення з останнього на її користь моральної шкоди не заявляла (а.с.77-79 Т.1), під час розгляду справи, позовні вимоги нею в цій частині не уточнювались, а тому відсутні підстави для їх розгляду та вирішення питання по суті.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення, про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 30 липня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкоди, стягнення моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Судді: