Справа №22ц-12908/12 р. Головуючий у 1 інстанції - Бухтіярова О.М.
Категорія - 30 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
20 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Ларіної Н.О.
Смєлік С.Г.
при секретарі: Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу комунального закладу (далі КЗ) «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Дзержинська» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Дзержинська» (далі КЗ «ЦПМСД»), третя особа - управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради (далі УПСЗН) про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 02.01.2002 р. вона знаходилася у трудових відносинах з Новогродівським територіальним медичним об'єднанням, де працювала в якості лікаря офтальмолога. За рішенням Новогродівської селищної ради №105 від 19.12.2002 р. вказаний заклад був перейменований в міську лікарню №2. З вказаної лікарні вона звільнилася за власним бажанням 07.03.2008 р. і з 11.03.2008 р. уклала трудовий договір з Амбулаторією с. Кирове, де також працювала в якості лікаря офтальмолога, звідки була звільненою 11.01.2012 р. на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. З 12.01.2012 р. Амбулаторія увійшла в склад КЗ «ЦПМСП» як її структурний підрозділ. Оскільки з 1965 року вона проживає в с. Кирове і має тривалий стаж роботи в селищних медичних закладах, на підставі ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» вона має право на пільги щодо оплати комунальних послуг. Амбулаторією с. Кирове для представлення в УПСЗН їй була надана відповідна довідка, яку відповідачем було скасовано, в результаті чого вона не отримала пільги і вимушена була проводити оплату комунальних послуг у повному обсязі. Просила визнати дії відповідача щодо відмови у видачі довідки належного зразку для отримання пільг неправомірними і стягнути на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10033 грн. 76 коп., яка складає із зайво сплачених сум за комунальні послуги. Також діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просила стягнути на її користь грошову компенсації в розмірі 30000 грн.
Рішенням Дзержинського міського суду від 16 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: дії КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Дзержинська» щодо відмови у видачі довідки про наявність пільг по оплаті комунальних послуг визнані неправомірними. На користь ОСОБА_2 з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 10033 грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. В іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки не встановлено право останньої на отримання пільги. Судом не визначено правовий статус с. Кирове та Новогродівка. Пред'являючи позов про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, позивачка не зазначила які саме дії вона вважає неправомірними. Відповідно до діючого законодавства, перелік ознак, за наявності яких може бути надана пільга є вичерпним. Суд не звернув уваги на те, що моментом виходу на пенсію є дата призначення пенсії і з цієї дати особа є пенсіонером. Позивачка вийшла на пенсію в 1994 р. і на той момент вона не працювала в сільській місцевості або в селищі міського типу. Довідку про пільги структурним підрозділом Центру було видано незаконно, що стало підставою для визнання її недійсною і притягнення до відповідальності посадових осіб. Поза увагою суду залишилися також доводи про розмір доходів позивачки, який не надавав їй права на отримання пільги. КЗ «ЦПМСД» є бюджетною організацією і, оскільки відшкодування витрат на пільги проводиться за рахунок державних субвенцій, розпорядником яких є УПСЗН, то вони не є належним відповідачем по справі. Суд також не звернув уваги на розмір сукупного доходу пільговика та час звернення останнього до комунальних підприємств з приводу отримання пільг.
В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі.
Представник позивачки проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Позивачка до судового засідання не прибула, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка тривалий час працювала лікарем в медичних закладах, розташованих в селищах і проживала в цій же місцевості. За вказаних обставин, вона відповідно до вимог ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», має право на отримання пільги щодо оплати комунальних послуг. Згідно Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, затвердженого постановою. Кабінету Міністрів України №426 від 31.03.2003 р., саме на установи покладено обов'язок проведення роботи щодо порядку та умов надання пільг. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, яким ОСОБА_2 відмовлено у видачі відповідної довідки. Відсутність такої довідки позбавили позивачку права отримувати пільги, що завдало їй матеріальної шкоди, яка складає із зайво сплачених сум в рахунок оплати комунальних послуг. За вказаних обставин суд стягнув суму переплат на користь позивачки.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що хоча остання і має право на таке відшкодування, однак нею на не надано доказів на підтвердження факт спричинення моральних страждань.
Між тим, такі висновки суду не відповідають як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що з 02.01.2002 р. позивачка знаходилася у трудових відносинах з Новогродівським територіальним медичним об'єднанням, де працювала в якості лікаря офтальмолога. За рішенням Новогродівської селищної ради №105 від 19.12.2002 р. вказаний заклад був перейменований в міську лікарню №2. З вказаної лікарні ОСОБА_2 звільнилася за власним бажанням 07.03.2008 р. і з 11.03.2008 р. уклала трудовий договір з Амбулаторією с. Кирове, де також працювала в якості лікарі офтальмолога, звідки була звільненою 11.01.2012 р. на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. З 12.01.2012 р. Амбулаторія увійшла в склад КЗ «ЦПМСП» як її структурний підрозділ. Позивачка з 1965 року проживає в с. Кирове і має тривалий стаж роботи в селищних медичних закладах. З 1994 р. позивачка являється пенсіонером і отримує пенсію за віком.
Відповідно до вимог ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), медичні і фармацевтичні працівники, які проживають і працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонери, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, мають право, зокрема на безплатне користування житлом з освітленням і опаленням. Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються: {пункт "ї" частини першої статті 77 доповнено абзацом другим згідно із Законом №107-VI (107-17) від 28.12.2007 р. - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008} працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; {Пункт "ї" частини першої статті 77 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N10-рп/2008 від 22.05.2008} пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з вищевикладеної норми Закону, п.«і» вона була доповненою згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р., який на підставі Рішення Конституційного Суду N10-рп/2008 від 22.05.2008 р. був визнаний неконституційним.
При цьому, як вбачається з п.20 ст.1 Бюджетного кодексу України в редакції 2001 р.. який діяв на час внесення змін і прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення, закон про Державний бюджет України, це закон який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Виходячи з викладеного, Закон України «Про державний бюджет України» дії протягом бюджетного року, на який його прийнято.
Таким чином, ст. 77 Закону з 01.01.2008 р. діяла в першій редакції, згідно якої медичні і фармацевтичні працівники мають право, зокрема, на: безплатне користування житлом з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах.
Разом з тим, згідно ст. 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. №426 (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Порядок), пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням.
Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (ст. 169 Податкового кодексу України) (діючих на момент виникнення правовідносин) доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що в період знаходження у трудових відносинах з медичними закладами, позивачка пільгами щодо оплати комунальних послуг не користувалася, оскільки її середньомісячний доход перевищував граничні розміри.
Щодо надання пільги як пенсіонеру, як медичному робітнику, який раніше працював і проживав у селищних населених пунктах, то на момент виходу на пенсію - 19.12.1994 р., згідно трудової книжки позивачки, вона не працювала в селищному медичному закладі.
За вказаних обставин, у суду першої інстанції не було підстав для визнання дій відповідача щодо ненадання ОСОБА_2 довідки про пільги неправомірними.
Виходячи з викладеного, суд також безпідставно стягнув на користь позивачки матеріальну шкоду, не перевіривши навіть при цьому момент надання таких пільг комунальними підприємствами.
Враховуючи наведене, оскільки дії відповідача щодо ненадання ОСОБА_2 довідки про пільги є правомірними, то її вимоги про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Дзержинська» задовольнити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 16 листопада 2012 року скасувати.
ОСОБА_2 у задоволенні позову, пред'явленого до комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Дзержинська», третя особа - управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: