Справа 22ц/0590/11725/2012 Головуючий у 1 інстанції Рассуждай Я.М.
Категорія 27 Доповідач Біляєва О.М.
11 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Осипчук О.В.,
суддів Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,
при секретарі Муравченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом публічного акціонерного товариства "Донгорбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_2, та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 26 травня 2011 року,
У квітні 2010 року позивач пред'явив у суд даний позов до відповідачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_1 19 серпня 2008 року укладений кредитний договір № Н-1336-08 про надання кредиту в сумі 978900 грн. зі сплатою 23,7% річних строком до 18 серпня 2013 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між цими ж сторонами укладений договір іпотеки нежилого приміщення - підвального приміщення площею 333,2 кв. метрів у житловому будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, виконання зобов'язань забезпечено договором поруки ОСОБА_3
Боржник належним чином не виконує кредитні зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 30 березня 2010 року утворилась заборгованість в загальній сумі 1099600 грн. 75 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 668915 грн. 00 коп., суми простроченої заборгованості за кредитом 277348 грн. 40 коп., заборгованості за нарахованими процентами - 18873 грн. 13 коп., простроченої заборгованості за процентами - 118377 грн. 48 коп., пені за прострочення сплати процентів - 16086 грн. 74 коп.
З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості 1097280 грн. 65 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 946263 грн. 40 коп., заборгованості за процентами 137250 грн. 61 коп., пені за прострочення сплати процентів 13776 грн. 64 коп.; в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу Банком від свого імені з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з правом отримання витягу з Державного реєстру права власності.
Повторним заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 26 травня 2011 року позов задоволено.
Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись частково з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, до якої приєдналась ОСОБА_2, у якій посилається на порушення норм матеріального й процесуального права, порушує питання про скасування рішення в частині встановлення ціни продажу предмета іпотеки та ухвалення в цій частині нового рішення, зазначивши, що предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом продажу позивачем у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за ціною продажу, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна. В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що суд при ухваленні рішення не врахував пункти 4.5, 4.9.1 укладеного між сторонами іпотечного договору, які визначають порядок реалізації та ціну, нижче якої предмет іпотеки не може бути продано, та не застосував до спірних правовідносин положення статті 38 Закону України "Про іпотеку".
ОСОБА_2 у поданій нею скарзі просить скасувати оскаржене рішення в повному обсязі, ухвалити нове рішення про стягнення суми заборгованості за кредитом 668915 грн., відмовити у стягненні заборгованості за нарахованими та простроченими процентами, пені.
ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, в обґрунтування скарги зазначила, що суд у резолютивній частині рішення не вказав складові заборгованості, що підлягає стягненню. Вважає, що сума заборгованості за кредитом 946263 грн. 40 коп. визначена неправильно, оскільки позивачем була видана довідка, що сума заборгованості за кредитом складає 668915 грн. Крім того, суд не застосував положення ст. 258 ЦК України щодо стягнення неустойки; не встановив, яка стягнута сума є основним зобов'язанням, а яка - штрафними санкціями; не визначив період, за який нараховано штрафні санкції, що призвело до стягнення пені після спливу позовної давності та є підставою для зменшення її розміру.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання, про час і місце якого повідомлені в установленому законом порядку, не з'явилися. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представники позивача Соріна О.Г., Тамбовцева М.В. просили скарги відхилити, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_2, відхиляє скаргу ОСОБА_2 з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд керувався ст.ст. 525, 526, 553, 554, 1054 ЦК України, Законом України "Про іпотеку" й виходив з того, що у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем по сплаті заборгованості, в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від свого імені з укладення договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з правом отримання витягу з Державного реєстру прав власності.
Однак повністю погодитись з висновком суду не можна з огляду на таке.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що закрите акціонерне товариство "Донгорбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", та ОСОБА_1 19 серпня 2008 року уклали кредитний договір № Н-1336-08 про надання кредиту в сумі 978900 грн. зі сплатою 23,7% річних строком до 18 серпня 2013 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між цими ж сторонами укладений договір іпотеки нежилого приміщення - підвального приміщення площею 333,2 кв. метрів у житловому будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено трьохстороннім договором поруки, поручителем за яким є ОСОБА_3
ОСОБА_1 належним чином не виконує кредитні зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 30 березня 2010 року утворилась заборгованість у загальній сумі 1097280 грн. 65 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 946263 грн. 40 коп. (прострочена заборгованість 277348 грн. 40 коп. + заборгованість за тілом кредиту 668915 грн.), заборгованості за процентами 137250 грн. 61 коп. (заборгованість за нарахованими процентами 18873 грн. 13 коп. + заборгованість за простроченими процентами 118377 грн. 48 коп.), пені за прострочення сплати процентів 13766 грн. 64 коп.
Розмір заборгованості підтверджується розрахунками позивача (ас. 157-161), який перевірений апеляційним судом з урахуванням сплачених сум, згідно з квитанціями (ас. 62-65).
Доводи скарги, що розмір заборгованості не є правильним, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 589 ЦК України, статті 33 Закону України № 898-1У від 05 червня 2003 року «Про іпотеку» з наступними змінами та доповненнями у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконує основні зобов'язання за укладеним між сторонами кредитним договором, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору № Н-1336-08 сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. Іпотекодержатель самостійно обирає способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Одним із способів реалізації предмета іпотеки сторони визначили продаж Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому п. 4.9, в тому числі підпунктами 4.9.1 - 4.9.2 іпотечного договору (п. 4.7).
Отже, висновок суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний позивачем спосіб є правильним.
Однак поза увагою суду залишились роз'яснення, що містяться у п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Згідно з цим пунктом, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статі 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У резолютивній частині рішення, що переглядається, не зазначена початкова ціна предмета іпотеки.
Відтак, доводи скарги ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_2, визнаються обґрунтованими. Апеляційний суд доповнює висновок резолютивної частини оскарженого рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки наступним реченням: "Початкова ціна встановлюється на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна".
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Об'єм відповідальності поручителя ОСОБА_2 визначений пунктом 1.2 договору поруки № Н-1336-08 від 18 серпня 2008 року (ас. 10).
Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Таким чином, не ґрунтуються на законі доводи скарги поручителя, що заборгованість за нарахованими та простроченими процентами, пеня стягнуто безпідставно.
Апеляційний суд відхиляє й доводи скарги щодо стягнення пені після спливу позовної давності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК).
Так, з розрахунку Банку вбачається, що пеня нарахована за період з 01 листопада 2008 року по 28 березня 2010 року. 03 листопада 2009 року (ас. 64зворот) боржник ОСОБА_1 сплатив пеню у сумі 2320 грн. 10 коп., тобто вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу, у зв'язку з чим перебіг позовної давності переривається. Позов пред'явлено у суд 12 квітня 2010 року.
За таких обставин стягнення пені у сумі 13766 грн. 64 коп. (16086,74 грн. - 2320,10 грн.) відповідає вимогам закону.
Проте, стягуючи з обох відповідачів солідарно суму заборгованості за кредитним договором, суд не врахував положення другого абзацу п. 42 вищевказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, який забороняє одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Відтак сума заборгованості підлягає стягненню лише з ОСОБА_2, оскільки звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить позичальнику ОСОБА_1
З урахуванням викладеного апеляційний суд скасовує оскаржене рішення в частині стягнення суми з ОСОБА_1, відмовляє позивачу в цій частині позовних вимог; доповнює висновок резолютивної частини оскарженого рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки наступним реченням: "Початкова ціна встановлюється на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна". У решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_2, задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 26 травня 2011 року частково скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „Перший український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором № Н-1336-08, що укладений 19 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Донгорбанк" та ОСОБА_1, у сумі 1097280 грн. 65 коп. (один мільйон дев'яносто сім тисяч двісті вісімдесят грн. 65 коп.), яка складається із заборгованості за кредитом 946263 грн. 40 коп., заборгованості за відсотками 137250 грн. 61 коп., пені за прострочення сплати відсотків 13766 грн. 64 коп.
У позові про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 відмовити.
Висновок резолютивної частини про звернення стягнення на предмет іпотеки доповнити наступним реченням: "Початкова ціна встановлюється на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна".
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий
Судді