Справа 22ц-0590/12587/12 Головуючий у 1 інстанції Лук'янова О.В.
Категорія 27 Доповідач Солодовник О.Ф.
24 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Биліни Т.І.,
при секретарі Забавіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного га іпотечного договорів (без застосування наслідків недійсності),
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 06 листопада 2012 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного га іпотечного договорів (без застосування наслідків недійсності).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального законодавства, просив рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено наступне. За кредитним договором № Е35-06 від 07 червня 2006 року відповідач надав позивачу кредит в сумі 50000 доларів США під 16 % річних на суму залишку заборгованості за користування кредитом з кінцевим терміном погашення до 20 червня 2011 року (том 1 а.с.101-104). У забезпечення виконання даного кредитного договору між відповідачем та ОСОБА_2 07 червня 2006 року було укладено договір поруки та договори іпотеки № Е 30/06-1, № Е 30/06-2 та № Е 30/06-3 належне їй нерухомого майна: прибудоване приміщення загальною площею 27,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2; вбудоване приміщення загальною 43,0 кв.м. розташоване у АДРЕСА_1; прибудоване приміщення загальною площею 46,8 кв.м. розташоване у АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 13-24 ).
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Кахраманова Р.Н., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
На підставі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звернувшись до суду, позивач просив визнати недійсними договір кредит, договори поруки та іпотечний договір з тих підстав, що вони суперечать ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог з наступних підстав.
Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Ст.ст. 47, 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має відповідну ліцензію (а.с.( том 1 а.с.117-118), тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.
Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем не було надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 06 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: