Справа № 22-/0590/10019/12 Головуючий у 1 інстанції Літовка В.В.
Категорія: 42 Доповідач: Краснощокова Н.С.
7 листопада 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради, Перша Краматорська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору недійсним,
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення задоволено та відмовлено у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору недійсним.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги за її зустрічним позовом задовольнити та відмовити у задоволенні позову банку про виселення. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, порушення прав малолітньої дитини. Зокрема, зазначає, що на час укладання кредитного договору та договору іпотеки вона та її неповнолітня донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично постійно проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1. Згідно з вимогами банку та за наполяганням своєї матері ОСОБА_2 за півроку до укладання кредитного договору після чисельних сварок та викидання її речей з квартири вона вимушена була виписатися із квартири та прописатися у родичів, доньку із зазначеної квартири вона не виписувала, але фактичне місце проживання її та доньки залишилось незмінним. Таким чином при укладенні договору іпотеки порушені вимоги ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», оскільки правочин стосовно нерухомого майна, право користування яким має дитина, вчинено без згоди органу опіки та піклування, тому договір є нікчемним та не створює юридичних наслідків. Суд цей факт не прийняв до уваги, не надав оцінку факту проживання дитини у спірній квартирі, фактам перебування її у дитячому садку та навчання у школі за місцем фактичного проживання. Крім того, рішення суду про звернення стягнення на квартиру ухвалене за її відсутності, про розгляд справи вона не повідомлялась та подала апеляційну скаргу на вказане рішення.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених у справі обставин.
14.04.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитну угоду № 247М-08. Відповідно до п 2.1. Кредитної угоди Банк зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит в рамках кредитної угоди у розмірі 70 000 грн., строком повернення не пізніше 13.04.2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою «ПриватБанк» і відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_1 14.08.2008 року уклали договір іпотеки. Згідно з п. 7 договору іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно: 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачам в рівних долях на праві приватної власності. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитною угодою був укладений Договір майнової поруки від 14.04.2008 року між банком та відповідачами. Оскільки відповідачка ОСОБА_2 не виконувала зобов'язання по кредитному договору, рішенням Краматорського міського суду від 07.06.2010 року, яке набрало законної сили 18.06.2010 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки 2 - х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вищевказаної квартири. Таким чином всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Але після отримання письмової вимоги відповідачі продовжували проживати у спірній квартирі. Враховуючи наведене суд задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення та відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання іпотечного договору недійсним та зобов'язання нотаріуса виключити з Державного реєстру іпотек запис про реєстрацію договору іпотеки, оскільки прийшов до висновку про те, що нотар іусом були додержані всі норми діючого законодавства України при посвідченні спірного договору іпотеки.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, представник позивача Бикова М.А. проти скарги заперечувала та просила рішення залишити без зміни. Відповідачі в засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені телефонограмами.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов про виселення відповідачів та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання іпотечного договору недійсним суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_1. 14 квітня 2008р. ОСОБА_2 уклала з позивачем кредитну угоду №247М-08, за якою отримала кредит на споживчі цілі в сумі 70 000 грн. та зобов'язалась повернути суму кредиту до 13.04.2013р. із сплатою 21% річних за користування кредитними коштами та винагороду згідно з графіком. В цей же день між позивачем та відповідачами укладено договір іпотеки, згідно з яким у забезпечення виконання договору кредиту відповідачі передали банку належну їм квартиру АДРЕСА_1. Також 14.04.2012р. між банком та відповідачами укладено договір майнової поруки, за яким відповідачі зобов'язались відповідати перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 7 червня 2010р. частково задоволено позов банку та в рахунок погашення заборгованості за кредитом в сумі 78 030, 19 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачам квартиру.
Листами від 29.03.2012р. банк повідомив відповідачів про необхідність виселення, письмова вимога отримана відповідачами, але вони не виселились добровільно.
Тому суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про виселення відповідачів із квартири, на яку звернено стягнення банком, що відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України.
Також правильними є висновки суду про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору іпотеки недійсним з підстав дотримання норм діючого законодавства при укладенні зазначеного договору.
Доводи апеляційної скарги про порушення прав неповнолітньої дитини при укладенні договору іпотеки необґрунтовані. Судом встановлено, що на час укладення договору в квартирі були зареєстровані дві особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. ОСОБА_1 була знята з реєстрації у спірній квартирі 23 серпня 2007р. - за 7 місяців до укладення договору іпотеки та 6.09.2007р. зареєстрована в АДРЕСА_2. Місцем проживання неповнолітньої дитини є місце проживання її батьків. Оскільки на час укладення договору іпотеки ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою не були зареєстровані у спірній квартирі згода органу опіки та піклування на передачу квартири в іпотеку не була потрібна, вимоги ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» не порушені.
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за позовом банку про звернення стягнення на предмет іпотеки без присутності апелянта також не можуть бути підставою для скасування рішення, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 листопада 2012р. апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 7 червня 2010р. відхилена, рішення залишене без зміни.
У зв'язку з викладеним відсутні передбачені законом підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: