Справа № 22ц/0590/12814/2012
Головуючий у І інстанції Нікішин Ю.В.
Категорія 37 Доповідач Барков В.М.
25 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю.,
суддів Баркова В.М.,
Принцевської В.П.,
при секретарі Риндіній Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину,
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_4, яка просила скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачкою не надано доказів тому, що її померлий батько ОСОБА_5 успадкував частину будинку АДРЕСА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_6
Цей висновок суду є обґрунтованим і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України їм надана належна правова оцінка.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України в редакції 1963 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом, тощо.
Як встановлено судом, будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 вересня 1998 року належав ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх сину ОСОБА_5 на праві спільної сумі сної власності (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла (а.с. 31).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер (а.с. 12), а ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_7 залишивши заповіт на ім'я відповідачки.
Ні хто з померлих у встановленому порядку за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом не звертався.
Звертаючись до суду із позовом, позивачка зазначала, що не згодна з діями нотаріуса, який при видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 не врахував факту прийняття ОСОБА_5 разом із батьком спадщини після смерті матері ОСОБА_6
Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Факт прийняття ОСОБА_7 спадщини, що залишилася після смерті дружини ОСОБА_6 в судовому засіданні сторонами не заперечувався.
Проте всупереч вимогам ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України належних та допустимих доказів про те, що спадкоємець ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6, позивачкою не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.
З наданих позивачкою довідки житлового органу від 15 серпня 2012 року вбачається, що ОСОБА_5 був зареєстрований у спірному будинку з 16 грудня 1987 року по день смерті, а згідно з даними, які містяться у поквартирній картці, ОСОБА_5 був зареєстрований у спірному будинку з 03 лютого 1983 року по 12 листопада 1985 року, з 16 грудня 1987 року по 27 жовтня 1993 року та з 28 березня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 8, 22).
Таким чином надані позивачкою докази містять суперечливі дані про час реєстрації ОСОБА_5 у спірному будинку, що унеможливлює встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті матері, оскільки в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інших доказів позивачкою суду не надано, клопотань про їх витребування під час розгляду справи апеляційним судом нею не заявлялося.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову через недоведеність факту прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті матері ОСОБА_6
Інші доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права які є підставою для зміни чи скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді