Справа № 12921 Головуючий у 1 інстанції: Воробйова І.В.
Категорія: 27 Доповідач: Шевченко В. Ю.
26 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В.,
суддів: Шевченко В.Ю.,Баркова В.М.,
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Артемівського міськрайонного суду від 7 березня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк » до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,
У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 жовтня 2007 року між «Донгорбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк » ) було укладено кредитний договір № НД- 130, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит, у сумі 5 460 548, 16 гри. для купівлі нерухомості та будівництва зі строком повернення 22 січня 2015 року зі сплатою 16% річних за користування кредитними коштами. З 28 вересня 2008 року відповідач порушує умови договору , не сплачує борг та відсотки за користування кредитом, у зв»язку з чим просили стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 6 870 832 грн., з яких 5 047901,20 грн. - сума заборгованості за кредитом , 1 736 668,72 - заборгованість за відсотками та 86 262,99 грн. - пеня.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 7 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ«Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ») просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд в рішенні не зазначив норму права, на підставі якої Банк позбавлений можливості стягнути суму заборгованості у випадку вчинення виконавчих написів на договорі іпотеки. Судом не застосовано норми ст.526,625 ЦПК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
В засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Відповідач та його представник у засіданні апеляційного суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток відповідно до вимог ст.76 ЦПК України (а.с.226-229).
Судом першої інстанції встановлено , що 19.10.2007 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 1 400 000 грн. зі строком погашення 22.01.2015 року зі сплатою 16,7 % річних за користування кредитними коштами і 21,7% за простроченою заборгованістю.
19.10.2007 року з метою забезпечення належного виконання за кредитною угодою було укладено договір іпотеки № НД-130, згідно якого відповідач передав в іпотеку Банку промислову базу за адресою АДРЕСА_1, вартістю 1 753 325 грн., яка належить йому на праві власності та 09.04.2008 року за договором іпотеки № НД 130\2 передав в іпотеку адміністративну будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_2 вартістю 4 973 668ірн.
Загальна вартість майна , переданого в іпотеку, складає 6 726 993 грн.
09.04.2008 року, 28.11.2008 року та 27.02.2009 року до кредитного договору № НД-130 було укладено додаткові угоди про збільшення суми кредиту та умов кредитування. У додатковій угоді № 3 від 27.02.2009 року сторони визначили, що Банк надає відповідачу кредит у сумі 5 380 000 грн. зі строком до 22.01.2015 року під 16 % річних за користування кредитом зі строковою заборгованістю та 21% за безпідставне користування кредитом з простроченою заборгованістю.
З вересня 2008 року відповідач умови кредитного договору не виконує.
27 травня 2010 року на підставі звернення Банку приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 видано виконавчі написи № 3589 та № 3590 про звернення стягнення на предмети іпотеки: адміністративну будівлю за адресою АДРЕСА_2 та виробничу базу за адресою АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 з метою задоволення за рахунок цього вимог банку на суму 6 094 754, 71 гри. за кредитним договором.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки на підставі виконавчих написів нотаріусу відкрито виконавче провадження, виходячи зі співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна , яка майже дорівнює сумі заборгованості, задоволення позову фактично призведе до стягнення заборгованості за кредитним договором у подвійному розмірі.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна за таких підстав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2ст.509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу , зокрема договорів та інших правочинів.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання перестає діяти у разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом.
Ці підстави, зазначені в ст.ст.599, 600, 601, 604-609 ЦК України та не передбачають підставою припинення зобов'язання вчинення виконавчого напису.
За відсутністю інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого у повному обсязі не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконанням ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користуванню кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту, у зв»язку з чим висновок суду відносно того, що задоволення позову фактично призведе до стягнення заборгованості за кредитом у подвійному розмірі, є необгрунтованим.
Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.
Судом встановлено, що за рахунок реалізації іпотечного майна було внесено 19.05.2011 року 453 957,93грн., які були зараховані на погашення заборгованості відповідача зі сплати відсотків за кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором ( а.с.5). В іншій частині майно за виконавчими написами нотаріуса до теперішнього часу не реалізоване, суми на погашення заборгованості не зараховувались.
За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату кредиту за вказаний період.
Відповідно до вимог ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк » підлягають задоволенню, на його користь з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальній у сумі 6870832грн.91коп., з яких: 5 047 901,20 грн. - сума заборгованості за кредитом , 1 736 668,72 - заборгованість за відсотками та 86 262,99 грн. - пеня.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк » задовольнити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 7 березня 2012 року скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк » задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 5 047 901,20 грн.(п'ять мільйонів сорок сім тисяч гривен дев'ятьсот одну грн. 20 коп.) , заборгованість за відсотками у сумі 1 736 668,72грн. (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч шістьсот шістьдесят вісім грн. 72коп.) та пеню у сумі 86 262,99 грн. (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят дві грн. 99 коп. ), всього 6 870 832,91 грн. (шість мільйонів вісімсот сімдесят тисяч вісімсот тридцять дві грн. 91 коп.) та 2889,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев»ять грн. 50коп.) на відшкодування понесених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: