Справа №22ц-13001/12 р. Головуючий у 1 інстанції - Хандурін В.В.
Категорія - 26 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
20 грудня 2012 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Смєлік С.Г.
Ларіної Н.О.
при секретарі: Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) «Шахта «Білозерська» на рішення Добропільського міськрайсуду Донецької області від 16 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТДВ «Шахта «Білозерська» (далі Шахта) про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Добропільського міськрайсуду від 16 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто грошову компенсацію в розмірі 12000 грн. Крім того з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів на підтвердження їх вини в спричиненні моральної шкоди. Укладаючи трудовий договір, позивач був повідомлений про характер роботи та умови праці, на виконання якої надав свою згоду. При цьому, позивач усвідомлював наслідки, які можуть мати місце у зв'язку з виконанням тяжкої фізичної роботи у шкідливих умовах. Виходячи із судової практики, в кожному конкретному випадку, суди повинні встановлювати всі обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Посилаючись на вимоги ст.ст. 237-1 КЗпП України, 23 та 1168 ЦК України, суд безпідставно при трудових правовідносинах застосував практику, якою врегульовані питання щодо страхування. Крім того, суд не звернув уваги на відсутність доказів спричинення моральної шкоди, факт наявності якої повинен бути підтверджений висновком МСЕК.
До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості. Останнім часом з 03.07.2007 р. працював гірником підземним 2 розряду в ТДВ «Шахта «Білозерська», звідки був звільнений 11.03.2011 р. за станом здоров'я. 18.08.2010 р. при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, він отримав тілесні ушкодження, за якими на підставі висновку МСЕК від 01.03.2011 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності 40% і за сукупністю із травмою, яка мала місце в 1991 році - 45%.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах, у зв'язку з виконанням якої отримав травму правою ключиці.
Виходячи з викладених в акті розслідування нещасного випадку обставин, причинами виникнення травми встановлено порушення інструкції по охороні праці та невиконання посадових обов'язків як самим потерпілим, так і гірничим майстром. В акті також зазначено, що при переносі шпали потерпілий спіткнувся за шпалу рейкової колії, впав, вдарившись плечем об рейку. Вказані обставини свідчать про наявність вини відповідача, на якого згідно вищевказаного діючого законодавства, покладено обов'язок створення безпечних умов праці.
За вказаних обставин, доводи апелянта про відсутність їх вини у заподіянні позивачу моральної шкоди є необґрунтованими.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачу встановлено пошкодження здоров'я у зв'язку з травмою - закритий осколковий перелом акроміального кінця правої ключиці із зміщенням, що завдає йому моральні страждання, оскільки потребує додаткових зусиль для влаштування свого життя та побуту. За вказаних обставин, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд обґрунтовано стягнув на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 12000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про відсутність у позивача доказів спричинення моральної шкоди, факт наявності якої повинен бути підтверджений висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Необґрунтованими є доводи відповідача і щодо неправильного застосування судової практики по правовідносинам, які виникають з договорів страхування до правовідносин, які виникають з трудового законодавства, оскільки в обох випадках мова йдеться про відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я при трудових відносинах.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайсуду Донецької області від 16 жовтня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: