Справа № 22ц-0590/12241/12 Головуючий у 1 інстанції Дубановська І.Д.
Категорія 39 Доповідач Санікова О.С.
3 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів Барсукової О.І., Дундар І.О.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса, ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 1 листопада 2012 року, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 1 листопада 2012 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса, ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації відмовлено, - та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права; всупереч поясненням свідків, які прийняті судом у якості доказу, всупереч письмовим доказам, які підтверджують позовні вимоги і є у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, який суперечить і не відповідає фактичним обставинам - що відповідач ОСОБА_2 не допускала на її адресу образливих висловлювань, які порушують її честь, гідність та ділову репутацію, не розголошувала відносно неї інформацію, яка є негативною і становить тайну її особистого життя; апелянт вважає, що при розгляді справи не підлягала застосуванню ст. 30 Закону України «Про інформацію», оскільки відповідно до ст. 301 ЦК України фізична особа має право на збереження у таємниці обставини свого особистого життя.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Відповідачка та представники відповідачів у судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює у Слов'янському професійному ліцеї залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса на посаді майстра виробничого навчання, а також займала посаду голови первинної профспілкової організації.
За період праці, а саме у 2011 році ОСОБА_1 зверталась до управління освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації з приводу професійної діяльності директора Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф.Кривоноса ОСОБА_2; до Слов'янського МВ УМВС України у Донецькій області та прокуратури м. Слов'янська за фактом підробки документів директором ліцею ОСОБА_2; до територіальної інспекції праці Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю в Донецькій області з приводу перевірки дотримання директором ліцею ОСОБА_2 трудового законодавства; до комітету профспілки дорожньої профспілкової організації Донецької залізниці; також працівники ліцею звертались з відкритим листом до Міністерства освіти м. Києва з приводу відсторонення директора ОСОБА_2 від посадових обов'язків та розірвання з нею трудового контракту.
Як на підставу своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що директором ОСОБА_2 постійно порушується трудове законодавство відносно неї та працівників професійного ліцею, в останні часи здійснюється постійне приниження її честі, гідності та ділової репутації шляхом оприлюднення на загальних зборах трудового колективу ліцею 3 січня 2012 року відомостей про її особисте життя, а саме факту існування судимості, що є конфіденційною інформацією, також, що вона страждає психічним захворюванням, є «неадекватною», що таким «особам», як вона не місце у навчальному закладі, а також шляхом проведення анонімного анкетування з приводу її (ОСОБА_1) трудової діяльності.
Спростовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 відповідачкою ОСОБА_2 було зазначено, що 3 січня 2012 року на загальних зборах трудового колективу обговорювалось питання щодо ролі профспілкового комітету в житті трудового колективу, на якому працівниками ліцею на адресу ОСОБА_1 було висловлено чимало критичних зауважень щодо її роботи на посаді голови профспілкового комітету; будь-якого приниження з боку директора здійснено не було, що підтверджується протоколом №1, з якого вбачається, що на адресу ОСОБА_1 не було висловлено ніяких образливих слів які б принизили її ділові якості, а також її честь і гідність; зауважень та окремих думок до протоколу з боку ОСОБА_1 надано не було.
Питання про визначення позиції колективу ліцею до скарг майстра виробничого навчання ОСОБА_1 до вищестоящих інстанцій запротоколіровані письмово у протоколі №4 від 10 квітня 2012 року, в якому було зазначено про необхідність вирішення питання мирним шляхом, без втручання вищестоящих інстанцій викоренення неадекватної дії працівників, направлених на написання скарг до вищестоящих інстанцій, направлення діяльності працівників на створення позитивних ділових робочих відносин у колективі.
Між працівниками було проведено також анонімне опитування; питання в анкеті не стосувались особистого життя ОСОБА_1, а лише визначали ставлення колективу до ситуації.
Судом також встановлено, що на ім'я директора ОСОБА_2 ОСОБА_1 неодноразово були написані пояснення з приводу недодержання посадових обов'язків. Директором ліцею ОСОБА_2 було неодноразово притягнуто позивачку до дисциплінарної відповідальності з приводу порушення та безвідповідального ставлення до своїх посадових обов'язків. Так, наказом директора Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса від 4 січня 2012 року було оголошено догану ОСОБА_1 за безвідповідальне, халатне відношення до своїх посадових обов'язків. Також директором ОСОБА_2 за період праці неодноразово було застосовано заохочення до ОСОБА_1 як засіб до бездоганної праці, шляхом нагородження грамотами.
Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що такі дії директора ліцею вказують на належне, професійне виконання директором ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків та об'єктивне ставлення до підлеглої ОСОБА_1
Судом також встановлено, що про факт судимості позивачки знає не весь колектив, про зазначений факт працівники ліцею знають не з вуст директора; нікому не відомо коли, за якою статтею було засуджено позивачку та яке покарання вона понесла.
Негативне висловлювання відповідачки щодо розумових якостей ОСОБА_1 не мають свого підтвердження та також спростовуються матеріалами справи, поясненнями свідків з боку позивача.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд, проаналізувавши пояснення свідків та пояснення сторін по справі, виходив з того, що ОСОБА_2 задля здійснення нормальних трудових умов в колективі, належного виконання працівниками своїх обов'язків було здійснено ряд дій, які торкались професійних дій ОСОБА_1, а не її особистості та будувались лише на оціночних судженнях, а відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського Суду з прав людини при тлумаченні ст. 10 Конвенції. При цьому суд дійшов також висновку, що посилання ОСОБА_1 на те, що відповідачка висловила свої думки в брутальній, принизливій, непристойній формі, яка принижує її гідність, честь чи ділову репутацію, не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам матеріального закону і роз'ясненням судової практики; з огляду на викладене, висновки про образливий характер висловлювання з посиланням на обстановку, характер висловлювання відповідачки, їх направленість, суд вважав безпідставними.
Такі висновки суду ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права та відповідають зібраним по справі доказам.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї репутації.
Згідно ст. 301 ЦК України фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідальності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацію фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків (п.4).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної особи чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п.15).
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Розглядаючи справу суд першої інстанції дотримався зазначених норм процесуального законодавства. Суд в межах своїх повноважень оцінив пояснення свідків з боку позивачки та з боку відповідачки, дав їм належну оцінку, на підставі яких дійшов висновку, що негативне висловлювання відповідачки щодо розумових якостей ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження. Висловлювання відповідачки - це її власна оцінка поведінки і дій ОСОБА_1 у зв'язку з її постійними зверненнями до вищестоящих інстанцій, що ускладнює нормальний трудовий режим ліцею і були направлені тільки на покращення нормальних трудових умов в колективі. При цьому поясненнями допитаних в суді свідків безперечно не встановлено, що висловлювання відповідачки на адресу позивачки були образливими, такими, що принижують її честь і гідність.
Зібраними по справі доказами, в тому числі поясненнями свідків не встановлено, що інформація про судимість позивачки є недостовірною, а також, що така інформація була повідомлена саме відповідачкою.
Не свідчать про розповсюдження недостовірної, та такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки інформації і наявні в матеріалах справи протоколи зборів трудового колективу Слов'янського професійного ліцею залізничного транспорту ім. П.Ф. Кривоноса та анонімна анкета.
Таким чином, розглядаючи справу, суд з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив докази, яким дав належну оцінку, та дійшов правильного висновку про те, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог позивачки про захист її честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, а такий спосіб захисту прав як зобов'язання вибачення не передбачений діючим цивільним законодавством.
Рішення суду першої інстанції належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 1 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: