Справа № 22ц-0590/11723/12 Головуючий у 1 інстанції Тарасенко С.Б.
Категорія 46 Доповідач Санікова О.С.
17 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Санікової О.С.
суддів: Барсукової О.І., Дундар І.О.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання та поділ майна
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 28 вересня 2012 року ,-
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, просять скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 28 вересня 2012 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю і поділ майна відмовлено, - та ухвалити нове рішення, яким визнати факт проживання однією сім'єю у період з вересня 2000 року по 16 серпня 2003 року подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділити між нею та ОСОБА_2 у рівних частинах по ? квартиру АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину спільно нажитого майна з ОСОБА_2 -квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В обгрунтування апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи; ОСОБА_1, зокрема, посилається на те, що заявляючи позов про визнання за нею права власності на ? частку квартири, вона також просила суд визнати і те, що на час придбання цієї квартири вони проживали як подружжя без реєстрації шлюбу достатньо тривалий час і ці обставини були підтверджені свідками, але суд невірно зазначив, що свідкам це стало відомо з її слів; апелянт вважає безпідставним висновок суду про те, що на час фактичних шлюбних відносин діяв інший закон, який не регулював ці відносини, оскільки майно, придбане до набрання чинності СК України не перестає бути спільним майном; апелянт ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі посилався на ті ж самі доводи, крім того, вважав, що суд не взяв до уваги, що відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а в судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2000 року до 16 серпня 2003 року, оскільки ці обставини визнані стороною позивача та підтверджені свідками, тому позов в цій частині підлягає задоволенню; стосовно проживання сторін однією сім'єю до 16 серпня 2003 року відповідачем не спростовано та не надано доказів; апелянт вважає, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати положення СК України.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка і її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Його представник у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю та поділ майна, а саме: придбаної до реєстрації шлюбу між ними на ім'я ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з вересня 2000 року вона стала проживати однією сім'єю у цивільному шлюбі з відповідачем у квартирі її батьків за адресою: АДРЕСА_6. Відповідач на той час працював на шахті ім. К.Маркса, а вона - реєстратором у міській лікарні №3 м. Горлівки. Вони мали єдиний бюджет, вели спільне господарство. На спільні кошти вони сумісно вирішили у 2002 році придбати квартиру у м. Горлівка, тому що вона працювала в цьому місті, а відповідач навчався на денному факультеті Горлівського інституту іноземних мов. Квартиру розшукував відповідач і 20 грудня 2002 року у нотаріуса був зареєстрований договір купівлі-продажу за 5000 доларів США трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Квартиру було придбано на ім'я відповідача. З того часу вони постійно проживають у цій квартирі, виконали ремонт. Шлюб між ними зареєстровано 16 серпня 2003 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2. На цей час шлюб між ними розірвано, тому, посилаючись на вимоги ст.ст. 70, 71, 74 СК України, ст. 256 ЦПК України просила встановити факт проживання з відповідачем однією сім'єю у незареєстрованому шлюбі з вересня 2000 року по 16 серпня 2003 року і визнати за нею право власності на ? частину придбаної на ім'я відповідача у грудні 2002 року квартири АДРЕСА_1.
Поясненням допитаних в суді свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 суд надав належну оцінку у сукупності з письмовими доказами.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст. 5 ЦК України про дію закону в часі виходив з того, що її позовні вимоги щодо визнання за нею, як співмешканкою ОСОБА_2 на час придбання 20 грудня 2002 року на його ім'я квартири АДРЕСА_1, про визнання цього нерухомого майна загальною спільною власністю сторін та визнання за нею права власності на ? його частину не грунтуються на законі.
Такі висновки суду є правильними.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила на підставі ст.ст. 60, 63, ч.1 ст. 69, ст. 70, 71, 74 СК України та ст.ст. 256 ЦПК України встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2000 року по 16 серпня 2003 року, визнати за нею право власності на ? частку спільного нажитого майна, а саме квартири АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований 16 серпня 2003 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Спірна квартира була придбана на ім'я ОСОБА_2 у грудні 2002 року. Згідно ксерокопій паспортів ОСОБА_2 зареєстрований в цій квартирі 10 січня 2003 року, ОСОБА_1 - 12 листопада 2003 року, тобто після реєстрації шлюбу.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч.1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між сторонами. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, яка регулює право спільної сумісної власності подружжя.
Сімейний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року і правила, встановлені в статті 74 СК України можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності. До 1 січня 2004 року шлюбні правовідносини регулювалися КпШС України, а створення спільної власності громадянами, які не перебували у шлюбі Законом України "Про власність" та ЦК УРСР.
Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в тому числі проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (п.5).
З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу пов'язане з подальшим визнанням права власності на квартиру. Але, оскільки квартира була придбана до 1 січня 2004 року, то встановлення факту спільного проживання сторін однією сім'єю з 2000 року по 16 серпня 2003 року не має правового значення, оскільки не породжує юридичних наслідків, бо від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивачки щодо спірної квартири.
З огляду на зазначені обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_18 про те, що, оскільки сторона позивача визнала факт проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу і це підтверджено поясненнями свідків, то позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню на підставі зазначених нею норм права, є помилковими.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 28 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: