Справа №22ц-0590/10437/12 Головуючий в 1 інстанції Чапланова О.М.
Категорія 26 Доповідач Новосьолова Г.Г.
12 грудня 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів: Новосьолової Г.Г., Шевченко В.Ю.,
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства « Торезантрацит» на рішення Торезького міського суду від 30 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства « Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди, -
30 серпня 2012 року рішенням Торезького міського суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Торезантрацит» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 13 000 гривень. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду відповідач надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом не перевірені обставини які мають значення для справи, позивач не надав суду доказів спричинення моральної шкоди саме відповідачем, позивачем пропущений строк звернення до суду.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить телефонограма в матеріалах справи, яка зареєстрована у журналі телефонограм №1 за № 1113 (а.с.54).
Відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Тому апеляційний суд розглядає справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих умовах під час виконання трудових обов'язків отримав професійне захворювання.
Згідно висновку МСЕК від 13 січня 2009 року, ОСОБА_1, вперше встановлена ступень втрати професійної працездатності 40% у зв'язку з професійним захворюванням безстроково, визнаний інвалідом третьої групи.
Висновком МСЕК від 07 лютого 2012 року, ОСОБА_1, повторно встановлена ступень втрати професійної працездатності 60% у зв'язку з професійним захворюванням безстроково, визнаний інвалідом третьої групи.
Висновком МСЕК від 23 березня 2012 року, ОСОБА_1, повторно встановлена ступень втрати професійної працездатності 70% з 26 грудня 2011 року, у зв'язку з професійним захворюванням хронічне обструктивне захворювання легенів безстроково, визнаний інвалідом другої групи.
Враховуючи, що ушкодженням здоров'я, позивачу завдано моральну шкоду, оскільки професійне захворювання призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, суд з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, визначив розмір такої шкоди у сумі 13 000 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ДП «Торезантрацит», встановлена актом розслідування хронічного професійного захворювання №62 від 22 грудня 2008 року, яким встановлена вина відповідача у виникненні професійного захворювання.
Ці обставини відповідачем не спростовані.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.
Визначений судом розмір моральної шкоди 13000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність необхідності встановлення факту заподіяння моральної шкоди висновком МСЕК.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позивачем не пропущений строк на звернення до суду, оскільки відповідно до вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Доводи скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства « Торезантрацит» відхилити.
Рішення Торезького міського суду Донецької області від 30 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: