1
Справа №11/0590/3723 2012 р.
Головуючий у 1 інстанції Нікіфоров М.Ю.
Доповідач Самойленко А.І.
Іменем України
11 грудня 2012 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленка А.І.
суддів Козодуба А.І., Черкашина М.В.
з участю
прокурора Каушана І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Харцизського міського суду Донецької області від 7 серпня 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Донецька, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 30.03.2009 року за ст.125 ч.1 КК України на 200 годин громадських робіт; 2) 07.09.2009 року за ст.389 ч.2 КК України на 2 місяці арешту; 3) 01.10.2010 року за ст.185 ч.1 КК України на 240 годин громадських робіт, покарання відбув 21.02.2011 року,
засуджено за ст.121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1:
на користь Центральної міської лікарні міста Харцизська - 2018 гривень 17 копійок за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2;
на користь потерпілого ОСОБА_2 - 518 гривень 17 копійок на відшкодування матеріальної шкоди і 1500 гривень - на відшкодування моральної шкоди, а всього - 2018 гривень 17 копійок;
на користь НДКЕЦ при ГУМВС України в Донецькій області - 393 гривні 96 копійок за проведення дактилоскопічної експертизи і 56 гривень 28 копійок за проведення криміналістичної експертизи.
ОСОБА_1 визнано винним в умисному завданні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 за таких обставин. 18 листопада 2011 року приблизно о 13-й годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебував в гостях у свого знайомого ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_2, де вони спільно вживали спиртні напої. При цьому, ОСОБА_2 поцікавився, чи не працював ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ, що було розцінено останнім, раніше неодноразово судимим, як особиста образа. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1, діючи умисно, на грунті неприязних стосунків, що раптово виникли, та із помсти за вищевказану образу, схопив зі столу кухонний ніж, яким наніс два удари в область грудної клітини ОСОБА_2, завдавши останньому колото-різане поранення грудної клітини зліва по задній поверхні, проникаюче в плевральну порожнину, і колото-різану рану грудної клітини справа по передній поверхні, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок, а справу повернути на новий розгляд, посилаючись на неповноту досудового слідства, а також на порушення його процесуальних прав як під час досудового слідства, так і при розгляді справи судом.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Каушана, який висловив думку про необхідність відхилення апеляції і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному завданні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 за обставин, зазначених у вироку, обґрунтовані сукупністю доказів, які були досліджені судом першої інстанції, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2, який стверджував, що ОСОБА_1 вдарив його кухонним ножем під час спільного вживання ними спиртних напоїв; протоколом огляду житла ОСОБА_1, де був виявлений ніж, який належав потерпілому ОСОБА_2 і який був впізнаний останнім, як знаряддя нанесення йому тілесних ушкоджень; висновками судово-медичної експертизи, згідно якої у потерпілого ОСОБА_2 були виявлені тяжкі тілесні ушкодження у виді колото-різаного поранення грудної клітини зліва по задній поверхні, проникаюче в плевральну порожнину, і колото-різана рана грудної клітини справа по передній поверхні, які могли бути заподіяні за обставин, про які пояснював потерпілий ОСОБА_2, ножем, який був виявлений і вилучений за місцем проживання ОСОБА_1.
Під час досудового слідства було проведено відтворення обстановки та обставин подій злочину з участю потерпілого ОСОБА_2, який на місці вчинення злочину пояснив і показав обставини, в тому числі й спосіб, завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1. Та обставина, що під час досудового слідства не була проведена така ж слідча дія з участю ОСОБА_1, не є свідченням порушення слідчим вимог КПК України, а також прав засудженого, на що посилається засуджений в своїй апеляції, оскільки проведення такої процесуальної діє є не обов'язком, а правом слідчого, а з урахуванням позиції ОСОБА_1, який заперечував свою причетність до завдання тілесних ушкоджень потерпілому, підстав для проведення такої слідчої дії з участю ОСОБА_1 не малось.
Не можуть бути обгрунтованими й доводи апеляції засудженого про те, що перебування його в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину не доведено, оскільки при проведенні судово-медичної експертизи не досліджувалося наявність алкоголю в його організмі. Як вбачається з матеріалів справи, судово-медичний огляд ОСОБА_1 проводився після затримання останнього за підозрою у вчиненні злочину вже наступного дня після його вчинення, внаслідок чого через значний проміжок з часу не виявилося можливим об'єктивно дослідити його фізіологічний стан шляхом біологічного дослідження. У той же час, висновок суду у вироку про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину ґрунтується на показаннях як потерпілого ОСОБА_2, так і на показаннях самого ОСОБА_1 про те, що сварка між ними відбулася під час обопільного вживання ними спиртних напоїв, що відповідає вимогам ст.67 КПК України про те, що слідчий і суд оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, і що ніякі докази при цьому не мають для них наперед встановленої сили. Тому висновок суду про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину є обґрунтованим.
Також безпідставними є доводи апеляції засудженого про те, що суд порушив його права, перешкоджаючи йому задавати питання потерпілому і не надавши йому останнього слова. В апеляції засудженого не вказано які саме питання потерпілому перешкодив задати йому суд, тоді як відповідно до протоколу судового засідання, який згідно ст.87 КПК України є основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи і правильність та повнота якого не оспорені будь-ким із учасників судового розгляду, підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні не задавав питань потерпілому під час допиту останнього і з боку суду ніяких перешкод для цього підсудному не створювалося, останнє слово підсудному було надано і він скористався своїм правом на останнє слово.
Наведені обставини свідчать про те, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 є обгрунтованими, дії засудженого за ст.121 ч.1 КК України кваліфіковані правильно, міра покарання призначена йому відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи не було допущено. Тому підстави для задоволення апеляції засудженого відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, апеляційний суд
ухвалив:
Вирок Харцизського міського суду Донецької області від 7 серпня 2012 року щодо
ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Судді: