Справа №22ц-0590/12435/12 Головуючий в 1 інст. Назаренко Г.В.
Категорія 32 Доповідач: Будулуца М.С.
10 грудня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судді: Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., Супрун М.Ю.,
при секретарі Перепечаєнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 07 листопада 2012 року, -
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 07 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» (далі - ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу», Товариство) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 13 500 грн.
Стягнуто з Товариства на користь держави судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
З вказаним рішенням не погодився відповідач - ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, без належних на то підстав визначив наявність моральної шкоди. Посилаючись на ст.237 -1 КЗпП України та виходячи з факту встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, позивач не надав документів чи інших доказів, які підтверджують наявність факту заподіяння моральної шкоди, протиправність діяння відповідача та вини останнього в заподіянні шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Представник відповідача - ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» в судове засідання не з'явився, але про час та місце розгляду справи повідомлений судовою повісткою та телефонограмою (а.с. 56, 64-65).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов.
В рішенні суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за час роботи на виробництві отримав професійне захворювання. Право позивача на зазначену страхову виплату виникло з часу встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 45 %, з 24 червня 2010 року. Діючим законодавством на час виникнення правовідносин був передбачений обов'язок роботодавця сплатити моральну шкоду потерпілому.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та визначив матеріальні норми, які регулюють спірні правовідносини.
Задовольняючи позов, суд керувався ст. 2371 Кодексу законів про працю України та виходив із того, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і проводиться у разі, якщо порушення законних прав особи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Порушення прав позивача в судовому засіданні підтверджено письмовими доказами, зокрема, актом розслідування хронічного професійного захворювання форма П-14 (а.с. 16), відповідно до якого причиною професійного захворювання ОСОБА_1 став тривалий вплив шкідливих виробничих факторів: підняття вантажу у ГРОЗ підземного до 30 кг, сумарно за зміну піднімає та переміщає до 1000 кг вантажу, зайнятість важкою фізичною працею 45 % зміни. Категорія праці 3 кл. 2 ст. важкості трудового процесу, несприятливий мікроклімат, із змісту якого вбачається що саме Товариством порушені права позивача на безпечні умови праці.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Тобто, виходячи із змісту наведеної норми, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди Товариством позивачу, та врахував, що стійка втрата працездатності ОСОБА_1 в розмірі 45 %, встановлена висновком МСЕК з 26 червня 2010 року, через хронічну вертеброгенну попереко-крижову радікулопатію у стадії загострення, безстроково (а.с.61),та ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів про спричинення моральної шкоди позивачу, як підстави для відшкодування моральної шкоди останньому, є необґрунтованими, а тому апеляційний суд їх відхиляє.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та обґрунтовано стягнув з відповідача моральну шкоду на користь позивача.
В той же час, суд правильно застосував належну норму матеріального права, а саме, - ст.2371 КЗпП України, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає .
Інші заперечення відповідача відносно невірної оцінки наявним у справі доказів, не ґрунтуються на законі, суперечать вищенаведеному, а тому уваги не заслуговують.
Вирішуючи спір, судом першої інстанції повно та всебічно встановлені обставини справи, які враховані для визначення розміру моральної шкоди та їм надано належну оцінку.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності та справедливості, урахував конкретні обставини справи, важкість отриманого потерпілим захворювання, характер та ступінь, пов'язаних з ним моральних страждань, порушення нормального укладу життя та необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Апеляційний суд також вважає, що виходячи із принципу справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, та враховуючи обставини справи, на користь позивача підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди в визначеному судом розмірі - 13 500 гривень.
Розглядаючи даний спір, місцевий суд повно та всебічно дослідив надані сторонами докази по справі, належно їх оцінив, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийняв рішення з урахуванням всіх обставин справи та вимог матеріального законодавства.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права або невідповідності висновків суду обставинам справи, то відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд скаргу апелянта відхиляє, а рішення суду першої інстанції - залишає без змін.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки такі доводи скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 07 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Судді: