Справа № 22ц-11972 Головуючий у 1 інстанції Сліщенко Ю.Г
Категорія Доповідач Янчук Т.О.
Іменем України
11 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лісового О.О.
суддів: Пономарьової О.М. , Янчук Т.О.
при секретарі Люліній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 01 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Відповідачка 01.02.2008 року продала йому згідно договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 . Однак після укладення договору позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 зробила перепланування в спірній квартирі, яке в установленому порядку не було оформлено в БТІ. У зв'язку з чим він вимушений нести додаткові витрати пов'язані з належним оформленням цього перепланування. Просив вказаний договір визнати недійсним на підставі ст.230 ЦК України, тому що ОСОБА_2 ввела йому в оману, щодо обставин, які мають істотне значення.
Рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 01 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 01 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» , як особа яка не приймала участі у розгляді справи, але суд вирішив питання про їх права та обов'язки, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог з тих підстав, що судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Банк зазначив, 01 лютого 2008 року між ПАТ « Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на загальну суму 70 000 дол.США. В метою забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 01 лютого 2008 року між цими сторонами було укладено іпотечний договір , предметом якого являється квартира АДРЕСА_1., яка належала ОСОБА_1 на праві власності. Рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 23.01.2912 року, яке набрало чинності, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором 1989 219,95 грн. За заявою Банку відкрито виконавче провадження. Судом першої інстанції при ухвалені рішення не було встановлено, чи дійсно мало місце перепланування в спірній квартирі. Не наведено і доказів того, що у зв'язку із здійсненням перепланування вартість квартири значно зменшується , або її буде неможливо використовувати за призначенням, що унеможливлює застосування положень ст.230 ЦК.України.
Судом першої інстанції встановлено ,що згідно з договором купівлі-продажу від 01 лютого 2008 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9).. Встановлено, що ОСОБА_2 було здійснено перепланування квартири АДРЕСА_1, але технічні документи, оформлення яких необхідно в зв'язку з переплануванням квартири, виготовлені не були. Цей факт був прихований відповідачкою під час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, тому з урахуванням того , що відповідачка визнала позов, суд дійшов до висновку про визнання договору купівлі-продажу від 1.02.2008 року на підставі ст.230 ЦК.України недійсним.
Представник ПАТ «Родовід Банк» в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися , про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Родовід Банк» , дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено ,що згідно з договором купівлі-продажу від 01 лютого 2008 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9).. Встановлено, що ОСОБА_2 було здійснено перепланування квартири АДРЕСА_1, але технічні документи, оформлення яких необхідно в зв'язку з переплануванням квартири, виготовлені не були. Цей факт був прихований відповідачкою під час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, тому з урахуванням того , що відповідачка визнала позов, суд дійшов до висновку про визнання договору купівлі-продажу від 1.02.2008 року на підставі ст.230 ЦК.України недійсним.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст.213 ЦПК.України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК.України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини , якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 визнала позов за наявності для того законних підстав суд повинен ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 655 ЦК.України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст..230 ЦК.України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків. встановлених законом.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення..
Частиною 3 ст.10 ЦПК.України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , установлених законом.
Суд установив, що 01 лютого 2008 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9). В договорі-купівлі продажу зазначено істотні умови договору, нотаріально посвідчено та зареєстровано в державному реєстрі. ( а.с.9-11).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав , що відповідачкою було зроблено перепланування в спірній квартири, про що йому стало відомо після укладання договору купівлі-продажу, таким чином ОСОБА_2 ввела його в оману щодо обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину.
Як вбачається із матеріалів справи, належних та допустимих доказів того , що перепланування квартири на момент укладання договору купівлі-продажу від 01.02.2008 року між сторонами мало місце суду не надано. В технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1 відсутні відмітки щодо будь-яких перепланувань в квартирі. ( а.с.12-13).
Тому підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.
Таким чином судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права.
Тому рішення суду на підставі .п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити.
Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 01 жовтня 2010 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 01. лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий
Судді