Справа 22ц-0590/11739/12 Головуючий у 1 інстанції Бузанова П.М.
Категорія 32 Доповідач Папоян В.В.
Іменем України
21 листопада 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Курило В.П.
Суддів: Папоян В.В., Барсукової О.І.
При секретарі: Таранові М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жданівського міського суду Донецької області від 21 вересня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу «Обласна психіатрична лікарня м.Жданівка» про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу «Обласна психіатрична лікарня м.Жданівка» про відшкодування моральної шкоди, на обґрунтування якого посилався, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах та отримав травму. Внаслідок чого висновком МСЕК від 5 вересня 1994 року йому було вперше встановлено 60% втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом з 29 квітня 1994 року. Просив стягнути з відповідача на його користь 40000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жданівського міського суду Донецької області від 21 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди стягнуто 2550 грн. та розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду, посилаючись на те, що суд неправильно визначив розмір моральної шкоди, не врахував надані докази та обставини справи.
Позивач у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду змінити, задовольнивши його вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 пе6ребував у трудових відносинах з відповідачем та під час виконання трудових обов'язків отримав трудове каліцтво. 5 вересня 1994 року висновком МСЕК йому вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв'язку з отриманою травмою починаючи з 29 квітня 1994 року.
Позивач не оспорював факт встановлення йому вперше стійкої втрати працездатності в вересні 1994 року, що підтверджується і наявними в матеріалах справи медичними документами.
На час виникнення спірних відносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалася п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила).
За таких обставин суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду внаслідок отримання ним трудового каліцтва встановленого висновком МСЕК у 1994 році несе роботодавець.
Проте вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди суд першої інстанції не врахував, що на час проведення первинного МСЕК 5 вересня 1994 року, діяла частина 2 п.11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» в якої зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком» N 3653-XII від 25 листопада 1993 року із подальшими змінами, встановлено з 1 грудня 1993 року мінімальну заробітну плату у розмірі 60 тис. карбованців на місяць і мінімальну пенсію за віком у розмірі 120 тис. карбованців на місяць. Тому граничний розмір моральної шкоди, який встановлено Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) складає 120 грн. (0,6 гривень (60 000 тис. крб.) х 200 мінімальних заробітних плат). Проте відповідачем рішення суду в частині стягнення з них моральної шкоди у сумі 2550 грн. не оскаржується. А доводи апеляційної скарги позивача про збільшення розміру моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я з 2550 грн. до 40 000 грн. не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не надають підстав для скасування рішення суду, атому апеляційний суд дійшов до висновку, що у відповідності до ст.. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 21 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: