Справа № 0517/5951/2012/ головуючий в I інстанції Мірошкін О.І.
Категорія 27 суддя доповідач Безрученко Ю.О.
16 січня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.,
суддів Безрученко Ю.О., Папоян В.В.,
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду від 13 вересня 2012 року,
28 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтував тим, що 25 травня 2010 року ОСОБА_2 взяв у нього в борг кошти у розмірі 500,00 Євро та зобов'язався їх повернути 25 серпня 2010 року, про що був укладений договір позики. На підтвердження факту передачі грошей відповідачем написано розписку. Оскільки відповідач ухиляється від повернення грошових коштів, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму позики в розмірі 5 102, 41 грн. з розрахунку 500 Євро в національній валюті, суму відсотків за користування сумою позики, три відсотки річних від простроченої суми та вирішити питання щодо розподілу судових витрат
Рішенням Єнакіївського міського суду від 13 вересня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився 16 січня 2013 року, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином особисто згідно розписки (а.с.37), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39, 40), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що суд позбавлений можливості встановити особу відповідача по справі та встановити достовірність копії розписки складеної на підтвердження укладення договору позики.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом установлено, що 25 травня 2010 року ОСОБА_2 написав розписку про зобов'язання повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 500 Євро, отримані ним 25 травня 2010 року терміном на три місяці.
Положеннями ст.ст. 1046-1047 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Із матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2010 року ОСОБА_2 написав розписку про зобов'язання повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 500 Євро через три місяці (а.с. 35).
Таким чином, в силу наведених положень ст.ст. 1046-1047 ЦК України розписка є саме підтвердженням укладання договору, а останній є укладеним з моменту передачі грошей, висновки суду щодо відсутності доказів на підтвердження укладення договору суперечать положенням ст. 1047 ЦК України.
Приймаючи до уваги факт відсутності будь яких даних стосовно даної події та неможливістю встановити факт передачі та отримання відповідачем грошей, суд першої інстанції не врахував, що підтвердженням передачі грошей та укладанням договору позики є розписка сама по собі.
Суд першої інстанції уваги не звернув на зазначені норми матеріального права і помилково відмовив в задоволенні позову.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції не встановлені, судове рішення першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування із постановленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, з довідки наданої Відділом адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в м. Єнакієве вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Єнакіївським РВ УМВС України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою вказаною в позовній заяві (а.с.2, 27).
Зазначена довідка позивачем додана до апеляційної скарги та є новим доказом, що апеляційний суд приймає як новий доказ, оскільки позивач був відсутнім в судовому засіданні суду першої інстанції (а.с. 21-22) та позивач був позбавлений можливості надати цей доказ до суду першої інстанції з поважних причин.
З розписки, яка є в матеріалах справи вбачається, що 25 травня 2010 року відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти в сумі 500,00 Євро позивачу ОСОБА_1 в строк до 25 серпня 2010 року (а.с.5, 35).
Взяті на себе зобов'язання за договором позики ОСОБА_2 належним чином не виконав, що вбачається з матеріалів справи, але у розписці не було встановлено розміру процентів за користування коштами, тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами не підлягають задоволенню.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже з положень статті 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають зазначеним вимогам матеріального права, а тому в межах позовних вимог з боржника ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позичальника суму боргу 5 331,73 грн., три відсотка річних 382,71 грн. та судові витрати в розмірі 361,90 грн. з наступного розрахунку:
500 Євро за курсом НБУ станом на 15 січня 2013 року становлять 5 331,73 грн. (а.с. 44)
Позика надавалася 25 травня 2010 року строком на 3 місяці (а.с. 35) та до теперішнього часу не повернута.
Отже, з 25 серпня 2010 року по 16 січня 2013 року 3 % річних складають 35,89 Євро, що за курсом НБУ станом на 15 січня 2013 року становить 382,71 грн.
500 Євро х 3% х 2 роки) +(500 Євро х 3% : 12 х 4 місяця) + (500 Євро х 3% : 12 : 31день х 22 дня) = 30 Євро + 5 Євро + 0,89 Євро = 35,89 Євро.
Таким чином, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу 5 331,73 грн., три відсотка річних 382,71 грн. та судових витрат в розмірі 361,90 грн., що підтверджені квитанціями (а.с.1, 8, 24).
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду від 13 вересня 2012 року скасувати.
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієве, на користь ОСОБА_1 суму боргу 5 331,73 грн., три відсотка річних 382,71 грн. та судові витрати в розмірі 361,90 грн., всього стягнути 6 076 (шість тисяч сімдесят шість) гривен 34 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: