Справа №22-ц /775/361/2013 Головуючий у 1 інстанції Ясинський О.В.
2/543/1152/12 ) Доповідач Гусєв В.В.
Категорія 46
10 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Постолової В.Г.,
суддів Гусєва В.В., Резникової Л.В.,
при секретарі Щербюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, -
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 26 вересня 2008 року зареєструвала шлюб з відповідачем та проживали разом до березня 2012 року, після чого шлюбні відносини припинили. Під час шлюбу мали спільний бюджет, вели спільне господарство та придбали предмети домашнього побуту та домашньої обстановки всього на загальну суму 42457 гривень. Крім того, під час шлюбу, вона позичала гроші в інтересах сім*ї на ремонт квартири в сумі 7000 гривень. Після припинення шлюбних відносин відповідач її права на майно не визнає, ставить перешкоди його користуванням, тому вона просить поділити спільне майно, виділивши їй майно на загальну суму 19495 гривень, та виділити відповідачу в натурі майно на суму 22962 гривні. Просила також визнати боргові забов*язання за позикою спільними борговими забов*язаннями та розподілити їх солідарно по ? частині кожному, а саме по 3500 гривень за кожним. Стягнути з відповідача витрати, пов*язані зі сплатою судового збору у сумі 494,57 гривень.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 листопада 2012 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилась позивач ОСОБА_1 і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на те, що вона надала суду достатньо доказів про придбання спільного майна за час шлюбу з зазначенням його вартості.
В апеляційному суді позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду частково погодився з доводами апеляційної скарги, не заперечував проти часткового задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.
Згідно із п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не виконані вимоги щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, сторонами не доведено дійсну вартість майна, що підлягає поділу на час розгляду справи, не заявлено клопотання щодо призначення експертизи для визначення вартості майна.
Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства в частині розподілу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що сторони з 26 вересня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно до рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 серпня 2012 року.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку( доходу). Вважається що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 надала до суду першої інстанції перелік майна з зазначенням його вартості, яке було придбане під час шлюбу з відповідачем. До того ж частково були надані докази у вигляду гарантійних талонів про придбання зазначених речей.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 лише частково заперечував проти позову.
Проте, в останньому судовому засіданні апеляційного суду відповідач погодився та визнав, що зазначене позивачкою майно, за винятком боргових забов*язань на суму 8000 гривень, є їх спільною сумісною власністю, він погодився також із визначеною позивачкою вартістю зазначеного майна та пропозицією щодо його розподілу, уточнивши лише про те, що хоче залишити у себе також і ліжко.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції залишив поза увагою часткове визнання відповідачем позову, належним чином не перевірив яке саме майно було придбане сторонами під час шлюбу.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно послався на те, що сторонами не доведено дійсну вартість майна, при цьому не з'ясувавши, чи погоджується відповідач з ціною кожної, окремо зазначеної позивачкою речі.
Позивачкою в судовому засіданні надано належних доказів, з якими погодився і відповідач, які підтверджують факт придбання сторонами за час шлюбу у власність наступних речей: м*які меблі (два крісла та диван) Калінка вартістю 4650 гривень, шафа вартістю 900 гривень, ДВД Супра вартістю 350 гривень, холодильник LG вартістю 2500 гривень, комод вартістю 450 гривень, тумба телевізійна вартістю 300 гривень, пральна машинка вартістю 1200 гривень, кухонні меблі (стіл, вуголок) вартістю 1050 гривень, електрична піч «Мечта» вартістю 400 гривень, електром*ясорубка «Єльва» вартістю 450 гривень, електронагрівач «Скарлет» вартістю 350 гривень, пилосос «Скарлет» вартістю 650 гривень, вентилятор вартістю 325 гривень, електрична сушилка вартістю 585 гривень, дзеркало вартістю 485 гривень, килим 2,5х5 метрів вартістю 850 гривень, килим 3х3 метри вартістю 500 гривень, віконні штори вартістю 1000 гривень, витяжка кухона БЕСТ вартістю 350 гривень, Електробак «Раунд» вартістю 750 гривень, ванна вартістю 850 гривень, тумба з мойкою вартістю 595 гривень, унітаз «Коломбо» вартістю 500 гривень, двері вхідні вартістю 1000 гривень, двері кімнатні «Чарлі» вартістю 990 гривень, двері «Ольха» вартістю 212 гривень, двері «Камелія» вартістю 455 гривень, ліжко вартістю 1500 гривень, вікна квартирні 6 шт. вартістю 4235 гривень, матеріали для ванної кімнати та прихожої вартістю 6300 гривень, матеріали для опалення вартістю 5000 гривень, всього майна на загальну суму 39732 гривні.
З огляду на наведене, рішення суду не можна визнати законними і обгрунтованними, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
При ухвалені рішення апеляційний суд враховує те, що частина майна у вигляді будівельних матеріалів, дверей, вікон, речей ванної кімнати є неподільними та знаходяться у квартирі відповідача. Слід також врахувати згоду сторін при розподілі майна та побажання відповідача про залишення у його власність ліжка.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що слід провести розподіл спільного майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням вимог закону, що частки майна дружини та чоловіка повинні бути рівними, з урахуванням часткової їх неподільності та виділити ОСОБА_1 в натурі: м*які меблі (два крісла та диван) Калінка вартістю 4650 гривень, шафа вартістю 900 гривень, ДВД Супра вартістю 350 гривень, , холодильник LG вартістю 2500 гривень, комод вартістю 450 гривень, тумба телевізійна вартістю 300 гривень, пральна машинка вартістю вартістю 1200 гривень, кухонна мебля (стіл, вуголок) вартістю 1050 гривень, електрична піч «Мечта» вартістю 400 гривень, електром*ясорубка «Єльва» вартістю 450 гривень, електронагрівач «Скарлет» вартістю 350 гривень, пилосос «Скарлет» вартістю 650 гривень, вентилятор вартістю 325 гривень, електрична сушила вартістю 585 гривень, дзеркало вартістю 485 гривень, килим 2,5х5 метрів вартістю 850 гривень, килим 3х3 метри вартістю 500 гривень, віконні штори вартістю 1000 гривень, а всього на загальну суму 16995 гривень.
Виділити ОСОБА_2 наступне майно: витяжка кухона БЕСТ вартістю 350 гривень, Електробак «Раунд» вартістю 750 гривень, ванна вартістю 850 гривень, тумба з мойкою вартістю 595 гривень, унітаз «Коломбо» вартістю 500 гривень, двері вхідні вартістю 1000 гривень, двері кімнатні «Чарлі» вартістю 990 гривень, двері «Ольха» вартістю 212 гривень, двері «Камелія» вартістю 455 гривень, ліжко вартістю 1500 гривень, вікна квартирні 6 шт. вартістю 4235 гривень, матеріали для ванної кімнати та прихожої вартістю 6300 гривень, матеріали для опалення вартістю 5000 гривень, всього на загальну суму 22737 гривень.
Враховуючи, що сума майна, виділеного відповідачу ОСОБА_2 майна перевищує ? частину всього майна, яке підлягає розподілу, апеляційний суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за різницю половини майна у розмірі 2871 гривень.
Апеляційним судом не приймається до уваги доводи позивачки щодо розподілу боргових забов*язань у сумі 8000 гривень.
Згідно з вимогами частин 1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона забов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачкою не було надано належних доказів, що підтверджують отримання у борг на ремонт квартири вищезазначеної суми. З наданої позивачкою до суду розписки не вбачається коли саме, у кого вона отримала гроші та на які цілі. Позивачкою також не доведено на які цілі були витрачені зазначені гроші.
Суд не може прийняти до уваги доводи позивачки про те, що вона до теперішнього часу повертає зазначені гроші, оскільки в судовому засіданні вона пояснила, що у неї відсутні будь-які письмові докази про повернення грошей.
З пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що йому взагалі не відомо про грошові забов*язання позивачки, на ремонт квартири був оформлений кредит на суму 5000 гривень, який до теперішнього часу погашає він.
Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України та висновки, до яких дійшов апеляційний суд, з ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 48,58 гривень та на користь держави у розмірі 150,08 гривень.
З урахуванням того, що при вирішенні спору про поділ спільного сумісного майна судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, апеляційний суд скасовує рішення і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 листопада 2012 року скасувати.
Поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя:
Виділити у власність ОСОБА_1 майно: м*які меблі (два крісла та диван) Калінка вартістю 4650 гривень, шафа вартістю 900 гривень, ДВД Супра вартістю 350 гривень, холодильник LG вартістю 2500 гривень, комод вартістю 450 гривень, тумба телевізійна вартістю 300 гривень, пральна машинка вартістю вартістю 1200 гривень, кухонна мебля (стіл, вуголок) вартістю 1050 гривень, електрична піч «Мечта» вартістю 400 гривень, електром*ясорубка «Єльва» вартістю 450 гривень, електронагрівач «Скарлет» - 350 грн., пилосос «Скарлет» вартістю 650 гривень, вентилятор вартістю 325 гривень, електрична сушила вартістю 585 гривень, дзеркало вартістю 485 гривень, килим 2,5х5 метрів - 850 грн., килим 3х3 метри - 500 грн.,віконні штори - 1000 грн., а всього на загальну суму 16995 гривень.
Виділити у власність ОСОБА_2 майно: витяжка кухона БЕСТ вартістю 350 гривень, Електробак «Раунд» - 750 грн., ванна вартістю 850 гривень, тумба з мойкою вартістю 595 гривень, унітаз «Коломбо» вартістю 500 гривень, двері вхідні - 1000 грн., двері кімнатні «Чарлі» вартістю 990 гривень, двері «Ольха» вартістю 212 гривень, двері «Камелія» вартістю 455 гривень, ліжко - 1500 грн., вікна квартирні 6 шт. вартістю 4235 гривень, матеріали для ванної кімнати та прихожої вартістю 6300 гривень, матеріали для опалення вартістю 5000 гривень, всього на загальну суму 22737 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за різницю половини майна у розмірі 2871 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 48,58 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 150,08 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: