№ 2/532/658/12 Головуючий у 1 інстанції Кротінов В.О.
Категорія 48 Доповідач Соломаха Л.І.
08 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Бордюзі Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 05 вересня 2012 року, -
03 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Зазначала, що від шлюбу з відповідачем вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які з 2010 року мешкають з нею та знаходяться на її утриманні.
Посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, офіційно не працює, займається підприємницькою діяльністю, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі по 1 000 грн. щомісяця на кожну дитину (а.с. 1-2, а.с. 48).
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 05 вересня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 800 грн. на кожного щомісяця, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2012 року, до повноліття дітей.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн. (а.с. 52).
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, виключити з резолютивної частини рішення слова «але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», оскільки при визначенні розміру аліментів в твердій грошовій сумі ці застереження суперечать вимогам частини 2 ст. 182 СК України (а.с. 72-73).
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення повістки про явку 08 січня 2013 року до суду позивачу ОСОБА_1 - 29 грудня 2012 року (а.с. 84), а відповідачу ОСОБА_2 - 31 грудня 2012 року (а.с. 89).
Позивач ОСОБА_1 надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 85).
Відповідач ОСОБА_2 причини неявки у судове засідання не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився без поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що сторони перебували у шлюбі з 18 грудня 1999 року (а.с. 4). Шлюб розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 травня 2012 року, яке набрало законної сили 27 травня 2012 року (а.с. 41).
Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 5).
Згідно довідки державного комунального підприємства «Дзержинськжитлосервис» від 10 травня 2012 року діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкають з матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 37).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і відповідно до ст. 180 СК України зобов'язаний їх утримувати.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 180, 182, 184 Сімейного кодексу України (далі СК України).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач зобов'язаний утримувати своїх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки в свідоцтвах про їх народження зазначений батьком (а.с. 3). Зараз діти проживають з матір'ю, а відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставин, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є засновником ТОВ «Наш урожай» (а.с. 42-43), згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України відповідач є фізичною особою - підприємцем, відомості про його доходи за 2011 рік відсутні (а.с. 17), що свідчить про те, що доходи відповідача є мінливими, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі та визначив розмір аліментів в сумі 800 грн. на кожну дитину щомісяця.
Визначений судом першої інстанції розмір аліментів в 800 грн. на кожну дитину сторонами не оскаржується.
Згідно частини 1 ст. 184 СК України та з урахуванням положень частини 2 ст. 182 СК України суд визначає аліменти у твердій грошовій сумі в чітко визначеному розмірі, який не залежить від розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку чи відсотків від нього, тим більше такий розмір аліментів не може варіюватися в залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму кожного року, оскільки це суперечить самому змісту статті 184 СК України та принципам такого способу визначення розміру аліментів.
Враховуючи зазначене, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, що зазначення в рішенні суду першої інстанції про стягнення аліментів в розмірі не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є порушенням норм матеріального права.
Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального права є підставою для зміни рішення суду, а саме, виключення з рішення суду зазначення, що аліменти з відповідача повинні стягуватися в розмірі не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З матеріалів справи встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 про стягнення аліментів надійшла до Ленінського районного суду м. Донецька 03 лютого 2012 року поштою, на пошту вона здана 31 січня 2012 року (а.с. 1-6), тобто відповідно до частини 2 ст. 255 ЦК України та частини 6 ст. 70 ЦПК України днем пред'явлення позову є 31 січня 2012 року, що судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового стягнення аліментів з 03 лютого 2012 року, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України також є підставою для зміни рішення суду.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 05 вересня 2012 року в частині стягнення аліментів змінити.
Виключити з рішення суду зазначення, що аліменти з ОСОБА_2 стягувати не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Донецька, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка с. Терни Двуречанського району Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 800 (вісімсот) гривень на кожного щомісяця, починаючи з 31 січня 2012 року, до повноліття дітей.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна