Справа № 22ц/775/360/2013(2/0508/1918/2012) Головуючий у І інстанції Алтухова О.С.
Категорія 27 Доповідач Барков В.М.
15 січня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суду Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Баркова В.М.,
Зайцевої С.А.,
при секретарі Риндіній Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_4,
В травні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в інтересах якої діє ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що на підставі письмового договору від 11 вересня 2009 року надав ОСОБА_8 гроші на загальну суму 70 000 євро які останній зобов'язався повернути зі сплатою 3,4 % комісійного збору. Оскільки ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, просив стягнути солідарно з відповідачів, які є спадкоємцями померлого, борг за договором позики в сумі 776 055 грн. та комісійний збір за договором разом з інфляцією та трьома відсотками річних в сумі 1 697 218 грн. 40 коп.
В липні 2012 року відповідачка ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 в якому просила визнати недійсним зазначений договір позики з тих підстав, що він був укладений її чоловіком ОСОБА_8 без її письмової згоди.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2012 року як в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, та і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що свідчить розписка представника позивача та заяві відповідачів про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 214, 215, 229, 231), тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_9, яка представляє інтереси відповідачки ОСОБА_4, та яка просила скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та позов задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Відмовляючи в задоволенні позовних ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що договір позики є неукладеним, оскільки видана ОСОБА_8 розписка не містить істотних умов цього договору: в ній не зазначені сторони договору та сума позики.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
За частиною 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зі справи вбачається, що 11 вересня 2009 року ОСОБА_8 видав розписку з тексту якої вбачається, що він зобов'язався повернути ОСОБА_2 гроші, отримані від нього або інших осіб, протягом року з врахуванням 3,4% комісійного збору в місяць від суми отриманої на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в банку «Київська Русь» (а.с. 7).
Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач підписав розписку, справжність якої відповідачами не оспорюється. Така форма надана договору за бажанням сторін. Також відповідачі не оспорювали факту одержання ОСОБА_8 грошей за цим договором про що свідчить його оспорювання відповідачкою ОСОБА_4 лише з підстав, передбачених ч. 2 ст. 65 СК України.
Відповідно до положень статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження своїх вимог позивачем надані суду першої інстанції копії квитанцій від 19 та 26 вересня 2009 року з яких вбачається, що ОСОБА_2 після підписання ОСОБА_8 розписки перерахував на його рахунок № НОМЕР_1 грошові кошті у сумі 20 000 євро та 50 000 євро відповідно (а.с. 178-186).
Таким чином не можна погодитися з висновками суду про те що договір позики є неукладеним, оскільки боргові документи надані позивачем підтверджують як факт отримання боржником грошей і їх кількість, так строк їх повернення, а також містять власноручний підпис позичальника та дату складання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).
Частиною 1 статті 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, якій відповідає його частці у спадщині.
Спадкоємцями його майна є відповідачі у справі на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом відповідно до яких ОСОБА_6 успадкував 2/5 частин майна померлого, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - по 1/5 частці його майна (а.с. 62-93).
Загальна вартість спадкового майна складає 656 287 грн. 73 коп.
Таким чином ОСОБА_6 зобов'язаний задовольнити вимоги позивача в розмірі 262 515 грн. 09 коп., ОСОБА_4 - у розмірі 262 515 грн. 09 коп. в зв'язку з тим, що вона також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_5 - в розмірі 131 257 грн. 55 коп., тобто в межах вартості спадкового майна.
Оскільки відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину за законом 19 грудня 2011 року, а позивач звернувся до суду 17 травня 2012 року, тобто у строки, встановлені ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, він за законом не позбавлений права вимагати від відповідачів повернення боргу за договором позики.
Враховуючи наведене, а також те, що вартість спадкового майна є меншою, ніж сума основного боргу, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вимог.
З інших підстав рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при подачі позову пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а також апеляційної скарги - повістю.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, - задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7, та до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 11 вересня 2009 року в сумі 262 515 грн. 09 коп. та судовий збір в сумі 745 грн. 08 коп.
Стягнути зі ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7, на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 11 вересня 2009 року в сумі 262 515 грн. 09 коп. та судовий збір в сумі 745 грн. 08 коп.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 11 вересня 2009 року в сумі 131 257 грн. 55 коп. та судовий збір в сумі 372 грн. 54 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді