Справа 22ц/0590/12765/ 12 Головуючий у 1 інстанції: Чальцева Т.В.
Категорія 26 Доповідач: Тимченко О.О.
13 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Жданової В.С.,
суддів: Осипчук О.В., Тимченко О.О.,
при секретарі: Бордюга Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, -
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 24 000 гривень.
Не погодившись з рішенням Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька принесло апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального права, рішення не відповідає фактичним обставинам справи.
В обґрунтування доводів зазначає, що відшкодування моральної шкоди в даному випадку передбачено ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України і сума моральної шкоди повинна бути стягнута з підприємства, де працював позивач, а не з Фонду, враховуючи зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності». Фонд не є особою, яка спричинила шкоду позивачеві, втрата працездатності у позивача сталася не у зв'язку з неправомірними діями або бездіяльністю відповідача. Також судом не враховано, що страхова виплата проводиться потерпілому незалежно від втрати ним професійної працездатності, отже, довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку відшкодування потерпілому страхових виплат (одноразової допомоги і щомісячних страхових виплат) і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Позивачем не вказано в чому саме полягає завдана йому фондом моральна шкода та не було надано доказів заподіяння йому моральної шкоди з вини відповідача.
Позивач в судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. (а.с. 62).
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник третьої особи ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядько» в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності ( а.с.65).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач з протязі 15 років працював у вугільній промисловості на шкідливих та небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею (а.с. 5-6). 11 вересня 2001 року був складений акт про розслідування хронічного професійного захворювання (форма П-4), професійне захворювання виникло через вугільно-породний пил, локальну вібрацію, важкий тяжкий фізичний труд (а.с. 7). Висновком МСЕК від 17 жовтня 2001 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 80% (а.с. 30).
Суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 24 000 грн., послався на те, що згідно зі ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва .
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ушкодження здоров'я позивачу заподіяна моральна шкода, яку відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодовувати, а тому суд стягнув на користь позивача 24 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Такий висновок суду є правильним і відповідає вимогам закону.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
В судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач працюючи на підприємствах вугільної промисловості на протязі 15 років у шкідливих умовами праці, в наслідок чого, отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 17 жовтня 2001 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 80 %.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» .
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст.23 ЦК України та Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Виходячи з викладеного, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, щодо не доведення позивачем факту завдання йому ушкодженням здоров'я моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Тому апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги відповідача про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності нормативними актами щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди.
Встановивши, що висновком МСЕК від 17 жовтня 2001 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 80 %, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до вимог статей 1, 21, 28 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Помилкове посилання суду першої інстанції на висновок МСЕК від 20 жовтня 2003 року (а.с. 8-9) не впливає на правильність висновку суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку з професійним захворюванням, наслідки цього захворювання, погіршення стану здоров'я позивача, порушення нормального укладу життя й визначив таке відшкодування в розмірі 24 000 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений висновком МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно із статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: